перекусити у рамках проєкту “Жовтий фартух”
У неділю, 19 липня, в Тернополі стартував новий благодійний проєкт «Жовтий фартух». Його мета – нагодувати голодного і тих, хто потребує, хто опинився у складних життєвих ситуаціях, або ж просто тих, хто зголоднів. Координатором проєкту є відомий благодійник, активіст та патріот Сергій Кічула. Він і розповів нашому виданню про суть цього проєкту та хто може скористатися такою безкоштовною «послугою».
«Якщо хтось має трішки більше, варто бодай якось проявляти турботу»
Приїхавши на локацію, наші журналісти помітили купку людей, однодумців, які під жовтим наметом розгорнули майже цілу кухню зі всіма зручностями. Тут тобі й одноразовий посуд, і смітник, щоби прибрати за собою, і стіл, за яким можна поїсти, а найголовніше – добрі люди, які абсолютно не гидують тим, що людина, яка є безхатьком, може підійти до них та попросити поїсти. Своєрідний ресторан на колесах розгорнувся у центрі міста на вулиці Медова, 5. Це територія Музею національно-визвольної боротьби (колишня школа мистецтв). Волонтери радо зустрічають людей, розповідають їм про цей благодійний проєкт та пропонують скуштувати перше, друге і навіть десерт.
– Мета проєкту – залучати людей до благодійності. У нашому місті є люди, котрі потрапили в такі життєві обставини, коли їхня їжа складається лише з сухом’ятки (вони потребують якісної, гарячої та смачної їжі). Щоби запобігти цьому, а також не допустити, аби люди підбирали їжу зі смітників, ми організували такий проєкт. У мене є надія, що волонтери, які залучені до цього проєкту, розкажуть своїм друзям, іншим людям про те, що варто трішки ширше відкрити очі й побачити, що є ті, кому пощастило менше. А також зрозуміють, що для щастя у них є все і варто перестати нарікати, – розповідає Сергій Кічула.
Цей проєкт у Сергія не перший, разом із командою вони вже створювали соціальні проєкти, котрі розрухують людську свідомість. Серед них соціальне таксі, яке розвозить людей з інвалідністю, та інші. На даний час працюють над ще одним вагомим проєктом – це дитячий майданчик для дітей з інвалідністю. Проєкт «Жовтий фартух» повинен стати масштабним, і його засновники щиро в це вірять.
– Зовсім випадково нам підвернулася дана локація. Ми ставили собі за мету зробити обов’язково це у центрі міста. Звернулися до директора музею, він нас підтримав та написав відповідне звернення на ім’я голови обласної ради, адже ця територія належить їй. Одноголосно нас підтримали. Люди розуміють, що в такій ситуації, в якій опинилася вся Україна, коли фінансово не у всіх все гаразд, людям потрібно допомагати. Якщо хтось має трішки більше, варто бодай якось проявляти турботу, і це не йде мова про захмарні суми, – каже координатор проєкту.
Працівники обласної ради на чолі з головою підтримали молодих людей. Така ініціатива дуже похвальна. У планах в ініціаторів – розгорнути проєкт до великого масштабу. Волонтери, які будуть роздавати їжу, змінюватимуться, і в планах було б дуже добре, щоби таку роль на себе приміряли й високопосадовці. Адже лише спільними зусиллями та спробами приходить розуміння, що деяким пощастило менше і саме їм варто допомогти.
– Коли ти розумієш, що в тебе є дах над головою, їжа, робота, ти це сприймаєш як належне. А коли насипаєш їжу людям, які мріють, щоби поїсти чогось гарячого, починаєш дивитися на цю ситуацію з іншої сторони. Розумієш, що тобі справді пощастило. Тому було б дуже добре волонтерство перетворити у такий флешмоб, щоби більше людей долучалися й розуміли, що цінувати треба кожен день і не нарікати на те, чого у тебе немає. У нас також є послуга, яка дозволяє взяти їжу з собою. Ось чоловік на інвалідному візку розповів, що у нього є товариш, який не ходить і він не зможе сюди дістатися, тому ми запаковуємо йому їжу з собою, щоб і та людина змогла нормально поїсти, – мовить пан Кічула.
«Поїсти можуть абсолютно всі. Не лише люди зі складними життєвими обставинами»
Стартового капіталу в Сергія Кічули не було. Всі кошти, які витрачено на цей проєкт, є благодійними внесками небайдужих людей. Хтось перекидав гроші на картку, хтось приносив їжу. Будь-яку допомогу учасники проєкту приймали та дякували. Хотіли б, щоби таких людей було більше. Якщо проєкт набуде значного масштабу, організатори не відмовляться від фінансової допомоги меценатів. Він повинен жити.
– Насправді цей проєкт не є сильно затратним. Багато людей відгукнулися на моїй сторінці у «Фейсбук». Безліч осіб хотіли долучитися – волонтерити. Насправді я навіть відмовляв багатьом, адже зголосилися дуже багато людей.
Я хотів би наголосити на категорії громадян, які можуть у нас поїсти. Будь-хто, може прийти до нас та отримати комплексний обід. Ми не ділимо людей і не оцінюємо їх за зовнішнім виглядом чи статками. Хочете поїсти, будь ласка, приходьте. У вас вдома є родичі, які хочуть поїсти, але не можуть прийти, ми запакуємо їжу з собою. Ми не сортуємо людей, не вникаємо в суть, чому вони не мають їжі, – розповів Сергій Кічула.
Мама одного з волонтерів, Анна Шмигельська, є професійним кухарем. Вона зголосилася готувати їжу вдома. У меню волонтерів – борщ із м’ясом, макарони по-флотськи з тушонкою і на десерт шоколадні вафельки. Також були булочки. З кожним разом ініціатори проєкту планують змінювати меню, щоби людям було смачно по-різному.
На даний час такий проєкт проводитиметься лише по неділях, згодом, можливо, організатори зможуть розширити послугу. З 10-ї до 12 години на вулиці Медовій, 5, під жовтим наметом будуть роздавати безкоштовні комплексні обіди тим, хто бажає поїсти. Кожен, у кого є бажання, може приходити та скористатися такою послугою, а також долучитися або матеріально, або ж передати продукти харчування.
– Ви знаєте, дуже потішно, що багато людей хочуть допомогти. Повірте, дві пачки макаронів, які люди приносять, для нас є цінними. Я дуже хотів би, щоб по можливості ще більше людей про нас знало. Цей проєкт варто розрекламувати, щоби нас упізнавали на вулицях і знали, що ми робимо. Ми не гордуємо, і якщо місцева чи обласна влада зголоситься нам допомогти, це буде дуже цінно. Вважаю, що такі проєкти, які створюються для людей, повинні мати вищий рівень.
Ми це зробили не для слави. Я сьогодні прийшов сюди з дітьми, і мені потішно, що вони бачать приклад. Вони розуміють, що до людей потрібно ставитися з повагою. Не треба ділити їх та змінювати своє ставлення до них, якщо вони погано одягнені чи ще щось. Наші діти повинні бачити такі речі, вчитися на наших вчинках, і тоді ми зростемо націю, яка буде дружньою, – зауважив пан Сергій.
В умовах карантину такий проєкт було заснувати зовсім не важко. З підтримкою та бажанням можливо все, каже Сергій Кічула. Волонтери працюють у масках та рукавичка. Використовують одноразовий посуд. Булочки та продукти харчування знаходяться в одноразових закритих пакетах. Люди дотримуються дистанції та засобів захисту.
На запитання, чому проєкт носить назву «Жовтий фартух», Серій відповідає, що якоїсь конкретної задачі в цю назву не вкладав, але певен, що жовтий – це колір світла й сонця. Якщо люди частіше проявлятимуть свої добрі якості та будуть милосерднішими, світ стане кращим.
Сергій Кічула дякує всім за допомогу і буде радий новим знайомствам та співпраці. А всім жителям міста та й області бажає цінувати те, що вони мають, і не шукати у своєму житті мінусів. Не нарікайте на когось, а прагніть до кращого, головне, щоби це не заважало іншим людям, за таким принципом і живе наш співрозмовник.
«Хотілось би, щоби вистачало і на каптопрес, і за воду заплатити»
Наші журналісти звернулися до людей, котрі проходили поруч. Спочатку деякі не хотіли спілкуватися, потім пішли на контакт. Пані Марія, котра мешкає поруч, каже, що не користується інтернетом і не знала про такий проєкт. Але впевнена, коли справді молоді люди взялися за таку роботу, це дуже цінно.
– Ні, не знала абсолютно про цей проєкт. Чотири роки я вже вдова. На пенсії. Пенсія маленька, але нарікати не можу, бо воно нічого не дасть. Хотілось би більше, щоби вистачало і на каптопрес, і за воду заплатити, але вже як є. Мені дуже шкода тих людей, які ходять по квартирах і просять їсти, тих, хто сидить під храмом, нехай ідуть сюди і поїдять. Бо, може, настільки у них скрута, що, крім хліба і води, нічого не їдять. Дуже цінно, що роблять такі речі, я тішуся з того. Добре, що є такі люди, яким ми не байдужі. Бо знаєте, як буває, виходиш на пенсію і вже про тебе ніхто не думає – ні діти, ні школа, в якій пропрацювала 40 років. Радію, що таке відбувається в нашому місті, думаю, що обов’язково прийду, гляну власними очима на це і сусідам розкажу, – каже тернополянка Марія Омельчук.
Ось такий цікавий проєкт стартував у Тернополі. Якщо у вас є можливість допомогти, можете писати у соціальній мережі до Сергія Кічули. Якщо можете допомогти фінансово, організатори будуть вдячні за це. Адже для такого проєкту треба дуже мало. Бажання та віра – ось чого дотримуються координатори та команда пана Сергія…
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
3416