Нині ми живемо у непростий період зміни адміністративно-територіального устрою. Як і більшість реформ в Україні, ці зміни проходять у складних умовах, часто доволі болісно. Один із тих, хто може фахово порівняти, як було і як стало, – Віталій Фреяк, котрий свого часу працював головою Бучацької районної адміністрації, згодом – головою райради, а після останніх місцевих виборів обійняв посаду голови Бучацької міської об’єднаної громади.
«У кожному селі є по 50-100 гектарів землі, яка виходить за межі правового поля»
– Пане Віталію, Ви очолювали РДА, райраду, тепер стали головою громади, можете порівняти ці посади й обсяги роботи?
– Насправді робота більш-менш відома, але її обсяг збільшився в декілька разів. У колишньому Бучацькому районі повноваження були поділені між районною радою, адміністрацією, міськрадою і сільськими радами. Тепер функції, які виконували чотири органи влади – місцевої і державної, всі зійшлися в один кабінет. Одній людині необхідно це все згрупувати і приймати виважені рішення. Тому в голови громади надзвичайно багато відповідальності і дуже великий об’єм роботи. Проблема і в тому, що коли все руйнується і створюється нове, то багато паперової роботи – одні організації ліквідовуються, інші – засновуються, необхідно затверджувати нові статути тощо, назагал це займає багато часу.
– Мабуть, найбільше проблем маєте з землями, в тому числі з тими, які передали з державної власності у комунальну?
– Не скажу, що це вже аж така надзвичайна проблема. Так, необхідно впорядкувати це питання, з’ясувати, де на законних підставах орендують землю, а де – ні. Звісно, є певні площі землі, які обробляють, так і не «узаконивши» свої відносини з міською радою. Виходить так, що одні платять земельний податок та орендну плату, а інші – ні. За попередніми оцінками у кожному селі назбирується 50-100 гектарів землі, які перебувають за межами правового поля. Зараз проводимо певну роботу в цьому напрямку, намагаємося донести інформацію до осіб, які користуються землею незаконно, про необхідність укладення договорів. Якщо не буде відповідної реакції, звертатимемось до судових органів, адже це джерела наповнення місцевого бюджету.
– Один із важливих напрямків, за яким судять про владу, – це дороги. Наскільки вони відремонтовані і чи ремонтуються в Бучацькій громаді?
– Якщо ми говоримо про дороги, то повинні розуміти, що не всі вони віднесені до володіння міської ради. Частина доріг – наша, а є ще державного значення, є дороги, які обслуговуються управлінням капітального будівництва ТОДА. Проблема в тому, що їх не ремонтували довгий час і зараз вони у такому стані, що для відновлення потрібні величезні капіталовкладення. Цьогоріч буде відремонтована дорога обласного значення в напрямку села Язлівець, яка зараз у жахливому стані. Із місцевого бюджету ми передбачили близько 6 млн. грн. на дорожні роботи. Звісно, це не та сума, яку ми б усі хотіли витратити на ремонт доріг, але що маємо, те маємо. Думаю, що певні дороги як у місті, так і в селах частково зробимо. Наголошу ще раз, що у селах ми не можемо роботи центральні дороги, тому що в більшості їхнє обслуговування здійснюють організації, що перемогли у тендерах, які оголошувала Тернопільська ОДА. А от бічні дороги, це в першу чергу ті, що ведуть до шкіл, садків, ФАПів, ми плануємо підремонтувати.
– Очевидно, не проста ситуація і з комунальним господарством…
– «Комуналкою» у нас опікується Бучацький комунгосп. Якщо раніше ця організація обслуговувала лише Бучач, то тепер обсяги роботи збільшилися за рахунок сіл, адже в Бучацьку міську громаду ввійшли, окрім самого міста, ще й 36 сіл. На початках визначили першочергові проблеми в «комуналці». Передусім це ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ. До Великодніх свят намагалися порозгортати їх, бо є такі, що накопичувались роками. Використали із бюджету на ці роботи значну суму. У планах – збір сміття на полігон. З цією метою оголосили конкурс для підприємців, які готові цим займатися. Але зауважу ще один момент, який полягає в менталітеті наших людей, котрі не звикли платити гроші за утилізацію сміття. Ми всі хочемо мати гарні й чисті населені пункти, але платити за це не хочемо. В усьому світі сміття збирають та утилізують, тому там відповідно інші краєвиди й по-іншому виглядають їхні села.
Ще один напрямок – це освітлення в селах, тому що у деяких його ще немає. Хочемо, щоби в кожному селі центральні та основні вулиці були освітленими хоча б до 1 години ночі.
«Маю надію, що Бучацька ратуша потрапить у проєкт «Велика реставрація»
– Чи є співпраця Вашої громади з центральною владою, тією ж ТОДА?
– Співпраця може бути по тих об’єктах, які фінансуються з Фонду регіонального чи соціально-економічного розвитку. На сьогодні у нас таких об’єктів немає. Хоча надіюся, що Бучацька ратуша – пам’ятка історичного національного значення – потрапить у проєкт «Велика реставрація». Адже інколи складається враження, що ремонт ратуші уже протягом 30 останніх років триває довше, ніж її будівництво. Для закінчення ремонтних робіт та оновлення фасаду необхідно близько 7 млн. грн. Звичайно, це не остаточна сума, ще залишаться додаткові роботи з благоустрою території. Хотілось би відновити скульптури, що розміщувались на ратуші. Але ці роботи підуть іншим проєктом.
Є задумка в одному із залів ратуші розмістити РАЦС, адже проведення такої важливої та урочистої події для кожного як одруження в історичному приміщенні є привабливим та знаковим.
У нас також є незавершені об’єкти, які перейшли з минулих років. Зокрема, це очисні споруди південного масиву Бучача. З екологічного фонду обласного бюджету виділено 1 млн. грн. плюс співфінансування з місцевого бюджету. Але загальна вартість робіт по цьому об’єкту потребує ще додаткових 5-6 млн. грн., тому готуємо проєкт на Фонд регіонального розвитку, оскільки розуміємо важливість цієї споруди в екологічному плані.
– Наскільки у міській раді Бучача гостро стоять кадрові питання, адже, і це ні для кого не секрет, чимало фахівців виїжджають за кордон?
– Щоби втримати професійні кадри, необхідно мати достатньо коштів. Реалії сьогодення на ринку праці такі, що бюджет громади повинен бути таким, аби зарплати рядового спеціаліста були не менші 10 тис. грн., а працівників, які беруть на себе більшу відповідальність, – хоча б 15 тис. грн. Сьогодні ми приблизно таку зарплату виплачуємо, все залежить від можливостей міського бюджету. Значним навантаженням на цьогорічний фонд заробітної плати є виплати особам, які перебували на виборних посадах у ліквідованих сільських радах, це голови і секретарі. Адже, відповідно до законодавства про місцеве самоврядування, після звільнення протягом 6 місяців їм здійснюються виплати у розмірі середньомісячної заробітної плати.
– Бюджет району і теперішній бюджет громади – це співставні суми?
– У 2020 році районний бюджет із власних надходжень становив близько 67 млн. грн., ще приблизно по 20 млн. грн. були бюджети міської і сільських рад. Разом весь бюджет району по власних надходженнях складав 107 млн. грн. Громада запланувала бюджет у сумі 102 млн. грн. Ми не могли прийняти більшого бюджету, бо, по-перше, деякі сільські ради утворили свої громади, по-друге, ряд державних структур закрилися, відповідно податки як з одних, так і з інших відійшли. Проблема ще й у тому, що коли держава змінювала територіальний устрій, вона не прописала нормального податкового кодексу. Його треба було змінити, щоби податок із доходів фізичної особи залишався там, де живе працююча людина, а не там, де зареєстрована юридична особа, тобто на місцях. Сьогодні ж держава віддала повноваження громадам, але самих інструментів цих повноважень не віддала.
– Цікаво, чи є у Бучацькій громаді бюджетоутворюючі підприємства і як працюєте в плані залучення інвестицій?
– До таких підприємств я би в першу чергу відніс ПрАТ «Галіція Дистилері» та ДП «Бучацький мальтозний завод». Вони належно сплачують у міський бюджет усі передбачені законодавством відрахування.
Щодо інвестиційних проєктів, то вже є певні напрацювання з інвесторами щодо побудови асфальтобетонного заводу. Зі сторони міської ради готується відповідна документація, розробляється детальний план території.
Крім того, найближчим часом у Бучачі розпочне роботу великий продуктовий ритейлер «АТБ». Сподіваюся, що від конкуренції продавців виграють рядові покупці.
Прекрасно усвідомлюю, що залучення інвестицій, а відтак збільшення робочих місць, є передумовою розвитку громади.
– Бучаччина – край футбольний. Знаю, що Ви стали почесним президентом ФК «Колос»?
– Маю надію, що великий футбол у Бучачі відродиться. Один з інвесторів Бучацького мальтозного заводу, а саме Віталій Марчук, готовий бути спонсором футбольної команди «Колос». Проведено якісний відбір футболістів, до команди прийшов новий тренер, колектив у стартових матчах чемпіонату області показав доволі високий рівень гри. Моє ж завдання – всіляко допомагати «Колосу» і робити все для того, щоби команда відбулася. Маємо амбітну мету – бути в трійці кращих футбольних команд першої обласної ліги. А загалом у Бучацькій громаді велику увагу приділяють спорту, бо від цього залежить, наскільки буде здорове майбутнє покоління.
– Віталію Йосифовичу, розкажіть кілька слів про себе?
– Народився я 17 листопада 1973 року в Бучачі. Закінчив місцеву школу, з 2-го класу відвідував спортивну школу, де займався легкою атлетикою, а саме штовхав ядро. Навчався у Тернопільській академії народного господарства (нині – ЗУНУ) за спеціальністю «економіка управління виробництвом». Потім пішов працювати у банківську сферу, згодом став керівником Бучацького відділення «Ощадбанку». Завдяки колективу професіоналів відділення ввійшли у десятку кращих по Україні. Одружений, разом з дружиною виховуємо 2 дітей.
– Чому вирішили податися у владу?
– Я був депутатом районної ради чотирьох скликань, добре знав усі процеси, які відбувалися в соціально-економічній сфері району. У 2015 році тодішній голова Тернопільської ОДА Степан Барна запропонував мені очолити Бучацьку райдержадміністрацію, я погодився. До року був головою РДА, а потім вирішив піти працювати в місцеве самоврядування, яке не прив’язує людину до чиновницького кабінету (сміється, – авт.). Вважаю, що посада, на яку тебе обирають люди, є вагомішою аніж та, на яку призначають.
Віталій Попович
БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ
– На чому їздить голова Бучацької громади?
– Маю власну стареньку автівку «Опель Вектра», якій 16 років. Може й варто придбати щось новіше, але зараз багато коштів вкладаю в освіту дітей. На роботі користуюся службовим автомобілем «Шкода Октавія», який мені дістався від попереднього мера. Правда, його довелося серйозно відремонтувати, бо авто було в критичному стані. Уявіть ситуацію, що на автомобілі не перемикалися перша і друга передачі. Для мене це було дико, не розумію, як нею взагалі їздили.
– Чи маєте хобі?
– У першу чергу – це спорт. Коли є вільна хвилина, намагаюся активно її використати. Це може бути просто біг, можуть бути ігрові види спорту – волейбол, футбол, баскетбол. Люблю читати, але все залежить знову ж таки від наявності вільного часу.
– Ви людина віруюча?
– Так, відвідую греко-католицький храм. Однак для мене не принципово, де помолитися, можу зайти в будь-який храм, окрім московського через їхню антиукраїнську позицію.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: інтерв’ю з Фреяком, Бучацька ратуша, Бучач, бюджет району, Віталій Фреяк
3810