20 років плідно трудиться на землі відомий тернопільський аграрій, заслужений працівник сільського господарства України, директор ПП «Агрон» та депутат обласної ради Юрій Романович Березовський. У нього є принцип: «Хто землі дає, тому вона утроє віддає». В аграріїв немає канікул, щойно зібрали ранні зернові, переходять до пізніх та проводять закладку під майбутній урожай. Про роботу на землі, піввіковий ювілей та майбутні вибори нашим журналістам розповів Юрій Березовський.
«Цьогоріч ціна на пшеницю збільшується майже на 100 грн. щодня»
– Пане Юрію, розкажіть, як проходив у Вашому господарстві збір ранніх зернових та чи все, що запланували, вдалося реалізувати?
– Новітня техніка із запасами пального дала нам можливість швидко зібрати ранні зернові в оптимальні терміни. Хотілося б, звісно, зібрати більший урожай, але якщо відштовхуватись від складних кліматичних умов, то урожай видався, Богу дякувати, досить непоганим.
– А як щодо пізніх зернових?
– У нашому господарстві маємо сою, соняшник, кукурудзу, а також цукровий буряк. Думаю, в 20-х числах вересня зберемо сою і соняшник, а кукурудзу приблизно в перших числах жовтня. За попередніми прогнозами, маємо зібрати непоганий урожай пізніх зернових. А далі перейдемо до цукрового буряка.
Аналізую, що робиться у нас в державі. Соняшник і кукурудза на півдні та сході України потерпають. Цього року ці культури є дуже збитковими, все, що люди збирають, не може навіть покрити витрат. Не знаю, як воно складеться, адже реакції з боку держави немає. Аграрії страхують свій урожай і мають певну надію. Але із власного прикладу знаю, що поки від страхової компанії, з якою укладено договір, чогось доб’єшся, пройде багато часу.
– А як щодо ціни на зернові, чи збільшилась вона порівняно з минулим роком?
– Більша частина аграріїв минулого року понесла збитки на всі сільськогосподарські культури. Це було викликано нестабільністю нашої валюти та кліматичними умовами. Останні не дали нормально зібрати урожай, усі розраховували на одні показники, вкладали значні ресурси, а зібрано було досить мало. Загалом урожайність була меншою на відсотків 30-ть, ніж очікувалось, та й виручка була на рівні 40%. Цьогоріч спостерігаю, як ціна на пшеницю збільшується майже на 100 грн. щодня. З чим це пов’язано – не знаю. На сьогоднішній день ціна пшениці другого класу складає 6 450 грн. за тонну, у той час як минулого року вона була на рівні 4 200 грн. Вартість кукурудзи вже перевищила 5 тисяч гривень, а минулоріч – 3 200-3 400 грн. Тобто певний плюс до минулорічної ціни маємо. Але більшість тієї ж пшениці вже продано, це пов’язано з тим, що кошти, які, до прикладу, були запозичені, треба було повертати.
Оскільки цінова тенденція на зернові не погана, вважаю, вдасться перекрити минулорічні борги та зробити певну стабілізацію.
«Задумуюсь над тим, аби змінити агротехнічну підготовку до кожної культури»
– Які ще польові роботи нині виконують працівники ПП «Агрон»?
– Приступили до посівів під урожай наступного року. На 100% запланованих площах сходить озимий ріпак. Відбувся посів озимого ячменю, а з дня на день приступимо до посіву озимої пшениці. Ці роботи плануємо завершити за 12 днів. Площі під озимину готові на 90% – відбуваються операції з оранки і внесення мінеральних та азотних добрив. Загалом, щоби мати добрий урожай, потрібно робити відповідні вкладення. Водночас погодні умови вносять свої корективи. Задумуюсь над тим, аби змінити агротехнічну підготовку до кожної культури. Переходити на скошення, запобігання зниженню вологи, щоби зберегти культуру. Потрібно створити всі умови для нормального розвитку рослин. Ну і, звичайно, будемо просити Бога, щоби дав гарну погоду, тоді буде хороший урожай.
– Чи купували Ви цьогоріч нову зернозбиральну техніку?
– Ми кожного року намагаємось вдосконалюватися. Потрохи розбудовуємось, оновлюємо токові господарства, складські приміщення тощо. Що стосується техніки, придбали комбайн серії Class-770. Він вважається одним із найпотужніших у світі. Також купили найновіший обприскувач фірми «Амазоне», який має найкращу на сьогоднішній день комплектацію. Наше господарство перше в Україні, яке його придбало. Робимо все, щоби йти вногу з технічним прогресом, щоби мати можливості гарно посіяти, доглянути, зібрати. Вміємо працювати і рахувати, тому добре розуміємо, де і скільки можемо втратити, через те до техніки ставимося прискіпливо.
«По житті всі робимо деякі помилки, головне, вчасно встигнути їх виправити»
– Цьогоріч Ви відсвяткували 50-річчя. Як справили ювілей, мабуть, згадували про Ваше дітище – приватне підприємство «Агрон»?
– Усі наче чекають тих 50 років, адже це кругла дата. Мріяв, переживав, планував, що за одним столом зберуться всі мої друзі, моя родина, колектив, але сталося не так. Маємо складний рік, через коронавірус – світову кризу. Тому не було можливості всіх зібрати за одним великим столом. Усе постало в чорно-білих тонах. Однак моє 50-річчя збіглося із ще одним святом – 20 років нашій фірмі «Агрон». Ми вирішили відзняли ролик про наше підприємство, з чого все почалося і як воно працює нині. У тих коротких трьох хвилинах перед очима пройшло не тільки моє життя, а й фірми, родини, колег, які разом усе робили для того, щоби підприємство було таким, як воно є.
– Чи не жалкуєте, що 20 років тому стали професійно займатися сільським господарством?
– А інакше й бути не могло! Це була мрія з дитинства, справа мого батька, з яким я пропадав у полях. Я себе іншою людиною не бачив. А те, чи можна було щось змінити на краще, ми по житті всі робимо деякі помилки, головне, вчасно встигнути їх виправити. Були моменти, коли я дивився із заздрістю на фермерські господарства, які мали великі приміщення, власну техніку провідних іноземних марок, і навіть подумати не міг, що щось подібне може з’явитися в мене. Пройшов час, Бог дав розуму, і тепер ми маємо у власності найкращий комбайн, найпотужніший обприскувач тощо. Тішуся, що мені в житті вдалося досягти успіхів у сільському господарстві. Кожному дано своє, я займаю в житті свою нішу і роблю те, що можу і вмію.
– Зараз у Вас в обробітку приблизно 4 тисячі гектарів землі. Плануєте розвиватися, передавати величезний життєвий і господарський досвід дітям?
– Нині ми маємо можливість їздити за кордон, переймати досвід наших колег, і це дає поштовх до руху вперед. Не так давно їздив до США. Американські фермери страшенно горді за себе. Розповідають про свої 2 тисячі гектарів землі, про те, що вони фермери в 5-му поколінні, з гордістю показували свою техніку. Уважно вислухавши їх, узяв слово і на слайдах став розповідати про своє господарство. Показую наші 4 тисячі гектарів землі, техніку, якої вдвічі більше, ніж в американців, як ми згідно з християнськими звичаями її освячуємо, ділюся власним досвідом і принципами роботи. Кажу їм, що я фермер у першому поколінні і прищеплюю любов до цієї справи своїм дітям, внукам, щоби вони у майбутньому брали ці напрацювання у свої руки, любили землю, примножували отримані мною здобутки. Я починав із 40 гектарів землі і за 20 років збільшив земельний банк у 100(!) разів. В американських фермерів було дуже сильне здивування. У них немає про нас жодної інформації, хоча і нам є що показати і що розповісти. Я запросив їх у гості, щоби вони приїхали і побачили, можливо, у них виникне бажання стати своєрідним інвестором. Маю надію, що до кінця 2020 року в одному проєкті нам посприяють фермери з Америки.
«Я не політик і не люблю політичних тих ігор та «договорняків»
– Незабаром вибори до органів місцевого самоврядування. Ви – діючий депутат обласної ради, чи плануєте знову балотуватися?
– У свої 50 років я встиг побувати депутатом сільської, районної рад, а нині і справді є депутатом обласної ради. Людина багато пізнає з роками, хто хоче вчитися, він вчиться ціле життя, незалежно від віку. Я ніколи не будував своєї політичної кар’єри, а що мене обирали і просили йти на вибори, це насамперед довіра людей, які підтримували, були впевнені, що я зможу їх захистити, відстояти інтереси людей і округу, від якого мене обирали. Але ніколи не грав в політику, я не політик і не люблю політичних тих ігор, «договорняків» тощо. Надоїло дивитися, закривати очі, затуляти вуха на ту несправедливість, яка є в обласній радій нинішнього скликання. Правду кажуть: риба гниє з голови. Так само, як біда починається з Верховної Ради. Політики дуже хочуть туди потрапити, а як стануть парламентарями, то вже не чують людей, які їх обрали, а вирішують їхню долю без них та обговорення з ними. На нинішній день маємо складну ситуацію в державі – воюємо, і є великий спад економіки. На жаль, на сьогодні я не бачу, що завтра чи післязавтра без конкретних змін у керівництві щось може відбутися позитивне, в кращу сторону.
Щодо мене, то скажу відверто, мав пропозиції знову балотуватися від політичної сили, яку сьогодні представляю в обласній раді, мав запрошення і від інших політсил, але я сказав рішуче «Ні!». Скажу відверто, пообіцяв своїй дружині, яка просила: «Дай собі спокій, зосередься на внуках, на господарці». І справді, маємо багато амбітних планів щодо розвитку інших галузей, тому думаю, я прийняв правильний вибір, що не балотуюся в жодну раду. Нагадаю, кілька років тому потрапив у дуже серйозну аварію, і так, Богу дякувати, що маю можливість ходити по цій землі, бачити плоди своєї праці, тішуся, що в мене є внуки, яким хочу більше часу приділити, щось навчити, показати.
Вважаю, до керівництва треба залучати більше молоді, тому переконав старшого сина Романа і він зараз балотується до обласної ради. Це дійсно наше майбутнє, яке має брати ініціативу у свої руки. Я ж вирішив відійти від цих процесів, але при потребі готовий у будь-якому разі допомогти, підказати, переконати, зробити глибший аналіз, адже досвід і знання маю величезні.
Віталій Попович, Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811