Десятки країн, тисячі людей та сотні життєвих історій. Ми підготували для наших читачів спецпроект «Наші за кордоном». У кожному випуску будемо розповідати про нову країну, в яку мігрували наші співвітчизники. Про причини, які спонукали покинути рідний край, місцеві традиції та побут.
З Наталією Канівець ми познайомились за кордоном під час моєї відпустки у Єгипті. Це молода жінка, мама чудової донечки. Вже понад рік вона проживає за тисячі кілометрів від України – в Єгипті. Наталя стверджує, що відкрила для себе абсолютно нову планету, неоднозначну, в чомусь наївну, в чомусь жорстку, але барвисту і захоплюючу. Яка ж вона, країна вічного літа, насправді?
– Мабуть, почнемо з основного запитання: чому Ви вирішили покинути Україну та обрали Єгипет?
– Напевне тому, що я люблю тепло (сміється). Насправді все вирішилось само собою. Річ у тім, що моя донька дуже часто хворіє. Лікарі порекомендували їй більш теплий та сухий клімат. Мені здалося, що Єгипет – найоптимальніший варіант. До переїзду я відпочивала там кілька разів. Але бути туристом і жити в Єгипті – різні речі. Уявлення, які ми маємо тут про їхнє життя, традиції, звичаї, сильно відрізняються від того, що там насправді відбувається. Єгипет – це дві країни в одній. Одна виблискує вогнями готелів і привертає до себе щасливих туристів. Інша – бідна північно-африканська країна з арабським акцентом, у глибокій кризі.
– Чому Ви обрали Шарм-Ель-Шейх?
– Це місто вважається одним з найбільш екологічно чистих у світі. Мінімум автомобілів, немає заводів і фабрик – тільки море і гори. Порівняно із рештою міст тут дійсно дуже чисто. Також доволі лояльне ставлення до європейців, багато хто володіє англійською мовою, та й, зрештою, саме морське повітря необхідне моїй доньці. Можна було, звісно, обрати Хургаду, але в плані клімату зимою там значно прохолодніше, ніж у Шармі. Хоча для Єгиптян +25 – це вже холод. Вони одягають куртки та тепле взуття. Між іншим, тут дуже мало жінок та дітей. Адже місто туристичне, в основному працюють чоловіки, які приїздять на заробітки, а свої сім’ї залишають у Луксорі чи Каїрі. У Шармі геть немає власного виробництва, усі продукти та воду завозять, адже навкруги, окрім моря та гір, ще й пустеля.
– Який рівень заробітної плати в Єгипті?
– У порівнянні з європейською, вона не висока. Представники єгипетського селянства отримують середню зарплату 90-100 $ (2500-2800 грн.). Якщо зіставити з цінами, виходить не найприємніша картина. У місті зарплатня 150-200 $ (4200-5600 грн.) Найбільш перспективними професіями в країні є університетські викладачі, офіцери і судді. Зарплата судді в середньому становить 3 тис.$ (84 тис. грн.). Лікарі та інженери отримують у десять разів менше. Вчителі в загальноосвітніх школах – від 70 до 100 доларів. Якщо проживати у туристичних містечках, то є інші можливості заробити. Знаючи трішки англійську і більш-менш добре російську, можна працювати продавцем екскурсійних турів, інструктором з підводного плавання, гідом, ріелтором, аніматором. Середня зарплата аніматора – 300-500 доларів на місяць. Я ж працюю дистанційно, для роботи мені потрібен лише інтернет та комп’ютер. Тому у фінансовому плані почуваюся дещо незалежніше. Багато дівчат працюють самі на себе: майстри манікюру, перукарі, косметологи, швачки. Тут такі послуги набагато дорожчі, ніж у нас, тому можна непогано заробляти.
– Яка вартість нерухомості в Єгипті?
– Ціни на готові студії в Єгипті починаються від 13 тис. доларів (364 тис. грн.). Квартира в закритому елітному туристичному комплексі на березі моря може коштувати 35-50 тис. дол. (980 тис. грн. – 1400000 грн.). Ціни тут – на рівні Болгарії, але відпочивати в Єгипті можна цілий рік. Купити нерухомість тут може громадянин будь-якої держави. Для її придбання досить мати лише закордонний паспорт, а сама угода оформляється за кілька годин.
Якщо говорити про оренду, то все залежить від житлового комплексу. Житло можна орендувати як за 120$ (3360 грн.), так і за 250 $ (7000 грн.), якщо в ньому розвинена інфраструктура, добре облаштована територія, є додатковий сервіс.
Є райони з віллами, в яких здаються квартири. Але це не найбільш привабливий варіант, бо охорони практично немає і часто відбуваються крадіжки.
– Що вигідніше – громадський транспорт чи власний автомобіль?
– Взагалі автомобіль у Єгипті – доволі дороге задоволення. Але все залежить від бюджету. З приводу таксі слід знати, що за єгипетськими мірками це досить дорогий вид транспорту. Крім того, у таксистів увійшло в звичку не включати лічильника, а призначати свою ціну, яка набагато вища за реальну. Вранці і ввечері вартість проїзду буде дорожчою на цілих 40%. Вельми популярним є пересування автобусами. Представники чоловічої статі можуть орендувати велосипед. Це дуже зручно і коштує всього 2 фунти ( 3 грн.) в день. Можна орендувати і машину. Але її прокат обійдеться мінімум 50 $ (1400 грн.) в день. Вартість літра 92 бензину становить 6,75 фунта (близько 11 грн.)
– Як щодо продуктового кошика?
– Не можна сказати, що ціни занадто високі, але й низькими їх не назвеш. Утім рівень життя залежить не стільки від цін, скільки від зарплати. Ціни вказуватиму в національній валюті – єгипетських фунтах. Пиво – до 25 фунтів (38 грн.), вино – 110-150 (170-230 грн.), ром – до 60 (90 грн.) сік за літр – 13 фунтів (20 грн.). Хліб – 6 фунтів (9 грн.), свинина – 120 фунтів (186 грн.), баранина – 130 фунтів (200 грн.). Вартість риби – близько 60 фунтів (93 грн.), сиру – від 125 фунтів (195 грн). Якщо брати вуличну їжу, то за 4 долари можна повечеряти сім’ї з 4 осіб. Коли ж піти у пристойне кафе, то вечеря на одного обійдеться в 10 доларів.
Шарм – місто туристичне. Потрібно знати, де купувати продукти, щоби не платити за туристичними цінами. Є ринок у районі Хадаби і Хайнуру, в Старому Місті багато магазинів із фруктами й овочами, але там ціни не прийнятні. Взагалі, якщо ви зауважили, я вказую ціни як у доларах, так і в єгипетських фунтах. Справа в тому, що незважаючи не та, що офіційною валютою є фунт, місцеві з більшою охотою проводять розрахунок доларами, але в основному це стосується туристів. Таким чином можна дещо схитрити. Між іншим, у більшості магазинів ви не побачите цін. Тобто якщо ви не місцевий і у вас на руці браслет готелю, то за пакет продуктів заплатите в 2 рази більше, ніж мешканець Єгипту (посміхається).
– Чим харчуються єгиптяни?
– В основному рис та риба, багато овочів і фруктів. Дуже популярні такі страви, як фуль (це каша з бобів із додаванням олії, солі і спецій. На вигляд досить специфічна – коричневого кольору, а за консистенцією, як рідкувате пюре), таамея (зелені котлетки з нуту, посипані кунжутом ) і махші (щось схоже на наші голубці, тільки без фаршу всередині і розміром із пальчик). Є також багато різних закусок із баклажанів, кабачків. Сила-силенна соусів і супів. Але ми вважаємо за краще нашу кухню. Тим більше, що всі звичні продукти тут є. Навіть гречку можна купити в деяких магазинчиках. Також часто варю вдома український борщ (посміхається).
– Можете щось розповісти про медичне забезпечення?
– Державний госпіталь не користується популярністю. Лікарі недостатньо кваліфіковані, а заробітні плати не стимулюють до хорошої роботи. У приватних клініках є хороші фахівці, але стежити за стерильністю все ж необхідно. Кров можуть взяти, припустимо, без рукавичок, і тут краще заспокоїти себе, бо нічого нікому не докажеш. У них дуже якісні медичні препарати і не дорогі. За підробку ліків – смертна кара.
– А як щодо освіти? Ваша донька відвідує школу?
– Звісно, відвідує, але приватну. Освіта в Єгипті помітно відрізняється від освіти в інших країнах. Нерідко європейці розглядають її скептично. Освіта в Єгипті складається з 3 етапів. Перший – у віці від 6 до 14 років. Він обов’язковий для всіх громадян країни. Другий етап – середня освіта, її отримання залежить від можливостей конкретної сім’ї. Передбачено три варіанти: технічна освіта, загальна і професійна. Третій етап – вища. Студентам пропонується досить широкий вибір вищих навчальних закладів. У їхньому числі є приватні і державні ВНЗ. При вступі у державний вищий навчальний заклад потрібно оплатити тільки вступний внесок. Отримання самої освіти безкоштовне. Навчання у приватних ВНЗ далеко не всім по кишені. На всіх освітніх етапах в Єгипті можна отримати гарну освіту.
Кращим варіантом для дітей іноземців будуть платні школи для приїжджих. Наприклад, приватна школа St. Joseph School в Шармі не тільки дає всі необхідні знання, а й має християнську спрямованість. Та ця школа платна і не всім по кишені – в середньому за рік десь близько 3 тис. доларів (84 тис. грн.)
– До речі, якою мовою спілкуються єгиптяни?
– В основному арабською і різними діалектами, але якщо це курортне містечко, то можуть знати російську, англійську, німецьку, французьку.
– Якісь цікаві традиції у них є?
– В основному традиції регламентують становище жінки в мусульманському світі. Крім обов’язкового носіння хустки-хіджабу, закритого одягу, незаміжня дівчина не може спілкуватися з чоловіками, не повинна подорожувати без супроводу, а також заходити в будинок до чоловіка. У транспорті, в храмі, навіть у чергах жінки знаходяться окремо від чоловіків. Заміжні жінки, як правило, не працюють. Згідно з Кораном, чоловік може мати чотири дружини за їхньою згодою, але при цьому кожній повинні бути надані рівні умови, а також окреме житло. Однак за весь час перебування в Єгипті ще не зустрічала чоловіка, в якого би було більше 1 дружини, адже це дороге задоволення (посміхається). А ще тут навіть релігія диктує ритм життя. П’ять разів протягом дня життя в країні завмирає – віруючі творять молитву. Не менш ревно витримується і священний місяць рамадан, коли протягом світлового дня дотримуються найжорсткішого посту, громадське та державне життя практично зупиняється. Крім культу релігії, тут панує культ сім’ї. До сих пір існує традиція жити кільком поколінням в одному будинку, але навіть якщо молоді люди йдуть з дому батьків, вони все одно підтримують найтісніші зв’язки з родичами. Тим більше, що сім’ї найчастіше мають багато дітей – 8 і більше.
Також тут ще є бедуїни, я б охарактеризувала їх, як єгипетських циган. Вони живуть у пустелі, ті ж, що осіли ближче до туристичних містечок, провадять бізнес, але навряд чи вже мають право називатися бедуїнами. А от ті, що проживають глибоко в пустелі, – так. Жінки там займаються виключно господарством. Чоловіки – мисливством, а вдень відпочивають. Верблюди – це дороге задоволення, але надійний друг та транспортний засіб, його вартість – від 500 доларів і до 2-х тисяч. Родини у бедуїнів великі, вони живуть кланами, усі свої проблеми вирішують силою, у них навіть локальні міжкланові війни бувають.
– А які вони – єгиптяни?
– Єгипетський народ гостинний і доброзичливий, але у спілкуванні з ними слід не тільки бути вкрай обережним у всьому, що пов’язано з приписами релігії, а й намагатися не критикувати країну в їхній присутності. Єгиптяни – великі патріоти і приймають будь-яку критику на адресу їхньої батьківщини близько до серця, це як образа особистої гідності.
Араби – дуже емоційні і романтичні люди, але великі брехуни. Особливо часто вони брешуть нашим жінкам, які приїздять на відпочинок. Зі сторони на це дивитися смішно. Думаю, що все через те, що жінкам найчастіше бракує емоцій, які так радо дарують араби. Але жінки не розуміють, що сьогодні він це каже їм, а завтра те ж саме скаже іншим. І вибере ту, яка багатша. Всі ці слова про любов зберігаються у нього в записнику. Все, що вони говорять, в кращому випадку треба ділити на два. А найчастіше просто не вірити. У них фантазія багата.
– Що Вас до сих пір вражає в цій країні?
– Не дивлячись на те, що в Єгипет приїжджає велика кількість туристів, у тому числі дуже багатих, бідноти серед місцевого населення більш ніж достатньо. І наскільки я знаю, малозабезпечені верстви населення матеріально не підтримуються державою.
Я не втомлююсь дивуватися тому, як єгиптяни водять транспорт, особливо таксі й автобуси. Таке відчуття, що в цій країні ПДР просто не існує! Але в той же час якось усе злагоджено у них в цьому хаосі руху. Розбитими автівками, з подряпинами тут нікого не здивуєш. Ще не можу до сих пір звикнути до непунктуальності єгиптян, абсолютної відсутності у них почуття часу. Якщо домовились на 3 годину дня, то чекайте в гості о 6 вечора.
Кальян у Єгипті курять на кожному розі. Коли нічого не хочеться робити, а просто сидіти і ловити гав, кальян завжди скрасить нудні години дармоїдства. Найпопулярніший смак тут не яблуко або диня, як ви могли подумати, а гашиш.
Режим життя єгиптян для нас спочатку був незвичний, вони лягають спати не раніше другої, а встають ближче до 12-ї. Крім того, вони дуже шумні. Музика може лунати з машини на всю гучність і о 4 ранку. Зате вдень на вулиці відносно тихо. Навіть на прийом до терапевта без проблем можна записатися на 11 вечора. А магазини можуть відкриватися о 2 годині дня.
– Що не сподобалось?
Кинути сміття біля своєї квартири – нормальне явище. З’їсти яблуко, тільки що куплене в магазині, – також нормально, як і попросити попити води з твоєї пляшки. А ще вони ліниві. Єгиптяни не працюють на результат. Вони не зацікавлені в тому, щоби ти став їхнім постійним клієнтом, приносив постійний дохід. Їм важливо тут і зараз збити ціну якомога більше. Що буде завтра – вони не думають.
Їхній менталітет не налаштований на заробляння грошей. Вони сьогодні заробили, а завтра можуть не захотіти працювати.
– Змішані шлюби – часте явище?
– Тут дуже багато російськомовних жінок із надзвичайно красивими напіварабськими дітками, які взяли, мабуть, найкращі риси від двох народів. Для багатьох слов’янських жінок жити в Єгипті з барменом краще, ніж десь з алкоголіком у нас на Батьківщині. Влада Єгипту хапається за голову, тому що шлюби з іноземками стають все більш престижними серед молодих єгиптян, а місцеві дівчата сидять у дівках. Дружина зі слов’янською зовнішністю – це престижно хоча б тому, що за неї не треба платити калим, вона сама буде фінансово допомагати чоловікові. Але я особисто ставлюся до змішаних шлюбів негативно.
– За цей рік Ви встигли полюбити Єгипет чи все ж сумуєте за Батьківщиною?
– Я навчилася знаходити позитив. Нехай брудно десь на вулицях, нехай країна бідна, але є тут щось, якийсь душевний спокій. Тут можна бути собою, забути про слово “мода”. Можна зібратися з думками і просто посидіти біля моря в тиші. Але за Україною таки сумую. Інколи хочеться і прохолоди, і прогулятися осіннім лісом. В цілому думаю, що ця країна підійде не кожному.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Єгипет, газета "Номер один", новини Тернополя
3812