Політична партія «Правий сектор» іде на місцеві вибори у Тернопільській області. Їхня команда – це згуртовані, ідейні, освічені та щирі люди. Однією з таких є Драгущак Ірина – керівниця ідеологічного відділу політичної партії. Вона молода, енергійна, розумна, справедлива, а головне – хоче позитивних змін у нашій державі і готова викладатися сповна.
«Членство у «Правому секторі» загартувало мій характер, відкрило правду про сучасні реалії в Україні і світі, сформувало відчуття відповідальності за долю нації»
– Ви – нове обличчя на політичному полі регіону. Розкажіть про себе трохи більше…
– Народилася я та виросла у Тернополі. Середню освіту здобувала у Тернопільській загальноосвітній школі №18. Взагалі зі школою у мене пов’язано багато спогадів. Вона стала простором особистого зростання, формування цінностей, виховання, реалізації моїх перших ідей, різних проєктів, заходів. Чого ми тільки не організовували: повстанські вечори, вечорниці, гаївки, банси на перервах, квести, конференції, семінари. Зі школою пов’язані спогади з Майдану: спільна молитва, сльози, переживання, волонтерство. Зараз там є навіть музей революції Гідності. Я дуже люблю свою школу і знаю, що вона мене навзаєм! В 11 класі мріяла поступати до Львова. Проте влітку на Загальноукраїнській прощі у Зарваниці вирішила таки залишатися в Тернополі. Вищу освіту здобула на історичному факультеті в педагогічному університеті. Зараз є магістранткою другого курсу на програмі «Філософія (аналітика суспільних процесів)». Також цього року таки здійснила давню мрію і стала студенткою філософсько-богословського факультету Українського католицького університету у Львові (магістерська програма «Християнська педагогіка й організація дозвілля»).
– Бачу, Ви дуже охочі до нових знань. Що для Вас навчання?
– Це важлива частинка мого життя, те, що я вивчаю, застосовую у своїй діяльності практично. Не менш важливим є те, що зараз я є у команді проєкту «Центр дослідження історії УГКЦ», де ми збираємо свідчення людей, котрі були активні у час переслідувань, популяризуємо історію періоду підпілля УГКЦ на наших сторінках у соціальних мережах. Запрошую читачів підписуватись і пізнавати, надихатися історією нашої героїчної Церкви разом з нами.
Дуже важливою частиною мого життя є християнська спільнота «Українська молодь – Христові» (надалі УМХ, – прим.авт). Я стала членом УМХ у 13 років. Місією УМХ є реалізація заповіту Андрея Шептицького, яка так і звучить – «Українська молодь – Христові» або ще іншими словами «Будь завжди вірним Христові». А здійснюємо ми її сьогодні через творення молодіжного простору, де молоді люди формуються як практикуючі, свідомі та суспільно-активні християни. Зараз я є координатором осередків УМХ в області та членом Всеукраїнської координаційної ради УМХ. Сьогодні можу сказати, що розвиток УМХ є для мене особливою місією, надзвичайно цінною і вагомою справою мого життя.
– У своїй організаційно-просвітницькій роботі чим захоплюєтесь найбільше?
– Моє найбільше захоплення – це праця з дітьми. Влітку організовую або долучаюся до організації християнських та національно-патріотичних таборів. На своїй парафії я є катехиткою для середущої групи діток. І це те, що робить мене насправді щасливою. Освіту, яку тепер здобуватиму в УКУ, прагну застосувати саме у цій сфері. Звісно, ще одним фундаментальним моментом у житті стало моє членство у націоналістичній організації «Правий сектор». Це загартувало мій характер, відкрило правду про сучасні реалії в Україні і світі, сформувало відчуття відповідальності за долю нації.
«Я хотіла і хочу просто служити Україні тим, чим можу»
– Що стало поштовхом для вступу в «Правий сектор»?
– Моя історія, напевне, не дуже схожа на історії моїх побратимів. Я вступила в організацію не у вирі революційних подій, а зважено і свідомо. У 10 та 11 класах я шукала можливості пройти вишколи і воювати на сході. Не знала, чим маю бути корисна, як маю послужити Україні. На одному такому вишколі сталася неприємна ситуація – я зламала ключицю… І коли сиділа вдома та лікувалася, мені до рук потрапила книга «Антологія українського націоналізму». Прочитавши її, я була просто вражена. Та глибина думки, ті тези, той погляд на історію, на місію України, на побудову національної держави насправді були правдиві і правильні. І якщо порівняти з тими реаліями, котрі є в Україні, тут явно все не так. Тому я вирішила, що на 1 курсі вступлю у націоналістичну організацію. Націоналізм для мене був зрозумілий і близький, а червоно-чорний прапор боротьби дуже цінний ще й через історію мого роду, яка пов’язана і з УПА, і з підпіллям УГКЦ. Тож я обрала «Тризуб» ім. С. Бандери, з ініціативи якого на Майдані утворився і «Правий сектор». Мені дуже подобалися люди – члени організації та позиції, які висвітлювались на сторінках у соціальних мережах.
– Прийнято вважати, що зворотний зв’язок дуже важливий в міжособистісних відносинах. Що особисто Вам дав «Правий сектор»?
– Прийшовши у середовище, я зрозуміла, що тут ті, хто змагається за втілення тих благородних ідей, за які вмирали ОУНівці та повстанці УПА і тисячі інших героїв. В офісі організації я знайшла ще багато книг, які розширювали мій світогляд, відкривали правду про Україну, її минуле й теперішнє. Мене одразу запросили в ідеологічний відділ. Це було справді свято і велика честь для мене. Також довірили створювати в Тернополі молодіжне крило «Правого сектора» – «Праву молодь». Тут мені пояснили, що кожен має служити відповідно до своїх талантів. Далі – тисячі подій: вишколи – військові та інтелектуальні, різні акції, мистецькі заходи. Я ловила кожне слово, кожну думку, насолоджувалась тим особливим середовищем, яке мене поглинуло і не відпускає. Бо ще щось зовсім інше. Це середовище правди, жертовності, щирості. Це середовище боротьби. Боротьби за українську національну державу. Це розмови і люди, про яких інші думають, що таких уже нема. Але вони є, і я маю за честь називати їх своїми побратимами.
– Чому Ви вирішити брати участь у місцевих виборах?
– Тому що моєю організацією було вирішено брати участь у виборах. Депутатство не є моєю метою. Я хотіла і хочу просто служити Україні тим, чим можу. Так само і вся наша організація. Ми продовжуємо нашу діяльність незалежно від виборів. Проте це може бути новим досвідом та новою нагодою втілювати наші ідеї та цінності. Участь у місцевих виборах може бути ще однією сходинкою для нас до втілення мети – здобуття насправді української національної держави. І це ще одна можливість реалізовувати нашу місію – дбати про благо української нації. У даному випадку дотримуємося принципу: «Думай глобально – дій локально!». З моїми побратимами спокійно і безпечно можна їхати на фронт, так само і бути депутатом в органах місцевого самоврядування. Є ще один тризубівський принцип, який ми постійно застосовуємо: «Хто, якщо не ми? Коли, якщо не зараз? Якщо потрібно, то можливо!».
«Замість того, щоби нарікати, мовляв, політика – брудна справа, ідіть у політику і зробіть її справою шляхетною»
– На Вашу думку, чому потрібно зробити вибір на користь «Правого сектора» і віддати свій голос саме вашій партії та команді?
– Найперше тому, що «Правий сектор» є поза межами олігархічної системи. Діє самостійно і незалежно від олігархічних кланів, не використовує їхніх коштів. А реалії такі, що сьогодні в нашій державі керують не українці, а групи олігархів, що діють у власних інтересах через свої маріонеткові партії. У руках цих осіб зосереджена економіка, ЗМІ і влада. Допоки діє така грабіжницька система, не варто очікувати великих змін на загальнодержавному рівні чи орієнтуватися постійно на «нового лідера». Проте, думаю, на місцевому рівні цілком реально творити незалежну від олігархічних впливів політику.
По-друге, тому що маємо принципових та ідейних людей. Побутує думка, що «всі крадуть» або «краде, але робить». Насправді не всі. Ті, в кого чіткі і тверді моральні принципи і цінності, не будуть їх порушувати, де б не були і яку посаду б не займали. Як зазначила моя подруга і також кандидатка від «Правого сектора» Ольга Зарішняк, цитуючи свого викладача: «Замість того, щоби нарікати, мовляв, політика – брудна справа, ідіть у політику і зробіть її справою шляхетною».
Христові” Ірина (у центрі) разом з однодумцями створює
особливий простір, де молоді люди формуються як
практикуючі, свідомі та суспільно-активні християни
– У нашій розмові Ви кілька разів згадали про цінності. Що вкладаєте у це слово і яке значення воно має для Вас?
– Цінності – це те, що мотивує й орієнтує нашу діяльність, що лежить в основі наших ідей та вчинків. Найперше варто розуміти, що фундаментом ідеології націоналізму є головне гасло: «Бог і Україна». З цього гасла сьогодні можу виокремити три головні цінності й обґрунтувати їх. До речі, з них ми і розпочали програму політичної партії «Правий сектор» на місцевих виборах.
Перша – утвердження християнської моралі у суспільстві. На християнській моралі формувалася європейська цивілізація та українська духовність і культура. Сьогодні бачимо багато антихристиянських ліберальних та неомарксистських впливів, які вибивають з-під ніг духовний фундамент нашої національної спільноти. Будувати без Бога – це будувати на піску. Ми прагнемо будувати на твердому ґрунті. Усвідомлюємо, що найбільше благо для окремої людини і для цілої нації – це спільно йти дорогою до Бога. «Бог і Україна» – основа нашого світогляду.
Друга – це підтримка інституту сім’ї та родини. Сім’я – це основа національної спільноти, це середовище, де формуються цінності, це школа любові. Сьогодні перед українськими родинами багато викликів, зокрема – еміграція батька або мами, багато розлучень серед молоді, пострадянське бачення сімейних стосунків у старших, гендерна ідеологія, що має на меті зовсім зруйнувати сім’ю і гідність людської особи. Дуже добрим кроком було створення факультативу для старших класів «Основи сім’ї», де розкриваються теми взаємин чоловіків і жінок, цінність інституту сім’ї, батьківства та материнства. Ще дуже багато праці треба докласти у цьому напрямку, щоби діти мали можливість зростати у міцних та щасливих родинах. Пам’ятаймо слова митрополита Андрея Шептицького: «Майбутність належить до тих народів, у яких подружжя є річчю святою, у яких родинне життя є чисте та святе!».
Третя – захист і збереження національних цінностей. Українська мова, культура, історія, традиції, мистецтво, територіальна цілісність, соборність, незалежність – це все є нашими національними цінностями, тим, що єднає нас у національну спільноту, що однаково важливо нам як українцям. Підтримувати і плекати українське, дбати про формування національної свідомості молоді – це важлива місія, яку ставимо перед собою.
– Що б Ви хотіли сказати виборцям?
– Час виборів дуже часто знецінює справжніх та ідейних людей, котрі щирими помислами хочуть діяти заради держави та її процвітання, а не задля власної вигоди. Тому ми як виборці повинні аналізувати та розуміти, хто є хто у цих перегонах та вибирати гідних людей в органи місцевого самоврядування.
|
Довідка Діяльність організації «Правий сектор» бере початок своєї історії з Майдану, де була утворена і продовжує свою діяльність до сьогодні. Окрім захисту країни від ворога-окупанта, вони ведуть постійну активну роботу в тилу, допомагаючи тим, хто цього потребує. Основна діяльність полягає у гідному вихованні молоді у національно-патріотичному дусі, відстоюванні Української церкви, популяризації традиційних сімейних цінностей на противагу ліберастичним закидам з Європи. Кандидати політичної партії «Правий сектор» – це люди, які є вірними та загартованими ідеєю здобуття Української самостійної соборної держави та не один рік ведуть свою діяльність задля розвитку нашої країни. |
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418