Про те, що Тернопільська міська рада трактує закони по-особливому і, так би мовити, «по-своєму», відомо вже давно. Цьому підтвердження – велика кількість розслідувань, постійні пікети мерії перед сесією, що вже стало доброю традицією у Файному місті. Однак останніх кілька місяців у місті затишшя. Причину, звісно, назвати складно, однак багато мешканців Тернополя пов’язують це із передвиборчою гонкою, що передувала виборам Президента України. Востаннє тернополяни виходили на захист своїх прав ще у листопаді 2018 року.
Що ж тоді трапилось, нагадаємо нашим читачам. Тернопільська влада вирішила значно підвищити плату за проїзд у громадському транспорті: 9 грн. – у маршрутках і 8 грн. – у тролейбусах. Ці непопулярні кроки, які вступили в дію з 1 листопада, викликали значне обурення серед місцевого населення. Після кількатисячного віча на Театральному майдані, яке відбулося 4 листопада, та пікетування міської ради наступного дня під тиском людей рішення виконкому скасували, а тарифи повернули до попереднього розміру. Але не надовго, вже 15 листопада, після того як буря в стакані вщухла, виконавчий комітет затвердив нові тарифи, які мало чим відрізнялися від тих, проти яких повстали тернополяни. Крапку в цій історії міг би поставити розрахунок, що стосувався би реальної економічно обґрунтованої вартості перевезень. Але з невідомих причин місцева влада не горить бажанням проводит30и загальний незалежний аудит як комунальних, так і приватних перевізників.
Наразі у Тернополі впроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду з метою компенсації фактичних втрат доходів від перевезення пільгових категорій населення, визначених чинним законодавством, та створення умов для всебічного розвитку і підвищення якості соціально-значущих послуг електричного та автомобільного транспорту. Однак що ми бачимо на практиці? Те, що ця система не діє. Вона не дає можливості відслідкувати реальний пасажиропотік і реальну виручку, відповідно це унеможливлює визначити вартість квитка при нульовій рентабельності. Саме тому теперішня оцінка вартості проїзду суто суб’єктивна.
Звісно, як ведеться, запал громадськості вщух і рішення виконкому мітингувальники сприйняли як компроміс. Однак не усі з цим погодилися. Відомий тернопільський юрист Ростислав Небельський, який неодноразово захищав інтереси тернополян у судах, де стороною – відповідачем були органи місцевої влади, подався до суду, аби скасувати, на його погляд, незаконне рішення про підняття вартості проїзду, адже орган виконавчої влади, так би мовити, «намалював» собі цифри зі стелі.
– 1 листопада 2018 року я дав публічну обіцянку тернопополянам через суд скасувати незаконні тарифи на проїзд у громадському транспорті. Я виконав свій обов‘язок і присвячую цю нелегку перемогу тим, хто щодня бореться за місто і країну без корупції, за верховенство права, хто доводить, що правосуддя є, – прокоментував свою позицію Ростислав Небельський.
Зі слів юриста, суддя свідомо затягував справу, адже позов було подано ще у листопаді, а рішення винесено в лютому. А це дуже великий проміжок часу, майже три з половиною місяці на таку резонансну і важливу справу, яка мала б закінчитися якнайшвидше.
– На одному з засідань судді був необхідний документ, який знаходився у вільному доступі в мережі інтернет. Я запропонував його роздрукувати за 5 хвилин під час судового засідання. При тому невідомо було, для чого він був їй потрібен. У рішенні він ніяк не відображався. Наприклад, документ про старі тарифи, які вимагала суддя. Суд дійсно затягувався, мабуть, ішли якісь перемовини між судом і міською радою або просто суддя намагався дати час міській раді, – розповів пан Небельський.
Врешті-решт у задоволенні позову тернопільська суддя відмовила.
– У мотиваційній частині рішення суду було багато маніпуляцій. Скажімо, суддя Дерех вказала, що тарифи на проїзд затверджені 15 листопада, а я оскаржую не це рішення, а від 30 жовтня. Це при тому, що жовтневе рішення стало основою для рішення від 15 листопада. Також відмова будувалася на софізмах – логічних помилках, на основі яких потім будується начебто аргументований висновок. Скажімо, суддя посилалася на те, що виконано один пункт із закону про регуляторні акти, а отже, при прийнятті тарифів дотримано законодавства щодо засад державної регуляторної політики. Тоді як насправді там мав бути виконаний цілий перелік пунктів, а не лише один із переліку. Тернопільський суд тільки виконував видимість правосуддя. Не буду озвучувати свого розуміння, чому так діяла суддя Дерех. Але під час апеляційного слухання у Львові одразу заявив, що в суді першої інстанції я був позбавлений права на справедливий суд. Суду не було. Була людина в мантії, яка згодом видала рішення з видимістю правосудного,– коментує рішення суду першої інстанції Ростислав Небельський.
Свою правоту юристу вдалося довести у черговій судовій інстанції. 16 квітня 2019 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду задовольнила апеляційну скаргу позивача Небельського Ростислава на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом до виконавчого комітету міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення №819 про встановлення тарифів на пасажирські перевезення в Тернополі.
Колегією суддів встановлено, що рішення про підвищення оплати за проїзд підготовлено формально. Зміст, структура та наповнення аналізу регуляторного впливу не відповідають вимогам законодавства України, а також містять ряд порушень. Наприклад, у питанні, що стосується диференціації розміру тарифу в залежності від способу оплати проїзду, не наведено жодного розрахунку запропонованих тарифів у числовій формі, які б підтверджували їхню економічну доцільність як для суб’єктів господарювання, так і для громадян та держави і інше.
Також колегія суддів взяла до уваги те, що повідомлення про оприлюднення проекту оскаржуваного регуляторного акта не відповідало вимогам закону: воно не містило змісту проекту оскаржуваного акта та адреси сторінки в мережі інтернет, де було оприлюднено проект акта та його регуляторний вплив.
Таким чином апеляційний суд визнав протиправним та нечинним рішення відповідача від 30 жовтня 2018 року №819 про встановлення тарифів на перевезення пасажирів у м. Тернополі, а також зобов’язав відповідача після набрання законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду в тому виданні, де було офіційно оприлюднено рішення про встановлення тарифів на пасажирські перевезення.
Наразі ж ми маємо ситуацію, в якій міська рада ухиляється від рішення суду. Аби не бути голослівними, ми звернулися за коментарем до прес-служби ТМР, де нам повідомили, що наразі у них немає офіційного документа – рішення суду.
– На судовому засідання був присутній Віталій Гірняк та Ігор Мединський. Рішення про визнання протиправним не підлягає примусовому виконанню, адже вважається таким, що виконується зразу в момент оприлюднення. По суті зараз діють попередні тарифи, але влада закриває на це очі – ніби нічого не знає. Вони чекають на паперове рішення, але тут запитання до них: для чого вам рішення, якщо ви його чули? На папері буде лише регулятивна частина. Якби в нас у місті була добросовісна влада, вже 16 квітня керівництво Тернополя мало дати вказівку про зміну тарифів і перепрограмування валідаторів. Натомість міська рада зробила вигляд, що нічого не сталося. Таким чином вже який день порушуються права споживачів. Зважаючи на таке свавілля міської влади, громаді треба самостійно боротися за свої права. До речі, вони вже наступного дня, 17 квітня, відправили делегацію в Київ і вона завезла касаційну скаргу з проханням призупинити дію постанови апеляційного суду. Тобто в касаційній скарзі вони вже визнали факт того, що ознайомлені з рішенням. Та ними не було враховано того, що за допомогою доступу до «Електронного суду» (ресурс оперативного обміну інформацією в електронному вигляді між судовими установами, учасниками судового процесу, а також іншими державними структурами, – авт.) їхню брехню буде легко викрити,– розповідає Ростислав Небельський.
У своїй позиції орган виконавчої влади лаконічний, лише опублікував повідомлення на сайті, що тарифи на проїзд у всьому громадському транспорті Тернополя (у маршрутках, тролейбусах та автобусах) станом на 17 квітня 2019 року та у всі наступні дні залишаються без змін. У тролейбусах – 5 грн. при розрахунку «Карткою тернополянина» або проїзним квитком, 6 грн. – при розрахунку готівкою або банківською карткою. У маршрутках – 6 грн. при розрахунку «Карткою тернополянина» або проїзним квитком, 7 грн. – при розрахунку готівкою або банківською карткою. Учні та студенти далі їздитимуть за 50% вартості, а пільговики – безкоштовно. Чим саме зумовлена поява даного оголошення, у замітці не пояснювалося.
Наші журналісти звернулися до прес-служби ТМР з приводу інформації, озвученої Ростиславом Небельським про подання представниками міської ради касаційної скарги. Адже якщо вона була подана, то орган виконавчої влади як мінімум знає про рішення та читав його, бо ж на основі чого тоді базувалася їхня касаційна скарга? Однак від представника прес-служби ми отримали відповідь, що більше нічого вони коментувати не будуть.
Тим часом із рішенням апеляційного суду вже можна ознайомитися в ЄДРСР. Також інформація щодо розгляду справи була викладена прес-центром на офіційному сайті Львівського ААС з посиланням на текст постанови. У цій ситуації позицію Тернопільської міської ради можна окреслити крилатим виразом: «І я – не я, і хата не моя».
Також юрист згадує і про диференціацію оплати. Відомо, що тернополяни мають можливість розраховуватися за проїзд карткою («Картка тернополянина», проїзний квиток тривалого користування, банківська картка). Але чомусь не зрозуміло, чому «Картка тернополянина» дає перевагу в межах безготівкового розрахунку, таке рішення нічим не обґрунтоване. Ростислав Небельський стверджує, що в інших містах, де існує розрахунок альтернативним безготівковим способом, такої «диво»-диференціації немає, як приклад тому Львів чи Київ.
– Ігор Мединський (начальник управління транспорту, комунікацій та зв’язку міської ради, – авт.) розповідав, що коли вводилося рішення, безготівкового розрахунку не було. Хоча валідатори вже давно працюють у громадському транспорті. Також говорили про те, що VISA (американська платіжна система, що займається випуском банківських карток по усьому світу, – прим. авт.) бере велику суму комісії, але от що дивно, в інших містах вона цієї комісії не бере. На багато запитань вони (учасники процесу, – авт.) не змогли відповісти. Це все якраз мало бути покладено в основу обґрунтувань до рішення, що могло би доповнити картину. Представник міської ради не зміг довести, що затверджені виконкомом тарифи мають економічне обґрунтування. Кажуть, зросла мінімальна зарплата і тому має бути ось такий тариф. Але треба було вказати, скільки у вас працівників, які затрати і яким чином підняття мінімальної зарплати збільшує тариф. Тим більше, що в Тернополі запровадили автоматизовану систему оплати, отже, вплив росту мінімальної зарплати має бути мізерним. Досі не зрозуміло, яка роль товариства «Системний зв’язок», адже її діяльність також відбивається на формуванні тарифу. Я вважаю, що це фірма-прокладка. Через запит спробував з’ясувати, скільки місто платить цій структурі. Мені відповіли, що це комерційна таємниця. Місто замовило розробку автоматизованої системи, закуповуємо валідатори. А потім замість того, щоби комунальне підприємство цією системою користувалося, ми беремо окрему приватну структуру, якій надаємо статус оператора, і платимо їй гроші. Я не побачив тут нічого такого, чим місто могло би пишатися, – коментує Ростислав Небельський
Заради справедливості варто зазначити, що ще у березні 2018 року в Тернополі було введено безготівкову оплату за проїзд. Тоді керівник ТОВ «Системний зв’язок» Віталій Васильків пояснював, що вартість проїзду у випадку оплати банківською карткою прирівняна до оплати готівкою. Але після введення трирівневого тарифу буде прирівняна до оплати звичайною карткою. На сьогоднішній момент цього не відбулося. Мабуть, пам’ять в осіб, що мають безпосереднє відношення до встановлення тарифів, коротка.
Юрист вважає, що зайво витрачені кошти тернополянам мають бути компенсовані. Адже півроку жителі міста переплачували за проїзд, а для великих сімей це чималі видатки.
– Влада має понести відповідальність за дію незаконних тарифів. Як варіант, місяць безкоштовного проїзду для громадян. Бо практику «нашкодити і не понести за це жодної відповідальності» пора припиняти»,– підсумував Ростислав Небельський.
Уже після написання цього матеріалу нашим журналістам вдалося знайти інформацію, яка би підтверджувала те, що ТМР була ознайомлена з рішенням суду, на нашу думку, ґрунтовно. Адже касаційна скарга дійсно була подана виконавчим комітетом до Касаційного адміністративного суду ще 17 квітня.
Ми ж можемо лише здогадуватись, чому орган виконавчої влади набрав з цього приводу до рота води і не повідомляє тернополян про те, що вони вправі користуватися громадським транспортом за тарифами, які діяли до зміни: 5 гривень – у маршрутках та 4 гривні – у тролейбусі.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811