Військова служба небезпечна та складна. За цим покликанням ідуть багато чоловіків та жінок. Наражаючи себе на небезпеку, вони живуть жагою своєї професії та переконують, що без служби не уявляють свого існування. Попри всю відповідальність даного призначення зустрічаються й закохані люди, які не лише стоять на варті спокою нашої держави, а й створюють міцну сім’ю, в якій згодом народжуються сильні духом діти.
Так Павло та Тетяна поєднали свої серця у 2017 році, а 13 травня 2019-го кохана дружина подарувала чоловіку донечку, яку назвали вольовим ім’ям – Софія. Павло – військовий із Тернополя, розпочинав службу солдатом у лавах батальйону «Збруч». Тетяна також військова, на даний час служить діловодом там, де й чоловік. Зустрілися закохані на сході України. Після закінчення контракту Тетяна переїхала на Тернопільщину за чоловіком та підписала уже новий контракт із Тернопільською артилерійською бригадою. Найщасливіші побажання гарної долі для маляти звучали під вікнами перинатального центру «Мати і дитина», що на вулиці Замковій. На виписку батько запросив оркестр, під його марш він і подарував дружині великий оберемок білих хризантем. Приїхали зустріти нову громадянку України побратими, друзі та батьки пари. У них ми й дізнавалися історію кохання військової сім’ї.
Підростає маленький військовослужбовець
Друг сім’ї Олександр розповів, що закохані познайомились у воєнному секторі, Тетяна служила у військкоматі, а Павло – у батальйоні «Збруч». Пара почала зустрічатися, всі знайомі раділи за них, жодних перепон для їхньої любові не було. Тетяна раділа всім успіхам Павла і з її підтримкою він отримав звання офіцера.
Таня – дуже позитивна людина, завжди порадить, підкаже, як правильно поступати, додає подруга пари – Юлія.
Маленьку Софійку вже називають молодим військовослужбовцем. Усі друзі сім’ї бажають їй гарної долі та удачі, а батькам… не зупинятися на досягнутому.
«До мене подзвонив Паша і питає, чи можна Тані випити таблетку від голови»
Батьки Павла родом із Кіровограда, про синову службу мама, Валентина Василівна, говорити відмовляється, але невістку «при погонах» прийняла добре.
– Я дуже зраділа новині про те, що у нас буде внучка, хоча хотіла хлопчика, але дівчинка – це також добре (сміється, – авт.), – мовить щаслива бабуся.
– Як Ви дізналися про вагітність Тетяни? – запитуємо Валентину Василівну.
– Ой, чесно кажучи, зовсім випадково. Одного дня до мене подзвонив Паша і питає, чи можна Тані випити таблетку від голови. Я здивувалася, а потім син додає, бо Таня завагітніла. Ось так і дізналася, що буде у мене внучка. Рада, щаслива, вітаю своїх дітей і люблю їх. Тепер у нас багато приємних клопотів, будемо по мірі можливості допомагати їм, щоби все у їхній сім’ї було добре.
«Таня дуже хотіла бути сильною, незалежною, щоби за себе постояти»
Батьки Тетяни приїхали зі сходу, щоби підтримати доньку та привітати молоду сім’ю. Перешкод при переїзді на захід не було. Наталія Іванівна не тямить себе від щастя, що народилася дівчинка. Жінка дуже трепетно розповідає про службу доньки та співпереживає кожні її злети та падіння.
– Як Тетяна стала військовою? – запитуємо Наталію Іванівну.
– Любов до військової служби у доньки з дитинства. Вона з захопленням дивилася на армію в Ізраїлі, де поряд із чоловіками служили й жінки. Таня дуже хотіла бути такою самою – сильною, незалежною, щоби за себе постояти. Донька у мене дуже бойова. І зараз носить звання старший солдат.
– Яке Ваше ставлення до Тетяниного вибору?
– У мене двоє дочок, і жодній ми ніколи не вказували, як поступати і куди йти працювати. Старша донька у нас – бухгалтер, Тетяна – солдат, за обох я хвилююся, боюся, застерігаю, але розумію, що це їхній вибір. Таня любить службу, вона нею живе. Чому я повинна забороняти дитині те, що їй подобається. Ми старалися завжди давати дітям право вибору. Вони його й зробили.
– Як познайомилися закохані?
– На Луганщині у військовій частині зустріла моя донька Пашу, його туди відправили на деякий час. Почали зустрічатися і спілкування переросло у міцну сім’ю. Рада, що маю таку родину, щаслива, що Паша – теж військовий, бо поділяє погляди доньки.
– Як Ви дізналися про «цікаве становище» Тані?
– Доця поїхала на полігон на навчання, і з нього ж її відправили назад додому, тому що вагітним жінкам там знаходитись не можна. Так я від неї і дізналася. Але Тетянка працювала до декрету. Вона любить свою роботу, живе нею. Мені здається, військова служба – це її покликання»
«Таня з розумінням поставилась до переїзду в Тернопіль»
Павло – офіцер артилерійської частини у Тернополі. Новоспечений батько не тямить себе від щастя та розповідає:
– Радий, що дружину зустрів, що зараз вона зі мною, тут. Таня з розумінням поставилась до переїзду в Тернопіль. Будемо разом виховувати дочку. Я дуже щасливий. Дякую всім, хто нас підтримував, хто сьогодні прийшов нас привітати. Це багато для нас означає. Люблю свою дружину та Софійку.
Під звуки військового оркестру маленька Софійка побачила голубе небо, котре до виписки було сірим та похмурим. Многих літ їй та батькам побажали побратими та подарували подарунки. Колектив нашої газети вітає молоду сім’ю, нехай ваша доня завжди усміхається, буде здоровою та щасливою.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812