Десятки країн, тисячі людей та сотні життєвих історій. Ми підготували для наших читачів спецпроект «Наші за кордоном». У сьогоднішньому випуску «досліджуємо» Австрію. Ця центральна європейська країна поєднує в собі дивовижні гірські ландшафти, кришталево чисті озера, неймовірну архітектуру міст, велич середньовічних замків, рай для гурманів-м’ясоїдів і цінителів високоякісних сирів.
Також Австрія вже кілька століть вважається центром культурного життя Європи. У країні понад 700 музеїв, багато з яких – унікальні.
Тернополянка Оксана Куземко проживає у Відні вже деякий час і поділилася з читачами нашої газети тим, яке життя у цій величній країні.
«В Австрії сильний вплив комуністичної партії»
– Мабуть, почнемо з основного запитання: чому Ви вирішили покинути Україну й обрали саме Австрію?
– Це щасливий випадок. Мене покликав мій хлопець із собою, так би мовити, забрав (сміється, – авт.). Він тут уже 6 років, а я трішки більше ніж півроку, і наразі мені все дуже подобається.
– Як щодо мови, Ви спілкувалися німецькою чи англійською?
– Тут спілкуються німецькою, це офіційна мова, хоча й складається з великої кількості діалектів. Місцеві добре розуміють англійську, і якщо у пересічного перехожого щось запитати, то у 70-80% випадках вам дадуть відповідь англійською. Я, коли їхала, німецької не знала. Вже у Відні почала ходити на інтенсивні курси.
– Яке ставлення до українців? Австрійці взагалі щось знають про нашу країну?
– Коли чують, що я з України, то у них перше запитання завжди про Крим. Бо вони вважають, що Крим російський. Я тоді вже їм будь-якою мовою роблю спробу пояснити, що Крим – український. Наскільки я зрозуміла, тут дуже сильна російська пропаганда. Вони всім розповідають, що за Хрущова Україні Крим подарували, і я це чула вже не від однієї людини як в Австрії, так і в Німеччині. Вони не дуже добре розуміють, що у нас війна, і тут є сильний вплив комуністичної партії. Усюди висять плакати, що молодь проти капіталістів, зображені серп і молот. Я була трішки шокована, звісно, коли це побачила вперше. Але у них трохи інше уявлення про комунізм, вони не бачили цих жахів, не знають, що таке голодомор чи повноцінна війна. А до українців нормально ставляться, дискримінації немає. Тут різноманіття культурне й етнічне.
«Австрійці пікніки влаштовують на будь-якому газоні»
– Давайте поговоримо про побут, ціни та соціальні гарантії. У скільки обійдеться нерухомість в Австрії?
– Звичайно, соціально все вигідно, якщо ти австрієць або мешканець Європейського союзу. Якщо говорити про житло, то, приміром, у них була така програма, коли видавали соціальне житло туркам, але для українців пільг немає. Вартість оренди залежить від того, будеш ти жити в селі чи в місті, в якому районі Відня. У деяких центральних районах столиці навіть багатим іноземцям немає місця, – вони призначені лише для австрійців. На периферії дешевше, але звісно, вартість залежить від кількості кімнат та стану житла. Взагалі можна орендувати житло від 400 євро і далі, ціни можуть бути дуже високими, головне, аби гроші були (посміхається, – авт.).
– Скільки потрібно заробляти, щоби спокійно жити, не відмовляти собі в розвагах та відпочинку?
– Це все дуже відносно. Наприклад, така послуга, як стрижка, може вартувати 50 євро, тому за таким простіше їхати в Україну. Взагалі тут мінімальна зарплата десь близько 1500 євро, за ці гроші можна дозволити собі нормально харчуватися і розважатися.
На розваги і відпочинок особливо не доводиться витрачати. Тут ціни доволі демократичні, можна, наприклад, за копійки орендувати велосипед. Є фірма «Сіті байк», проходиш реєстрацію на їхньому сайті, за це сплачуєш 1 євро. Після цього, коли береш велосипед із парковки, перша година безкоштовна, а кожна наступна – 1 євро. Але можна покататися годину безкоштовно, потім відпочити і тоді знову взяти велосипед на годину безкоштовно. Зазвичай ми так і проводимо свій час, бо у Відні є на що подивитися, а велосипед, окрім того, що корисно, так ще й час економить.
У ресторани тут не дуже прийнято ходити, це дорого. Інколи можна в кафе посидіти. В основному люди тут розважаються тим, що гуляють. Пікніки влаштовують на будь-якому газоні. Тут усе набагато простіше.
– Що можете сказати про систему освіти?
– Усе фінансує держава. Спочатку школа, потім гімназія, а тоді університет або технікум. У технікумі практична спеціальність, а академічна – в університеті. Австрійці за навчання не платять. Для жителів ЄС – 300 євро за семестр, за рік – 600. Для мешканців інших країн – трохи дорожче. Тут дуже вигідно навчатися, освіта якісна.
«В Австрії жорстка міграційна політика»
– Якщо говорити про зарплатню, то на який дохід можуть розраховувати легальні працівники і ті, що перебувають у країні нелегально?
– Я думаю, у будь-якій країні є нелегали. Тут жорстка міграційна політика і пробитися в Австрію не так легко. І навіть щоби приїхати на роботу, потрібно мати із собою гроші. І самі австрійці не будуть брати на роботу нелегалів, тому що дуже великий штраф. Вони дотримуються порядку і не можуть собі цього дозволити. У неділю не працюють, магазини всі зачинені.
Роботу офіційну емігрантам знайти важко, ніхто не хоче брати на роботу іноземців, бо насамперед австрійці намагаються своє населення працевлаштувати. Хіба що ти дуже хороший вузькопрофільний спеціаліст, тебе помітили і запросили на роботу.
– Чи може отримати громадянство українець, який протягом тривалого часу прожив в Австрії?
– Хіба якщо приїхати навчатися. Але рік навчання для громадянства тут зараховується як півроку. Потрібно працювати легально 6 років, аби отримати громадянство.
– Які пенсії в австрійців? І взагалі, чим вони займаються, виходячи на пенсію?
– Для пенсіонерів тут справжній рай. Ми живемо біля будинку престарілих. Це шикарний готель. Наскільки я зрозуміла, у кожного окрема кімната, є парковка, велетенський сад, велика і світла їдальня. Вони тут класно влаштовані, бабусі й дідусі «з голочки» одягнені, від них пахне дорогими парфумами, у них шкіряні дизайнерські сумочки. І, до речі, у ресторанах сидять одні пенсіонери. У нас, в Тернополі, всі молоденькі в ресторанах, а тут навпаки. Старенькі в Австрії можуть ні в чому собі не відмовляти. У них така пенсія, як зарплатня. Тут насправді відраховують великий податок, але ти точно знаєш, що він піде на твою пенсію.
«Лікування якісне, але дуже дороге»
– У світі багато говорять про Віденську оперу. Ви вже її відвідали?
– Ні, і не знаю, коли туди потрапимо. Це, мабуть, найдорожче, що є в Австрії, квиток може коштувати близько 500 євро. Але ми ходили в театр, мені сподобалося.
– Про медичне обслуговування можете розповісти?
– Тут без страхування до лікаря краще не заходити, а ще краще – не хворіти (сміється, – авт.). Лікування якісне, але дуже дороге, про операції взагалі мовчу. І ми, як усі українці, які працюють по світу, зуби їдемо лікувати додому. Звичайна консультація в австрійського стоматолога коштуватиме стільки, що в Україні за ці гроші пломбу можна поставити. І це лише за те, що він подивився тобі до рота.
– Як влаштована транспортна система?
– Міський транспорт у більшості міст Австрії представлений автобусами і трамваями, іноді тролейбусами. Віденський міський транспорт складається з автобусів, трамваїв, метро (U-Bahn) і приміських електричок (S-Bahn). Найбільш зручний транспорт – метро. Зупинки є майже біля всіх стратегічних туристичних точок. Другий за зручністю – трамвай. Вони ходять як зовсім сучасні, так і старі, схожі на наші. У Тернополі є «Карта тернополянина», а тут є «Карта віденця», з нею за 1 євро на день можна користуватися будь-яким транспортом безлімітно – трамвай, автобус, метро.
Якість транспорту тут, звісно, краща. Роблять усе для людей, і все пристосовано для осіб з інвалідністю, яких я побачила багато на вулицях.
– А як щодо продуктового кошика?
– Ціни буду вказувати в євро. Вважаю, що з рівнем їхнього достатку ціни на продукти дуже доступні. Сендвічі – 1,95, віденські вафлі – 0,49 (1 шт.), сири – 3 євро за шматок (10-18 євро за 1 кг), ковбасні нарізки – 1,45 за упаковку (близько 10 євро за 1 кг), готові салати – 2 євро, йогурти – 0,39-0,49 євро, пиво – від 0,75 євро за 0,5 л, сік – 2 (за 1 л), диня / кавун – 2/2,5 євро (1 кг.), томати черрі – 4 (1 кг), морква – 2,40 (1 кг), огірок – 0,79 за 1 шт., ягоди свіжі – 2 євро (за 125-250 г), кава розчинна – від 8 євро за банку, м’ясо – від 6 євро за кілограм.
– Чим в основному харчуються австрійці?
– Тим же, що й ми: м’ясо люблять, картоплю. Мене найбільше вразив їхній картопляний салат – це картопля, соус і зелене листя салату. Завдяки австрійцям стали широко відомі в світі печиво, галушки, рулети і знаменитий штрудель – яблучний пиріг. По всій країні популярний шінкенфлекерлн – локшина із шинкою з додаванням сиру і яєчного білка. Традиційною кухнею вважається шніцель, різні ковбаски. У них харчування просте.
«Австрійці просто живуть, працюють та щасливі без показухи»
– Що Вас найбільше вразило в цій країні?
– Повага до інших і культурне різноманіття. Враховуючи, що вони вміють поєднувати певні речі, австрійці насправді дуже релігійні. У них також є вітання «Слава Ісусу Христу» тільки на австрійський манер, і вони повністю толерують ЛГБТ. У них виходить поєднувати традиційні християнські цінності й нетрадиційні. І зовсім із того не роблять катастрофи чи боротьби. Я у них не побачила жодного націоналізму. При тому, що там самим австрійцям добре, вони не кричатимуть «Слава Австрії». Вони просто живуть, працюють та щасливі без показухи. Для прикладу, у нас, коли щось відкривають, то обов’язково має бути перерізання стрічки, купа посадовців, журналістів, короваї… У них цього немає. Все дуже просто! Думаю, що і наше суспільство до такого дійде, бо втомиться від того показового.
– Які у них є цікаві традиції? І взагалі, які австрійці в побуті, чим захоплюються?
– Австрія зберегла величезну кількість старих сільських фестивалів, багато з яких мають ще язичницьке коріння. А вже за кількістю всіляких фестивалів класичної музики, оперного мистецтва і театру країні взагалі знайдеться мало конкурентів у світі. У них красиві національні костюми, і австрійці пишаються ними, молодь і старші ходять у національному строї без проблем. У побуті це привітні і гостинні люди, завжди підкажуть та допоможуть.
– Чи плануєте повертатися в Україну?
– На Паску додому прилечу, і влітку хотілось би ще відвідати Україну, бо Австрія – Австрією, а рідні місця – це рідні місця.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
3410