Дев’ятикласниця Анастасія Тлумацька малює чудові ескізи пером
Подібно до чарівної нитки Аріадни, юна тернопільська художниця Анастасія Тлумацька сміливо й рішуче веде по білому аркуші чорну лінію. Перо плавно рухається, то закручуючись у легкий завиток, то швидкими короткими лініями, ніби навмання, перерізає аркуш тонкими рисами – і ось уже на вас сумно дивиться дівча з двома косами. А за мить уже поруч хитро мружить очі чарівна юнка.
Минулої п’ятниці у Тернопільській художній школі ім. Михайла Бойчука в рамках проекту «Арт-дифузія» майстер-клас провели викладачі закладу: Соломія Бутковська, Ірина Дерев’яна, Микола Дмитрух, Юрій Іщук, Петро Рак. Утім, свою майстерність демонстрували і їхні ученики. Серед них і 15-річна Анастасія Тлумацька (викладач – заслужений художник України, лауреат Всеукраїнського конкурсу екслібриса та Міжнародної виставки «Львівський осінній салон «Високий Замок–2000» Микола Дмитрух).
Дівчина малювала безупинно. Закінчивши один ескіз, лише мить зосереджено дивилася на білій простір, а потім знову бралася за перо, і чорна тонка лінія туші лягала на папір.
– Я малюю з 4-ох років і так не можу зупинитись, – охоче зазначає Настя й зупиняється на мить, а потім додає: – Через малюнки я можу передавати свій стан. Мені немає з ким поговорити, оскільки батьки працюють за кордоном, тому я вкладаю свої емоції у малюнок, а потім аркуш просто викидаю, бо не хочу, щоби хтось знав про це. Тобто це такий собі разовий творчий щоденник: я довіряю емоції паперу, а потім знищую його. Мені не подобається, коли хтось знає про мої переживання. Тому що дехто може насміхатися через, на його думку, «дитячі» проблеми.
У творчій палітрі дівчина віддає перевагу холодним тонам: синьому, чорному, зеленому й темно-рожевому. «Світлі кольори гарні, але мені не підходять. Напевне, нашому поколінню взагалі тільки чорне і личить», – з якимось дивним сумом констатує юна мисткиня.
В 11 років Анастасія побачила полотно Ван Гога «Зоряна ніч» і була вражена талантом великого художника. «Хоча я боюся темряви, Ван-гогівська ніч яскрава, гарна, загадкова. Певною мірою картина відображає мій душевний стан. Ще мені подобається творчість Рембрандта та Пітера Брейгеля Старшого (особливо його робота «Падіння бунтівних ангелів»). Також люблю читати книги із психології».
Натомість зі шкільної програми обдарована юнка віддає перевагу двом предметам: мистецтву і зарубіжній літературі.
– На позакласному читанні ми проходили «Божественну комедію» Данте. І хоча вчитель сказав, що цей роман у віршах складний для нас, я прочитала першу частину – «Пекло», і мені дуже сподобалось. Так, твір написано важкою для нас мовою, але потрібно звикнути до неї. Щодо інших предметів, мені подобається мистецтво зарубіжних країн ХVII – ХVIII ст. – література, картини, музика. Деколи здається, що я живу в минулому, – зізнається Анастасія.
Не дивно, що юна мисткиня з задоволенням прочитала «Міфи Давньої Греції» та неабияке захоплення у неї викликали статуї Афродіти та Юпітера, що збереглися до наших днів. «Тогочасні скульптори були великими майстрами і вміли чудово передавати красу людського тіла», – акцентує співрозмовниця.
Відтак Настя залюбки малює пером сценки, навіяні міфами, а нещодавно дівчина почала ще й ліпити з глини. Наразі вона копіює роботи майстрів Давньої Греції.
Водночас вже давно пробувала своє перо (вибачте за гру слів) у літературі – пише вірші і прозу, а у дитинстві складала казки про єдинорогів, русалок і котиків.
– Я змалечку люблю котів і вдома тримаю простого вуличного триколірного кота. Для мене немає різниці, породистий він чи ні, головне, щоби любив мене та рідних, – задумливо каже дівчина.
– Якби Вам запропонували зробити власну виставку, які б роботи Ви намалювали? – питаю наостанок.
– Мої улюблені ескізи – тушшю і пером, але в кольорі. Я вже давно хотіла спробувати почати малювати в стилі Ван Гога, – не замислюючись, зазначає Анастасія і додає, що мріє подорожувати Європою, відвідати музеї та побачити полотна великих художників різних часів і країн.
– У мене зараз зібралася група надзвичайно талановитих учнів, – підсумував викладач художньої школи Микола Дмитрух. – І серед них особливо виділяється Настя – я захоплююсь нею як художницею. Подивіться, як вона лише за допомогою туші й пера передає світлотінь! Лише півроку тому дівчинка оволоділа цією складною технікою, а вже, як Пікассо, малює єдиною лінією, не відриваючи руки.
Жанна Попович
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Анастасія Тлумацька, газета "Номер один", новини Тернополя
3812