23 січня в Ізраїлі відбувся V-й Всесвітній форум вшанування Голокосту. Ця подія викликала великий резонанс в Україні, і пов’язаний він також з робочим візитом президента Володимира Зеленського до Ізраїлю.
Слухати виступ агресора, який розпочав війну проти України, – приниження гідності України і її глави
Перебуваючи на Святій Землі, Зеленський відвідав «Яд-Вашем», зустрівся з тамтешнім прем’єр-міністром Б. Нетаньягу і діловими колами. А викликало резонанс те, що президент України не був присутнім на урочистому зібранні в «Яд-Вашемі», на якому виступав керівник Росії Владімір Путін. В українських ЗМІ на всі лади обговорювалось питання: чому В. Зеленський поїхав в Ізраїль і чому не взяв участі в урочистому зібранні? Ширились різні здогадки, але президент, на нашу думку, поступив правильно. Він відвідав Ізраїль і вшанував пам’ять Голокосту, передав запрошення української делегації людям, які пережили Голокост. А слухати виступ агресора, який розпочав війну проти України, – приниження гідності України і її глави. Крім того, президенту України відмовили у виступі, хоча за два тижні представники нашої держави зробили заявку на виступ, але ізраїльтяни відмовили, бо нібито треба було це зробити за два місяці. Можна було корегувати сценарій, бо представник України мав більше прав виступити на урочистому зібранні, ніж представник Росії, адже наша Україна понесла великі втрати в роки Другої світової війни – 9 млн. осіб, у тому числі 1,5 млн. євреїв. Саме українці внесли вагомий внесок у розгром нацизму, саме бійці I-го Українського фронту (абсолютна більшість воїнів – українці) визволили 27 січня 1945 року в’язнів першого концтабору «Аушвіц-Біркенау». Саме українці врятували тисячі євреїв, 2,5 тисячі українців мають звання «Праведник світу» – третє місце після Польщі та Нідерландів, хоча «Яд-Вашем», який надає це звання, жителів Західної України зарахував до громадян Польщі. Отож наш президент мав повне право виступити на урочистому вшануванні жертв Голокосту. Поширювалась інформація, що Зеленський мав бажання зустрітися з президентом Росії (за що піддався критиці), щоб обговорити звільнення українців, які незаконно перебувають у тюрмах Росії. Треба все робити, щоби витягнути українців на волю, бо «Той, хто врятував одну душу, врятував світ» – ці слова викарбувані на медалі «Праведники народів світу».
Священник із Підволочиська врятував сотні єврейських дітей
Виступаючи на зустрічі з прем’єр-міністром Б. Нетаньягу, Володимир Зеленський назвав одного з рятівників євреїв – греко-католицького священника Омеляна Ковча, який врятував сотні єврейських дітей і загинув у концтаборі. Є дані про те, що він врятував від 600 до 2000 дітей. Отець Ковч пов’язаний з Тернопільщиною. Напередодні Першої світової війни (1911-12 рр.) був парохом греко-католицької церкви в Підволочиську. Нині музей у цьому селищі носить ім’я отця Омеляна Ковча. А Папа Римський Іван Павло II беатифікував українського священника. На жаль, отець Омелян не має звання «Праведник світу», а тільки «Праведник України», однак його вчинок по відношенню до дітей-євреїв гідний поваги.
Також українці вшановують жертви Бабиного Яру, де було розстріляно німцями близько 35-40 тисяч євреїв (усього німці там розстріляли до 100 тис. осіб). Але як докір Ізраїлю треба нагадати, що він до цього часу не визнає Геноциду українського народу, здійсненого у 30-х роках минулого століття радянським режимом. Компанію Ізраїлю в цьому питанні складає не хто інший, як Росія.
Захід у Єрусалимі 23 січня явно носив політичний характер, а не лише вшанування жертв Голокосту. Через кілька днів, 27 січня, коли вшановували жертв Голокосту в Польщі, Путін проігнорував цю подію, а Росію представляв посол у Польщі, бо Росії із політичної та військової точок зору цікавий Близький Схід, а не жертви євреїв у Другій світовій війні.
Міф про знищення євреїв зародився в Росії, яка була центром антисемітизму
Піднявши дану тему, хотілось би також пригадати, як поводяться в Україні керівники держави Ізраїль. Наведемо кілька фактів. У 2001 році тодішній президент Ізраїлю Моше Кацав (до речі, згодом осуджений за розпусту) заявив у Бабиному Яру, що «Київ – це те місце, де єврейські погроми розпочалися ще до часів Київської Русі, а в трагедії Голокосту є вина й цих народів, представники яких вітали убивць. І що тепер думають ті народи, представники яких брали участь у знищенні євреїв». Хочеться запитати пана Кацава, а що думають євреї, які нищили арабів на їхніх землях, зокрема в таборах палестинців?
Виступаючи у Верховній Раді України 27 вересня 2016 року, нинішній президент Ізраїлю Рівлін заявив, що під час Другої світової війни в Україні загинуло 1,5 млн. євреїв, і часто українці допомагали нищити їх, особливо члени бойових загонів ОУН в тому числі брали участь у розстрілах євреїв у Бабиному Яру.
І найновіший приклад. У минулому році під час візиту в Україну прем’єр-міністра Б. Нетаньягу його дружина Сара осквернила український хліб.
Нагадаємо, що в період боротьби за створення держави Ізраїль у Палестині діяли бойові організації євреїв «Лехі» та «Іргун», від рук яких гинули британські військові та цивільні чиновники в Палестині. Назвемо кілька прикладів їхніх бойових «подвигів». Від рук єврейських бойовиків із «Лехі» загинув британський міністр у справах Близького Сходу, лорд Мойн. Бойовики з організації «Іргун» підірвали в Єрусалимі готель «Цар Давид», де містилося представництво британської влади. Згодом державні органи влади Ізраїлю очолили колишні бойовики: один із лідерів «Лехі» Іцхак Шамір став прем’єр-міністром, цю ж посаду згодом обіймав і керівник «Іргуну» Менахем Бегін. Ще один прем’єр-міністр цієї держави Аріель Шарон знищив набори біженців-палестинців.
Ми, українці, постійно отримуємо порцію антиукраїнської пропаганди, що українці – «антисеміти». Та необхідно пам’ятати, що міф про знищення євреїв зародився в Росії, яка була центром антисемітизму. Згадаймо хоча би, що в XIX ст. у Росії була зона осілості для євреїв. А розвінчав міф про антисемітизм українців президент Володимир Зеленський, котрий заявив у Єрусалимі, що його, єврея, в Україні обрали президентом…
Родина Шухевича переховувала у себе єврейську дівчину
Коротко зупинимось на так званому «антисемітизмі» українців у період визвольних змагань. Російська і частина єврейської пропаганди обвинувачували голову Директорії, Головного отамана УНР Симона Петлюру в антисемітизмі та єврейських погромах. З огляду на всі документи та свідчення, звинувачення Петлюри в антисемітизмі є повним абсурдом. Володимир Жаботинський, один із лідерів єврейства у Східній Європі, категорично заперечував те, що С. Петлюра нібито вороже ставився до євреїв. Він писав: «Незаперечним фактом є те, що ні Петлюра, ні Винниченко, ні будь-хто із провідних діячів українського уряду не був погромником; ніхто не зможе переконати жодного із сіоністів Південної Росії, що подібні люди були антисемітами».
Сьогодні єврейські дослідники в багатьох питаннях перегинають палку. Вони дуже не люблять рахуватися з тим фактом, що гонимі в Російській імперії євреї в 1917 році стали ярими прихильниками інтернаціоналізму, а з ним – і більшовизму. Тому будь-які аналогії з участю євреїв у війні на стороні більшовиків і в складі їхнього керівництва ідеологам сіонізму не вигідні. Хоча, за даними Олександра Бикова (єврей Лазаревський), чисельність євреїв у складі керівних органів радянської влади після жовтневого перевороту становила: У Раднаркомі – 77,2%, наркомвійськкомі – 76,6%, наркомі іноземних справ – 81,2% і т. д.
У 1945 році завершилася Друга світова війна, але визвольна боротьба ОУН і УПА продовжувалась. Радянська влада представляла ОУН як антисемітів. Але є дуже багато фактів про співпрацю українців з євреями. Наведемо кілька з них. У 1942-43 роках дружина головного командира УПА Романа Шухевича Наталя переховувала у себе єврейську дівчину Іру Райхенберг. Коли гестапо заарештувало дружину Шухевича, дівчину переховували в жіночому монастирі в Куликові, що біля Львова. А Шухевич зробив їй паспорт на ім’я Ірини Рожко.
Процитуємо ще слова зі спогадів єврейки Стелли Кренцбах, що перебувала у лавах УПА: «Для мене УПА – це святе, і мені здається, що для кожної людини, незалежно від її етнічного походження, хто має в душі хоч що-небудь українське: «УПА – це святе!» Це слова єврейки, яка після війни працювала в МЗС Ізраїлю.
«Антиєврейські акції УПА – це провокація Москви. Це брехня, що УПА знищувала євреїв», – заявив в інтерв’ю Бі-Бі-Сі 2008 року єврейський письменник Мойсей Фішбейн.
На закінчення процитуємо слова із листівки ОУН за вересень 1948 року, в якій є такі слова: «Мешканці України не українці! Росіяни! Поляки! Євреї! Ставайте разом з українським народом до визвольної боротьби проти московсько-більшовицьких гнобителів України! Не виступайте проти визвольних змагань українського народу».
На цих кількох прикладах показано, що українці в роки боротьби за незалежність України були союзниками поневолених комунізмом народів, у тому числі євреїв…
Павло Сливка, історик
Джерело: Тижневик "Номер один"
3809