Хто такі чорнороті люди, і що нам відомо про прокляття?

Прокляття. Від цього слова кров стигне в жилах, адже у кожного з нас є своє розуміння та пояснення цього слова. Одні не вірять у них, інші стараються оминати людей, які можуть навіть подумати погано, не те щоби щось сказати. Так чи інакше прокляття існують. Можливо, на людей, які не надають їм великого значення, вони й мають менший вплив, але якщо існує благословення, то й існують інші, темні поняття.

«Там, де можна занапастити дві душі, зло такої можливості не втратить»

Про прокляття відомо давно, в Біблії можна зустріти дане поняття. У Святому Письмі прокляття вказані як покарання за непослух. У наш час це поняття набуло іншого забарвлення. Вимовляння проклять означає бажати комусь чогось поганого, злого та недоброго. Люди споконвіку знали, що благословення і прокляття приходять зверху, тому й взивали або до Бога, або до іншої сторони. Якщо порівняти обидва слова, можна побачити, що слово «благословення» складається зі слів «благе» (хороше) і «слово», тоді як слово «прокляття» має інший зміст, це різке засудження будь-кого, що часто свідчить про безповоротний розрив і супроводжується зловісним побажанням, пророцтвом.

Усім добре відомий факт, що проклясти може не лише людина з надприродними здібностями, чи це будуть чаклун, відьма або мольфар, навести на людину біду може кожен, у кого є сильне бажання нашкодити іншому. Темна сторона душі є у кожного з нас. Погані думки, слова, вчинки лише підсилюють її, однак на все є противага. Священнослужителі в один голос запевняють, що прокляття, які лунають від циганів чи то бідних людей за те, що ви не захотіли дати милостиню, слухати не варто. Треба пробачити таким людям і молитися Богу, лише щира віра здатна змити будь-яку кривду та нечистоту.

Якщо поглянути на прокляття з енергетичної точки зору, то слід відмітити, що все повертається бумерангом. Там, де можна занапастити дві душі, зло такої можливості не втратить.

Свою історію життя, яка пов’язана з прокляттям, нам зголосилася розповісти жителька одного з міст України. З етичних міркувань імена в історії змінені.

– До певної пори слова «карма», «прокляття», «захист» мені були невідомі. Але у все це не вірите, коли вас це не стосується. А навіть якщо й зачепить, ви будете намагатися пояснити всі свої існуючі біди збігом обставин або просто «не пощастило». Найстрашніші прокляття від рідних. Був у моєї мами рідний брат Павло. У молодості зустрічався він з дівчиною Тамарою, потім покинув її і пішов до іншої. Але за пів року одружився з Тамарою. Через рік після весілля Павло раптово захворів на запалення легенів і через три дні помер. Для всієї родини це було велике горе, молодий, красивий і раптово помер від хвороби. Через декілька місяців у Тамари народилася дочка Олена (від покійного Павла), а коли їй виповнився рік, Тамара вже мала іншого чоловіка. Та через деякий час його знайшли в гаражі повішеним. Тамара жалілася на всіх. До нас приходила, говорила, як моїй мамі добре, які в неї квіти гарні, яка я здорова, та не пройде і пару днів, як вазони пов’януть, мама з татом посвариться, я почала хворіти – як не алергія, то краснуха, вітрянка. Так продовжувалось, поки ми з Оленою не виросли. Не могла мама з Тамарою припинити спілкування, бо була хрещеною Олені.

Коли мені було 16, мама сказала, що не хоче, аби ми з Оленою дружили, бо Тамара чорнорота. Тоді в нас і зав’язалася розмова, мама розказала, що тітка дуже злостива, що не похвалить, усе ламається. Одного разу вона мамі допомогла лампочку вкрутити, а через чотири дні сталося замикання і квартира мало не згоріла. Мама боялася пускати її у квартиру, але припинити спілкування не могла, щоби Тамара хату не прокляла.

Тоді сусідка порадила піти до знахарки. Та сказала нам, що робити, які молитви читати і яку ікону купити. Ми все зробили, і коли Тамара приходила до нас, у неї починала боліти голова, нудило її, надовго вона не затримувалась, а потім взагалі перестала приходити.

«Продай перстеник, купи собі шнурка і повішайся»

– Почала я зустрічатися з хлопчиком, який впав в око й Олені. Подарував він мені якось маленький срібний перстеник. Того ж вечора Тамара прийшла до нас додому, говорила, щоб я віддала його, бо Андрій має бути її зятем. Коли я повідомила, що не віддам і ми любимо одне одного, вона сказала: продай перстеник, купи собі шнурка і повішайся. Так тривало майже два місяці, вона ходила по вулиці й говорила, щоб я звела рахунки з життям, що в її дочки єдине кохання забрала. Так довела мене, що я не виходила з дому, плакала.

Якось прийшла мама і каже: одягайся, на панахиду підемо до дядька Толика (він останніх п’ять років жив із Тамарою). Я не хотіла йти, але повинна була, чоловік він хороший був, завжди Тамару заспокоював, хотів жити дружно. Тітка на поріг хати мене не пустила, кричала, що через те, що я не вмерла, Бог її Толика забрав. А на панахиді була та знахарка, до якої ми з мамою ходили. Тоді вона й сказала Тамарі: закрий свого чорного рота і дай дівчині спокій, замолоду Павла приворожила і три невинні душі загубила, то тепер маєш спокутувати гріхи за свої прокляття. Як розповідали сусіди, за пару годин до смерті чоловіка Тамара прийшла додому і почала сваритися з Анатолієм. Він вийшов із квартири, сів на сходинки і довго сидів, навіть сусідів не помічав, кажуть, що в останні хвилини очі в нього скляні були, а потім він у тому самому гаражі повісився, що й другий її чоловік.

Минув час, ми переїхали, у мене своя сім’я. Пару років тому дізналася, що Олена вживає наркотики. Тамара у страшних муках помирала, донька навіть похоронити її не могла. Моя мама усе зробила сама. А Тамарині сусіди ще досі ту історію згадують, – розповіла пані Ірина.

Жінка переконана, що її тітка володіла темними знаннями і свою життєву енергію направляла лише на помсту та злість, через це так погано й закінчила. Ірина розповідає, що цей урок, який тягнувся понад 15 років, запам’ятала і зробила належні висновки.

«Найсильніше прокляття – материнське, причому здебільшого матері не розуміють, що вони клянуть своїх дітей»

Насправді ми недооцінюємо силу людського слова. Якщо взяти до уваги той факт, що Боже слово завжди виконується, а людина створена за образом і подобою Божою, то й слово людське має велику силу. Ось чому не треба в пориві емоцій кричати жахливі слова, варто не допускати й зародження такої думки. У селах частенько можемо почути лихі побажання особливо від старших людей: щоби кури в тебе не неслися, щоби собака здохла, бо голосно гавкає. Якщо ці побажання і не закінчуються так, як цього хочуть недоброзичливці, то це аж ніяк не означає, що вони не мають протилежної сили на того, хто проклинає.

Біоенергетик Оксана Жук каже, що прокляття – це дуже сильні заговори, більше того, кожна людина, на яку пішло прокляття, може це відчувати. У давнину чорна магія була настільки активно поширена, що відьмаки могли проклясти увесь рід до сьомого коліна, а могли зробити так, що все покоління чоловіків буде мати проблеми з алкоголем.

– Є реальна історія про жінку, яку під час війни зґвалтували. Вона прокляла свій рід, щоби не народжувались хлопчики. Так і сталося, в роду були лише жінки. Прокляття – це перекривання шляху, так званий удар, і людина на собі це відчуває. Є прокляття на долю, на роботу та любовні відносини, і воно по-різному проявляється: стосунки не складаються, звільнення часті, немає реалізації тощо. Але часто людина це відчуває, і важливо зафіксувати ці відчуття й почати з цим працювати, адже воно нікуди не дівається, зі смертю прокляття не вмирає, воно падає на дітей.

Швидше за все люди думають, що прокляття – це коли кажуть: я проклинаю тебе. Ні, проклясти можна подумки або словами над новонародженою: «Як тій жінці буде важко в житті». Особливо, коли це сказано мамою. Найсильніше прокляття – це материнське, причому здебільшого матері не розуміють, що вони клянуть своїх дітей. Сила думки швидша за світло, вдумайтесь у це. Сила слова є дуже сильною. Сказавши в запалі страшні речі і підкріпивши їх агресією і ненавистю, ви можете з необережності наробити поганих дій, тому самоконтроль завжди потрібен. Прокляття – це не дорога в один кінець. Більшість із нас стикається з цими речами, але не ігноруйте підказки своєї душі й тіла, – розповідає Оксана Жук.

КОМЕНТАР окремо настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці м. Тернополя, отець Олег Харишин.

– Прокляття – це одна з форм гріха злоречивості. Апостол Павло про це говорив, і такі люди, які проклинають, які вдаються до таких речей, віддаляють себе від царства небесного. Проклинати – означає потрапити в руки сатані. Людина, яка кляне, бажає цього іншій особі. Але насправді в цей час її язиком керує злий дух. Особливо про прокльони слід пам’ятати батькам, адже вони вдаються до таких методів, свідомо це відбувається чи ні, але це робити заборонено, адже в той самий момент ви зрікаєтеся своєї батьківської любові і свою дитину від Бога відвертаєте. Людина, яка в запалі сказала таке, має покаятися, прийти до храму, посповідатися і просити Бога, аби з тою людиною не сталося нічого лихого.