Безумовно, народження дитини – це таки чудо. Адже з клітини розміром у сірникову голівку виростає повноцінна людина з усіма органами та функціями. Кожна мама перед народженням маляти хвилюється, адже цей процес є найголовнішим у житті батьків та самої дитини. Важливо, щоби пологи пройшли вдало, без жодних агресивних втручань та стресів. Не дарма кажуть, що пологи – це природній процес. Сама природа і грає тут головну роль.
Журналісти «Номер один» розшукали жінку, котра як ніхто впевнена у тому, що саме природні пологи і є тим ключем успішного та щасливого життя дитини. А під природніми вона розуміє домашні пологи. Саме так, у неї двоє народжених діток в домашніх умовах. І без жодних вагань Оксана Жук каже, що від такого домашнього процесу навіть зуміла отримати задоволення.
«Природнє батьківство»
– Оксано, розкажіть трішки про себе.
– Народилася я у столиці, хоча мої корені зі Зборівського району. У 16 років поїхала навчатися до Сполучених Штатів Америки. Повернувшись, поступила у Тернопільський педагогічний університет на факультет англійської філології. Першу свою донечку народила, коли була на третьому курсі. Закінчивши університет, працювала за спеціальністю, а потім пішла у другу декретну відпустку, а за нею – і в третю. Вивчилася на консультанта із грудного вигодовування, деякий час викладала у школі материнства. Зараз працюю вдома, надаю послуги із репетиторства, перекладів, захопилася психологією. Вивчаю багато питань, які стосуються саморозвитку та пізнання.
– Розкажіть детальніше про грудне вигодовування.
– Перед народженням першої доньки я відвідувала школу материнства Св. Анни. Там познайомилася з дуже хорошим лікарем Іванною Наконечною, викладачкою із грудного вигодовування. Вона чітко розповідали та пояснювала, як саме має відбуватися здорове грудне вигодовування. Мене це дуже захопило. Почала відвідувати неформальні зустрічі з матерями, які мають великий успіх у довготривалому грудному годуванні, з людьми, які пропагували слінгоносіння та природнє батьківство. Багато читаючи, розуміла, наскільки важливо, щоби дитина після народження була буквально нерозривною з матір’ю. Пройшла курси, вивчилася і почала сама консультувати в школі материнства жінок, у котрих були проблеми, з якими раніше я також зіткнулася.
– Що мається на увазі «природнє батьківство»?
– Важливо, аби всі розуміли, що я не налаштовую і не пропагую свого образу життя. Я цілком і повністю поділяю інші думки та різні способи годування та виховання. Однак природнє батьківство – це передусім нерозривний зв’язок між дитиною та мамою. Це спосіб, при якому мама може обходитись без підгузка. Спосіб висаджування. Той самий слінг, коли мама носить дитину біля себе, контакт шкіра до шкіри. При носінні дитини у слінгу і налагоджується грудне вигодовування, до того ж дитина завжди спокійна, бо знаходиться біля мами. У самої матері немає небезпеки, що дитина може впасти з дивана або ще щось. Були моменти, коли мене викликали жінки для консультації, їм треба було з кимось поговорити. Безліч історій я чула про те, що пологи були, наче зґвалтування. Коли дитину витягували з матері або призначали препарати для пришвидшення настання пологів. Насправді це дуже страшно, і безліч людей не задумуються, наскільки серйозними можуть бути наслідки, і мова не йде про фізіологію. Таким чином я взялася за поглиблене вивчення цієї проблеми із психологічної точки зору.
«Сили земного тяжіння ніхто не відміняв, і насправді поза на кріслі є неправильною і важкою»
– І що Вам вдалося дізнатись?
– Є таке поняття, як пологові травми. Переконана, що більшість, прочитавши це, подумають, це не про мене. Ні, це саме про вас. Усі ми родом із маминого животика. Таким чином носимо в собі ДНК наших предків. Також є так званий «ефект матрьошки». Коли наша мама, до прикладу, була в утробі, то внутрішньоутробно вже були сформовані всі яйцеклітини, тобто всі гіпотетичні діти. Імовірно, що ми вже були з імпринтом прожитих станів та всіх емоцій. Коли віднаходиш у своїй свідомості якусь емоцію негативну або ситуацію і не відомо, звідки вона в нашому житті. Та виявляється, що вона мамина або бабусина. Поясню дуже просто. Під час вагітності мама хвилюється за здоров’я своєї дитини, за те, як пройдуть пологи. Вона постійно про це думає, відповідно на біологічному рівні гормони передають ці хвилювання дитині. Тому такі травми варто відпрацьовувати, аби дитина не понесла у своє життя чужий емоційний ряд. Немає людини, у якої б не було такої травми, у когось вона більша, в когось менша, але вона є. Якщо мама носить дитину і мала думки про аборт, але все-таки вирішила народити, відносини в них можуть бути порушені саме через внутрішньоутробну травму.
– У Вас троє дітей, двоє із них народжені вдома…
– Так, перша моя доня народжена в пологовому будинку. Я була дуже молода, але свідома, ми з чоловіком готувалися до дітей давно. Народження доньки згадую цілком нормально, тобто це був процес, як у всіх. Пізніше, коли в дитини з’явилися неврологічні проблеми, хоч вони були й легкими, я почала шукати, звідки це тягнеться. Дуже швидко була перерізана пуповина, плаценту витягували, хоча вона мала відокремитись сама, без втручань, і ще ряд таких незначних, здавалося б, проблем, яких немає у моїх наступних домашніх дітей. Великий мінус – це стафілокок, який занесли Марії у лікарні. І я знаю, що це відбулося саме там, бо ми з чоловіком здавали відповідні аналізи, які показали, що ми не є його носіями. Дуже довго його лікували. Взявши до уваги все побачене, я зрозуміла, що хочу, аби мої діти приходили в цей світ тоді, самі захочуть, а не лікар. Я захотіла мати свободу дій навіть у тому самому обиранні пози, в якій краще народити. Сили земного тяжіння ніхто не відміняв, і насправді поза на кріслі є неправильною і важкою.
«Я не тужилася, не витискала дитину, вона сама вийшла за рахунок розслаблених спокійних м’язів у позі на руках та колінах»
– Як пройшли перші домашні пологи?
– Це було досить неочікувано. Перейми були нерегулярні. Я вирішила спробувати народити у ванній, але там замало місця і розслабитись було важко. Я вийшла з ванни, відправила чоловіка по машину, щоби про всякий випадок швидко поїхати в пологовий. У мене були спаковані усі речі. І поки чоловік забирав машину зі стоянки, народився Маркіян. Я просто розслабилась, відчула всі позиви організму. Я не тужилася, не витискала дитину, вона сама вийшла за рахунок розслаблених спокійних м’язів у позі на руках та колінах. У мене був один невеликий зовнішній розрив, тоді як з Марією їх було багато. Прослухавши чимало лекцій та курсів, я вміла надавати першу допомогу дитині, за необхідності реанімувати її та перерізати пуповину. Але все пройшло добре. Пуповину перерізала бригада швидкої допомоги. Нас доправили в пологовий будинок, де ми стикнулися з негативом і нерозумінням. Проводились маніпуляції без знеболення, і це було дуже грубо та боляче.
Коли я народила другу домашню дитину Данаю – це було легко. Вагітність супроводжувалась сильним токсикозом. Але самі пологи – це був потужний вихор емоцій. Треті пологи пройшли на диханні, не було стогонів, криків. Усі спали, чоловіка розбудила, коли відчула, що голівка виходить. Мені дуже допомогли заняття із фейсбілдингу (гімнастика для обличчя). Справа в том, що м’язи навколо рота напряму пов’язані з маткою. І коли ми зціплюємо зуби, то не полегшуємо, а погіршуємо свій стан. Коли народжувалась Марія, я чула крики від жінок, аби щось вкололи, якнайшвидше ту дитину витягли. У мене такого не було. Я просто слухала своє тіло, всі процеси, які відбувалися. На даний час ми відійшли від таких умінь, але у підсвідомості все залишилося. Тому пробудити їх і почати слухати себе ніколи не пізно.
|
ДОВІДКА Слінг – дуже давній спосіб носіння маленької дитини, який припав до душі багатьом матусям. Це пристосування із тканини різної конструкції для перенесення дітей із народження і до 2-3 років. Його головне призначення – допомогти мамі вести активний спосіб життя, займатися і дитиною, і своїми справами одночасно. Слінг – це модно, зручно і красиво. |
– Із перших днів Ви почали носити дитину в слінгу…
– Марію почала носити в слінгу із трьох тижнів, Маркіяна – з трьох днів, і вже тоді перший раз пішла з ним за покупками. Я дуже добре почувалася у порівнянні з першими пологами, коли не могла місяць сісти. Слінг звільнив дві руки і дав можливість постійно перебувати з дитиною, займатися своїми справами. Це і є природнє батьківство, яке показує, що дитина не створює проблем та не заважає. Пам’ятаю, колись було опитування про найекстремальніше носіння в слінгу, то я написала про свій досвід. Коли захищала курсову, дитина була в слінгу, і під час цього годувала грудьми (сміється, – авт). Носити в слінгу дитину можна. Згадки про нього датуються 4 тисячі років тому. Треба знайти людину, котра проконсультує, навчить правильно його мотати. Коли мама носить дитину на руках, напружується хребет, шийний відділ. Дехто каже, що зі слінгом «відвалиться» спина, це неправда, адже вага розподіляється правильно. Важливо дотримуватись позиції «М», коли в дитинки колінка вище попи. У такому випадку немає навантаження на дитячий хребет, тому це безпечно, коли дитина ще не сидить.
На завершення пані Оксана розповіла про своє ставлення до антибіотиків та сучасних методів лікування. Жодного не засуджує, однак має свої перевірені методи нетрадиційного природнього лікування тієї самої простуди. Жінка переконана, що домашні пологи будуть розвиватися, адже природа сильніша за будь-яку медицину…
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
3808