«Не звинувачуйте нікого. Я люблю усіх, але це єдиний правильний для мене шлях», – такі слова більшість із нас чули з розповідей або телевізійних передач. Передсмертну записку самогубці залишають не завжди, у найбільш скрутні хвилини вони зважуються на такий радикальний крок стосовно свого існування. Що це: слабкість чи, навпаки, сильний вчинок людини, котра не бачить іншого виходу?
«Жінці важлива цілісність тіла після смерті»
Укотре наше видання порушує надзвичайно складну тему. Зважаючи на непрості події, які сколихнули нашу область, журналісти вирішили розкрити питання самогубства. Знайдуться ті, котрі скажуть, що не можна навіть говорити про таке, адже від прочитання таких публікацій у людини може виникнути ідея спробувати це. Однак ми спробуємо розібратися, чому людина обирає такий метод вирішення проблем, що вона відчуває, зважуючись на останній крок, та як правильно виходити з подібних станів будь-кому, хто проходитиме складний період у своєму житті.
Детальніше розібратися у цій проблемі нам допомогла старший психолог Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, психотерапевт у методі позитивної психотерапії, національний тренер із питань допомоги населенню в особливо важкий період Наталія Гесюк. У Наталії за плечима понад 11 років роботи кризовим психологом.
За період несення служби вона пройшла крізь багато страшних та інколи фатальних випадків, однак є й такі, якими вона пишається і запевняє: про таку річ, яка зветься суїцид, варто знати кожному. Суїцид – це свідомий факт самоусунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, за яких особисте життя не має змісту. Причини подібної поведінки різноманітні: втрата близьких, розлучення, нерозділене кохання, проблеми зі здоров’ям, фінансові або побутові труднощі… У більшості випадків вживання алкоголю полегшує реалізацію суїцидального задуму, що виник раніше.
– Більшість потенційних самовбивць страждають від депресії. Вона часто починається поступово, з’являються тривоги і смуток. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали пригніченими, сумними і нудьгують. Майбутнє виглядає тьмяним, і вони вважають, що його не можна змінити. Саме зміни емоційного настрою повинні насторожити близьких, адже це свого роду німий крик про допомогу, – каже пані Наталія.
Існує думка, що лише слабкі особи скоюють самогубство. Мовляв, не зміг справитися з проблемами або з тими чинниками, які тиснули на людину. В результаті цього людська психіка не витримала, і аби вирішити проблему, людина втікає від неї таким методом. Іноді самогубство може справляти враження сили. Нелегко накласти на себе руки, потрібна шалена рішучість. Жодна з думок не може бути сталою.
– Якщо говорити про способи самогубств, то чітко скажу, що у жінок та чоловіків вони різні. Жінці важлива цілісність тіла після смерті. Більшості осіб прекрасної статі навіть тоді, коли вони вже себе не бачать, важливий зовнішній вигляд, в якому їх виявлять оточуючі. Тому вони обирають найменш травматичні способи: отруєння газом, таблетками, шляхом повішання. Рідко хто із жінок стрибає з мосту чи багатоповерхівки, ріже собі вени. Чоловікові ж не так важливо, як він виглядатиме після смерті. Суїциди бувають істинні й демонстративні. Істинний суїцид не буває спонтанним, людина тривалий час виношує в голові план, де вона це зробить, яким способом, коли, чи не завадять люди. Демонстративний суїцид не пов’язаний із бажанням померти, а навпаки є способом звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Переважна більшість людей із суїцидальними намірами коливаються у виборі між життям і смертю. Вони швидше прагнуть позбавитися від нестерпного емоційного болю, ніж дійсно хочуть померти.
Пацієнти із “дійсним” бажанням померти нерідко констатують, що якби пройшов якийсь час або хто-небудь перешкодив їм, суїциду не було б. Іноді, навпаки, незначний привід є вирішальним у прийнятті остаточного рішення, – додає психолог.
«Переважно вночі самогубці продумують свої подальші дії»
Психолог Наталія, працюючи в Службі надзвичайних ситуацій, розповідає, що до них надходять дзвінки не лише від людей, які стали очевидцями або заручниками пожежі. Нерідко на тому кінці дроту психолог чує: «Я не хочу більше жити, не бачу змісту». В такі моменти включаються всі ресурси спеціаліста для того, щоби залучити людину до розмови. В більшості випадків вдається переконати, що зміст у їхньому житті досі є.
– Посили для скоєння самогубства найчастіше помітні і мають негативне забарвлення. Людина в поганому настрої, подавлена, пригнічена. Вона може розказати про це рідним, а у відповідь отримати фразу, яка буквально вибиває фатальну табуретку з-під її ніг. До прикладу, рідні знецінюють проблему, переводять тему, починають порівнювати різні складні життєві ситуації, наводять критерії інших людей і просять не «накручувати» собі проблему. Особа, яка думає про таке, не відчуває елементарного розуміння від рідних. Коли вона говорить, що мені погано, це вже є маркером того, що є потреба у зовнішньому ресурсі, якого в неї немає. Людина хоче отримати цей ресурс від роботи, родичів, коханих і наштовхується на зовсім іншу реакцію. Саме у такі моменти і вдаються до крайнощів. Якщо ви задаєте людині запитання: «Про що ти мрієш?», а у відповідь чуєте: «Ні про що», – це негативний сигнал, адже людина не бачить свого майбутнього.
– Чи можете сказати, коли народжуються думки про самогубство?
– Спілкуючись із людьми, які хотіли вчинити з собою розправу, в більшості випадків існує травма дитинства. Тобто гіперопіка дитини, коли, будучи маленькою, дівчинка отримує аж занадто багато любові, яка буквально «душить» її в майбутньому. Або навпаки, в сім’ї бракувало уваги, дитина не почувалася потрібною. Насилля в сім’ї також є поштовхом до такого роду думок. Фінансові труднощі і, звісно ж, любов протилежної статі. Якщо ж не йдеться про сімейні стосунки, то в парі, де дівчина вчиняє самогубство, поліція буде дізнаватися деталі у її хлопця. Але хочу сказати, що розрив відносин не є тою головною причиною, щоби вкоротити собі віку. Дуже часто кажуть, що самогубство чинять через нерозділену любов, але ми повинні розуміти, що людина є вільною, вона нікому нічого не винна і не зобов’язана бути до кінця життя біля однієї людини. Є особи із слабкою психікою. Коли дитину привчили, що має бути так, як вона хоче, а в дорослому житті вона стикається з труднощами, які є для неї кінцем світу.
– На що варто звернути увагу? Чи є дії, які можуть натякнути на самогубство?
– Ми повинні розуміти, що людина самогубство не придумує. Вона починає відчувати, що не потрібна. І саме ця непотрібність проявляється простими діями. Втрата апетиту. Коли ви помічаєте, що людина, котра нормально харчувалася, припиняє їсти, перестає вести нормальний звичний спосіб життя, це має насторожити. Буває і навпаки: починає все заїдати, зловживати алкоголем на самоті або наркотичними засобами. Незвично зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду. Воно й зрозуміло, навіщо митись або переодягатись, якщо зовсім скоро це буде неважливо? Постійне почуття самотності, даремності, провини або смутку. Одним словом, коли людина починає вести протилежний спосіб життя, який був до цього. Також важливий гормон, який називається серотонін, виробляється він під час сну. Здебільшого самогубці вночі продумують свої подальші дії. Ну і, звичайно, думки і висловлювання про смерть. Сумні очі, пригнічений погляд – ось що видає людину. І це треба помітити.
«Людина нікому нічого не повинна – запам’ятайте це»
– Чи погоджуєтеся з тим, що самогубство – це думка, яка декілька місяців або ж років може знаходитись у голові в людини?
– Так буває, не завжди думка про суїцид імпульсивна, іноді вона виношується тривалий період часу. Чула таку фразу: якщо про суїцид говорить, то точно цього не скоїть. Знаєте, як часто буває: людина може декілька разів сказати родичам про те, що може щось вчинити, і рідні не реагують на це. А на одинадцятий іде і все -таки робить фатальний крок. Якщо ви чуєте такі фрази, вам потрібно знайти ниточку і намагатися розв’язати цей клубок проблем. Виявити ту болючу точку, яка змусила людину допустити народження такої думки. Поділюся простим правилом, якого я дотримуюсь і раджу прислухатися: перестаньте говорити людині, яка ділиться з вами своїм болем, що все буде добре. Звідки ви можете це знати? Не кидайте просто так цих слів, адже людина розділяє з вами частину своїх проблем, а ви відмахуєтесь банальною фразою.
– Ви сказали про травми з дитинства, розкажіть, як батькам не допустити до таких крайнощів?
– Є два критерії, які виховують у людині любов до життя. Це любов батьків до дитини (адекватна, а не надмірна) і контакт. Якщо батьки не говорять з дітьми, а лише забезпечують їх необхідним, то така дитина не навчиться справлятися зі своїми проблемами. Вона не вміє висловлювати вголос свої переживання, не навчена ділитися з близькими своїми проблемами. Відповідно не вміє просити про допомогу. В сім’ях, де панує більш-менш нормальна атмосфера, де прийнято говорити за сімейною вечерею, такі випадки рідкість. Батьки, запитайте себе, скільки часу ви приділяєте своїм дітям. Відповіді мене вражали, коли я чула, що навіть пів години за цілий день не назбирується. Знаєте, як прийнято говорити з дітьми? Нависаючи над ними і наказовим тоном: де був? що робив? що їв? … Дитина повинна відчувати любов від серця, а це означає, що розмова має бути очі-в-очі, на рівних правах. Дитині важливо знати, що в центрі уваги батьків її особистість, її переживання, а оцінки, соціальні успіхи, зовнішній вигляд —другорядні.
Пам’ятайте: часто бажання за і проти суїциду є настільки рівними, що коли близькі вчасно звертають увагу і проявляють турботу, ваги найчастіше схиляються в сторону життя.
Поради від Наталії Гесюк
- 1. Будьте впевнені, що ви спроможні допомогти. Людина, яка замислюється про суїцид, потребує бути вислуханою більше, ніж порад співрозмовника, адже в даний момент найбільше страждає від відчуття відчуженості.
- Не намагайтеся шокувати чи загрожувати людині, говорячи: “Давай, зроби вже це”.
- Не показуйте, що ви шоковані заявами людини, яка до вас звернулася, навіть якщо ви дійсно відчули емоційне потрясіння. Можна зустріти часто й інше знайоме зауваження: «Ти розумієш, які нещастя і ганьбу накличеш на свою сім’ю?» Але, можливо, за ним ховається саме та думка, яку бажає здійснити суїцидент. У жодному випадку не проявляйте агресії, якщо ви присутні при розмові про самогубство, і постарайтеся не виражати потрясіння тим, що почули.
- Вселяйте надію. Дуже важливо, якщо ви укріпите сили і можливості людини, вселите думку, що кризові проблеми зазвичай скороминущі, а самогубство не безповоротне.
- Із дітьми побудуйте родинні й дружні зв’язки. Приділяйте їм максимум уваги.
- Робіть усе від вас залежне, але не беріть на себе персональної відповідальності за чуже життя. Зверніться за допомогою до фахівців. Друзі, поза сумнівом, можуть мати благі наміри, але їм може не вистачати уміння й досвіду, крім того, вони бувають схильні до зайвої емоційності.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернополя, суїцид
3417