Апеляційний суд спрямував внесену обвинуваченим заставу батькам загиблої в рахунок стягнення майнової шкоди
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого Андрія Г. на вирок Борщівського районного суду від 17 червня 2020 року, яким Андрія Г. визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого) та засуджено до 7 років позбавлення волі з позбавленням права 2 роки керувати транспортними засобами.
Також судом задоволено цивільний позов потерпілих – батьків загиблої Мар’яни Я. та стягнуто з обвинуваченого 545 тис. 324 грн моральної шкоди та 46 тис. 741 грн майнової шкоди; зі Страхового товариства – 44 тис. 676 грн моральної шкоди та 44 тис. 676 грн майнової шкоди, пов’язаної з витратами на поховання дочки.
Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачений і прокурор подали апеляційні скарги та просили вирок місцевого суду скасувати з наступних підстав. Так, прокурор вказав на істотні порушення кримінального процесуального закону, зокрема, що місцевим судом не вирішено питання внесеної обвинуваченим грошової застави. Натомість Андрій Г. стверджував, що ДТП спричинила сама потерпіла, яка раптово почала перебігати дорогу перед його автомобілем. Уникнути наїзду на пішохода він не мав технічної можливості, що підтверджують результати експертизи від 4 квітня 2018 р. Та, оскільки місцевий суд не прийняв до уваги ці результати, просив направити справу на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до оскаржуваного вироку суду, 6 січня 2018 року, в обід, Андрій Г., керуючи технічно справним автомобілем «Тойота Корола», рухався автодорогою від м. Борщова до с. Кривче. При цьому не був достатньо уважним та належно не стежив за дорожньою обстановкою. Внаслідок чого поблизу с. Сапогів Борщівського району водій, порушуючи Правила дорожнього руху, проігнорував дорожні знаки, зокрема, “Пішохідний перехід”, і при виникненні небезпеки для його руху – виходу пішохода Мар’яни Я. на проїзну частину, невиправдано змінив напрямок руху, почав об’їжджати потерпілу й передньою частиною автомобіля скоїв наїзд на неї, спричинивши смерть на місці пригоди. Свідком аварії став батько дівчини.
У судовому засідання Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого слід відмовити; апеляційну скаргу прокурору – задовольнити.
Так, у колегії суддів не викликав сумніву висновок місцевого суду, що причиною ДТП та смертельного травмування потерпілої стали саме дії водія Андрія Г. Щодо висновку експерта від 4 квітня 2018 р., на який в апеляційній скарзі посилається обвинувачений, то він не був предметом дослідження суду першої інстанції. Тому колегія суддів з власної ініціативи в порядку ст. 404 КПК дослідили його та зазначила, що ці висновки експерта обмежуються дослідженнями відеозапису автомобіля “Тойота”, в той час, як при проведені експертиз від 11 березня 2019 р. та комплексної судової фототехнічної (відеотехнічної) і автотехнічної експертизи від 25 січня 2019 р. у розпорядженні експертів були матеріали кримінального провадження, що беззаперечно свідчить на користь останніх.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено неповноти судового розгляду чи будь-яких інших порушень, допущених місцевим судом під час дослідження доказів, а доводи обвинуваченого та його захисника фактично зводяться до незгоди з висновками суду і є необґрунтованими та спрямованими на уникнення відповідальності. Слід вказати, що ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій обвинувачений своєї вини не визнав, перед батьками потерпілої не вибачився та не відшкодував завданих матеріальних збитків.
Стосовно доводів прокурора, що вирок підлягає скасуванню через не вирішене місцевим судом питання запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що нормами ст. 408, 409 КПК не передбачено зміну чи скасування вироку суду у зв’язку з невирішенням питання щодо запобіжного заходу, зокрема, застави.
Що, відповідно до п. 11 ст. 182 КПК України застава, не звернена в дохід держави, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Відповідно до квитанції, 5 листопада 2019 р., обвинувачений вніс 76 тис. 840 грн. застави. З метою уникнення зайвої тяганини, враховуючи вимоги п. 11 ст. 182, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора без зміни чи скасування вироку місцевого суду.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційну скаргу прокурора задоволено. Вирок Борщівського районного суду від 17 червня 2020 року залишено без змін. Внесені Андрієм Г. 76 тис. 840 грн. застави — звернуто на виконання вироку в частині майнових стягнень. В решті вирок залишити без змін.
Довідково: санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає від 3 до 8 років позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3-ох років або без такого.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: дтп
3415