Ми звикли бачити на телеекранах різноманітні передачі про розкриття злочинів, сучасно (якщо не фантастично) обладнані лабораторії, легке й виважене прийняття рішень та справедливо доведені факти. Такі детективні серіали змінюють у телеглядача відчуття реальності нашого сьогодення, поняття про реальні речі, які оточують кожного з нас щодня. Коли наші журналісти відвідують судові засідання з тих чи інших кримінальних злочинів, навіть у них закрадається думка, чому засідання переносять, бо не достатньо доказів, чому змінюються представники захисту чи обвинувачення, а найскладніші питання виникають із приводу судово-медичних експертиз.
Нерідко ми помічаємо, що в телевізійних передачах у справах щодо умисного вбивства, самогубства чи смерті в результаті нещасних випадків виступають паталогоанатоми як «експерти», дають свої коментарі та роз’яснення, зацікавлюють глядача своїми знаннями. Насправді ж робота, що пов’язана зі здобуттям на основі спеціальних медичних знань інформації для потреб правоохоронних органів і правосуддя у випадках насильницької смерті, заподіяння тілесних ушкоджень, статевих злочинів, злочинів медичних працівників у професійній діяльності тощо, є сферою діяльності не патологоанатомів, а судово-медичних експертів, які працюють у спеціалізованих експертних установах – бюро судово-медичної експертизи. Про роботу цієї установи розповів нам начальник Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи Ігор Олексійович Юхимець.
«Висновки експерта завжди повинні бути категоричними й обґрунтованими»
На посаді начальника бюро Ігор Олексійович проявив свої організаторські здібності, неухильну спрямованість на покращення матеріально-технічної бази, підготовку лікарів судово-медичних експертів, удосконалення їхніх фахових знань і професійної майстерності, забезпечив належну організацію роботи установи, дієвий контроль за якістю і термінами виконання експертиз, що одержало схвальну оцінку комісії Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України і значно сприяло визнанню і зростанню авторитету судово-медичної служби в області.
– Судово-медична експертиза – це досить специфічна галузь медицини, що потребує знань із багатьох медичних дисциплін, які використовуються виключно з метою забезпечення правоохоронних органів і правосуддя необхідною інформацією для розслідування і розкриття злочинів проти здоров’я і життя людини. У структурних підрозділах бюро – відділах судово-медичної експертизи трупів, живих осіб, речових доказів, комісійних експертиз, працює велика команда спеціалістів – судово-медичних експертів. Кожен із них здійснює свою діяльність відповідно до набутої спеціальності, об’єкта і завдань експертизи. Розповісти докладно, над чим вони працюють, не можливо – це надто великий об’єм інформації. Важливо знати, що висновки експерта завжди повинні бути категоричними й обґрунтованими, інакше вони не визнаються судом як допустимий доказ. Разом з тим, висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння, і саме в такому розумінні вони повинні розглядатися, – розповідає Ігор Юхимець.
Одним зі структурних підрозділів бюро є відділ судово-медичної експертизи речових доказів – предметів, які були знаряддям скоєння злочину чи зберегли на собі сліди злочину. Судово-медичному дослідженню підлягають сліди крові, сперми, слини, інших виділень людини на різних предметах – одязі, взутті потерпілих, підозрюваних тощо. У відділенні судово-медичної імунології, наприклад, досліджують сліди крові та інших виділень на речових доказах для визначення їхньої видової – людині чи тварині, та групової належності. З цією ж метою, а також для визначення, якому впливу воно піддавалося, досліджують волосся, вилучене з місця події. Встановлюється можливість належності цих об’єктів експертного дослідження тій чи інший особі.
– Експерти відділення судово-медичної цитології вивчають малопомітні сліди на знаряддях злочину. Їхнє завдання – виявити такі сліди на клітинному рівні, з’ясувати належність до певної групи крові й до морфологічних структур органів, які, наприклад, були ушкоджені при проникаючому ножовому пораненні живота. Трапляється й таке, що знаряддя злочину після його скоєння могло бути ретельно вимитим, проте мікроскопічні залишки цих слідів на ньому залишаються, й експерти-цитологи знають, де їх шукати. Ті ж самі об’єкти, але з метою ідентифікації знаряддя злочину – яким саме з вилучених із місця події ножів було скоєно вбивство, досліджують експерти відділення судово-медичної криміналістики. До сфери їхньої діяльності належать також експертизи у випадках транспортної травми, вогнестрільних поранень, вибухової травми, кісткових решток тощо. У відділенні судово-медичної токсикології досліджують тканини, кров, сечу, частини вилучених при розтині трупа внутрішніх органів з метою виявлення сильнодіючих токсичних речовин. Переважно це стосується визначення наявності та рівня алкоголю в крові, яке проводиться методом газової хроматографії. Це більш доказовий метод у порівнянні з визначенням парів алкоголю у повітрі, що видихається. З багаторічного досвіду експертної роботи знаю, що судово-медичний експерт, закінчивши розтин трупа, передусім очікує на результати мікроскопічного дослідження вилучених ним шматочків тканин та органів. Саме цим, визначаючи зажиттєвість і давність травми, морфологічні прояви хвороботворних процесів, інші чинники, які б могли вплинути на перебіг травми чи настання смерті тощо, суттєво допомагають експерти відділення судово-медичної гістології, – розповідає начальник бюро.
На перший погляд, усе доволі зрозуміло й просто, однак експерти повинні бути дуже відповідальними й уважними до своєї роботи, адже від їхнього висновку багато що залежить у судових рішеннях і долі людей.
«Зазвичай повішення за родом смерті розглядається як самогубство, хоча тут смерть може настати в результаті нещасного випадку або вбивства»
– У тих самих фільмах ми можемо спостерігати таку картину, коли вбивця після скоєного змінює одяг, пере його, аби не залишити доказів. У реальному житті таке теж зустрічається? Як тоді судово-медичні експерти працюють?
– Хоч би як людина не намагалася знищити сліди скоєного злочину, вони все одно залишаються і згодом стають об’єктами судової експертизи. Злочинець чи особа, причетна до злочину, перебуває зазвичай у збудженому, неврівноваженому стані, намагається замести сліди, проте не звертає уваги на різні дрібниці. Може, наприклад, встромити закривавлену руку в кишеню, наступити на пляму крові, торкнутися одягу жертви. Є багато інших варіантів, за яких на місці злочину залишаються «мовчазні свідки».
– Ви говорите про стан афекту, що це таке і чи реально його довести судово-медичним експертам?
– У судовій практиці нерідко зустрічаються випадки неконтрольованих свідомістю і волею людини вчинків, які зазвичай стираються в пам’яті, так званий афект. Це короткочасний емоційний стан людини зі звуженням свідомості і зниженням самоконтролю, що раптово виникає внаслідок внутрішнього конфлікту або як відповідь на несподівано виниклу критичну ситуацію. У деяких статтях Кримінального кодексу він має назву «стан сильного душевного хвилювання». Судово-медичні експерти не визначають цього стану, адже для цього немає об’єктивних ознак.
– Що можете сказати з приводу самогубства, повішення до прикладу?
– Такі випадки смерті, оскільки вона є насильницькою, належать до компетенції судово-медичної експертизи. Зазвичай повішення за родом смерті розглядається як самогубство, хоча тут смерть може настати в результаті нещасного випадку або вбивства. Судово-медичні експерти не встановлюють обставин події, це визначають правоохоронні органи. Нашим завданням є довести, що смерть настала саме від повішення, а не від стиснення шиї петлею (що частіше є вбивством), при тому, що загальною для цих випадків смерті ознакою є наявність странгуляційної борозни на шиї. Основною відмінністю странгуляцій на шиї є їхнє розташування, хід і виразність. Слід зауважити, що смерть від повішення настає від стиснення шиї петлею, яка затягується під вагою власного тіла, і не лише тоді, коли воно повністю висить, це може бути при положенні людини, стоячи на колінах, сидячи, навіть лежачи. Процес вмирання при повішенні триває декілька хвилин. У момент, коли затягується петля, людина відчуває різкий біль і власноруч уже не може вивільнитися з петлі, хоча дуже цього хоче. Ці відчуття людини, що перебуває у петлі, докладно описані у книзі «Драматична медицина» дослідниками з Франції (Ніколаус Міновіци, 1905 р.), які ставили досліди на собі.
БІОГРАФІЯ
Ігор Олексійович Юхимець народився 2 січня 1947 року у м. Чернівці в родині медичних працівників. Навчався у Тернопільському медичному інституті, закінчив його з відзнакою. Продовжив навчання в інституті в аспірантурі на кафедрі судової медицини, де згодом працював на посадах асистента та старшого викладача. У 1988-1991 роках був судово-медичним експертом 277 судово-медичної лабораторії Центральної групи військ у Чехословаччині. 1992 року призначений на посаду начальника Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи по переводу з Тернопільської державної медичної академії.
За період науково-викладацької роботи в інституті виконав на дисертаційному рівні наукову роботу «Комплексна судово-медична оцінка слідів ковзання на одязі та тілі людини», основні положення якої відображені у методичних рекомендаціях (Київ, 1978 р.). Оприлюднені ним результати наукових досліджень широко використовуються в судово-медичній практиці.
Опублікував понад 60 наукових праць, є співавтором двох монографій – «Етично-правові аспекти лікарської діяльності в Україні» й «Отрути та отруєння: судово-медичний аспект», 4 методичних рекомендацій щодо визначення послідовності виникнення ушкоджень і давності настання смерті у судово-медичній практиці. Неодноразово брав участь і виступав із доповідями на Всесоюзних з’їздах і республіканських наукових конференціях, міжнародних наукових конференціях, науково-практичних нарадах начальників бюро судово-медичної експертизи України, семінарах судових медиків і криміналістів.
Професійна та громадська діяльність Ігоря Юхимця відзначена Почесною грамотою МОЗ України, пам’ятними відзнаками МВС України, подяками і пам’ятними медалями громадської організації «Спілка ветеранів локальних війн і збройних конфліктів» (орден Гіппократа, пам’ятний орден «Покрови Пресвятої Богородиці») та неодноразово Почесними грамотами Тернопільської ОДА та обласної ради.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Бюро, Повішення, речові докази, суд, Судмедексперт, юхимець
3811