Для віруючих головне особисте свято у році – це день небесного покровителя, тобто того святого, ім’я якого ми носимо. Святкуємо також день хрещення, коли кожен з нас свого часу став дитям церкви Христової. Але як же день народження, невже у середовищі віруючих людей не прийнято його святкувати? Поспілкувавшись із настоятелем церкви Покрови Пресвятої Богородиці м. Тернополя отцем Олегом Харишиним, ми з’ясували, чи дійсно можна відзначати день свого народження, які є забобони під час цього свята, чи можна загадувати бажання, дарувати подарунки або ж запалювати свічки. Крім цього, ще дізналися, що для нас означає обряд надання імені – іменини.
Коли саме виникла традиція святкувати дні народження – не відомо
Згідно з Біблією, перший випадок святкування дня народження згадується ще у стародавньому часі. Письмові джерела вказують, що ще в Римі відбувалися святкування цього празника. Слід зазначити, що люди, про яких згадується у Святому Письмі, не були служителями Бога і до того ж поклонялися язичницьким богам. До речі, таке дійство могли дозволити собі лише фараони й царі. День народження вони відзначали з розмахом: окрім всіляких наїдків і напоїв, ці видатні люди запрошували на свято слуг і рабів, а також проявляли в цей день неабияку милість – випускали ув’язнених.
Християни першого століття, на відміну від єгиптян та греків, взагалі не святкували днів народжень. Згідно з Біблією, наш недосконалий світ – місце для скорботи й печалі, тому радісною новиною є не народження, а позбавлення від гріхів.
Ряд дослідників вважають, що святкування днів народжень раніше носили релігійно-культовий характер. Спільне святкування в колі друзів захищало народженого в цей день від зла і злих духів. Отець Олег Харишин висвітлив свою думку щодо цього твердження і пояснив, чи дійсно день народження є язичницьким святом.
Чому ми вважаємо, що день народження – це язичницьке свято?
«Ми можемо будь-яку річ, що трапляється у нашому житті, асоціативно пояснити, пов’язуючи з подіями, обрядами багатолітньої давності. Якщо ж я християнин, то повинен сприймати і переживати події мого життя крізь призму віри християнської. У традиції церкви є багато обрядів, які мали дохристиянське коріння, однак були християнізовані у контексті окремо взятої культури. Саме тому день народження для мене є днем особливої подяки Богові за дар життя.
Знаємо, що є день зачаття людини в лоні матері своєї і від цього починається її життя. Далі, приблизно через 9 місяців, людина відходить від утроби матері до цього світу, тобто іншого виміру життя, і починає функціонувати як особа, яка відкрита для інших видів досвідів. Тому як християнин у контексті дня народження я пригадую появу себе у цьому світі, коли мама і тато вперше взяли мене на руки, благословили і дякували Богу за дар життя дитини. У цій логіці день народження може бути пам’ятною датою.
Далі є народження для Бога і для церкви. Приблизно через 8 днів хрестять дитину, тобто ще одне народження, але духовне. Коли дитина благодаттю святих тайн хрещення, миропомазання і євхаристії стає членом церкви Христової. Цей день ми згадуємо, коли святкуємо іменини на знак духовного народження для Бога і для церкви, початку життя у церкві Христовій. Дитина входить і отримує ім’я як знак початку свого християнського життя, своєї християнської дороги.
Це є велика радість, що Бог дарує життя, він сотворив нове буття завдяки любові. Бог сотворив і батькам каже: «Ось моє творіння. Опікуйтеся, бо маєте владу божественну як мама і як тато виховувати, любити і супроводжувати це дитя». Батьки отримують дитину не у власність, а для опіки й любові. Вони покликані стати двояким (батьківським і материнським) виявом любові Божої до людини.
Словом, наше життя повне різних важливих хронологічних подій, які ми маємо. Ми тішимося всяким кроком, всяким моментом, навіть одним прожитим днем. І в день свого народження я розумію, що хоч він і не має дуже виразних християнських підстав, однак я скористаюся ще раз, щоби дякувати Богові за те, що я зміг народитися і ввійти в цей світ», – сказав отець Олег Харишин.
Святкувати 9 і 40 років можна
Часто я чую від знайомих, що святкувати 9 і 40 років свого народження не можна, оскільки ці дні пов’язані із вшануванням смерті родича, знайомого, друга. Не варто так думати, це просто брехня. Люди самі собі навівають, що ці дні святкувати не можна. Настоятель вважає, що це просто забобони.
«Забобони є практикою ідолопоклонства. Кожен християнин мусить дотримуватися 10 Божих заповідей. Конкретно перша Божа заповідь вказує: «Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене». Людина повинна поклонятися єдиному Богові. Якщо риси, характеристики божественні приписуються будь-якій чинності, прикметі або всяким іншим речам, навіть особі, то вона формує собі кумира та впадає в ідолопоклонство, вірить у забобони. Для мене такі дії є порушенням першої Божої заповіді.
Аналогічно не святкувати 9 і 40 років з означеної причини стало би практикою забобонного характеру, пов’язаною з нумерологією. Числа є самі по собі для лічби, інструмент, яким послуговуються люди для зручності. Коли ми починаємо певній послідовності або комбінації чисел приписувати якісь магічні властивості або характеристики, то впадаємо в ідолопоклонство.
У традиції церковній 9-й і 40-й дні після смерті людини є для того, щоб об’єднати родину в молитві за померлу душу. Покійна особа після смерті дає звіт за своє прожите життя, відповідає за свої вчинки, і її душа проходить шлях очищення. Тому ми, ще поки живі, об’єднуємося в ті дні для того, щоби підтримати душу. Наше ж життя не потрібно пов’язувати з тими числами, боятися їх. Відповідно немає різниці, якого числа ви народилися – 13 чи якогось іншого, байдуже. Це не має жодного відношення конкретно до долі людської, яку визначає такий критерій: або ти з Богом, або ти живеш безбожно. Саме число не має сили і такої властивості, щоби вплинути на нашу долю. На неї може вплинути одиноко Бог», – сказав отець Олег.
Чому ми святкуємо день народження?
Інколи люди запитують: «Для чого ти святкуєш свій день народження?» Відповіді розходяться. Деякі твердять: щоби просто посидіти, відпочити з друзями, поговорити, інші – отримати подарунки. Особисто я проводжу свій день народження з подякою Богу і батькам, що дали мені життя, хоч воно й не завжди безтурботне. Це прекрасний день для самоаналізу чи самокритики, бо проживши кожен із 365-и днів чергового року мого життя, я отримав досвід, падав і вставав, помилявся й ухилявся від гріха, однак дякую Богу за шанс, можливість і прошу сили жити у духовній якості по-іншому, – каже отець Олег Харишин.
Винахідниками дитячих днів народжень стали німці. У них існувала традиція, за якою потрібно було розбудити на світанку дитину й подарувати їй пиріг. Свічок мало бути стільки, скільки років виповнилося. Пиріг не різали одразу, а чекали, доки малюк загадає бажання і задує усі свічки. Бажання обов’язково здійсниться, якщо про нього нікому не казати.
Цікаво було б поспостерігати за тим, як святкують свій день народження греки. Право на це у Греції мав лише глава сім’ї – чоловік, батько, а жінка з дітьми залишалися осторонь. До речі, у греків зародився звичай запалювати свічки. Круглі паляниці із запаленими на них свічами клали на жертовник у храмах Артеміди в день її народження. Можливо, хтось вважає, що запалювання свічок на святковому торті є язичницьким обрядом, то він глибоко помиляється.
«Сьогодні ми використовуємо дуже багато різних обрядів, які у давнину чи тут в нас, на Київській Русі, чи за інших обставин мали місце. Але і йдеться про те, що християни християнізують певні речі або певні чинності. Яке ж значення для нас має запалювання свічки? Запалена й освячена свічка для християнина символізує Ісуса Христа, який прийшов, як Світло, щоби просвітити кожну людина. Свічка – це те, що нагадує нам про Христа, який є світлом, дорогою, правдою, життям, любов’ю. Коли ми святкуємо день народження і запалюємо свічки на торті, то просто тішимося і дякуємо Богу за ті прожиті роки. Так, можливо, ця чинність колись була притаманна грецькій міфології, але йдеться про те, що ми вкладаємо зовсім інший сенс і значення. Задувати свічки – це банальна, розважальна практика, яка просто гуртує нас довкола святкування дня народження. Віруюча людина дякує Богові за те, що він засвітив у нас світло віри, щоби ми в житті не були темними людьми, щоби темрява гріховна не затьмарювала нашої душі, і щоби ми були завдяки вірі в Бога щасливими», – розповів настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці.
Деякі люди звикли, що суть святкування дня народження полягає в тому, щоби просто загадати бажання і задути свічки, проте насправді все виявляється трішки складніше. «Загадувати бажання – це є також практика забобонна, але мати бажання, чогось прагнути потрібно. У нашому житті треба робити так, як вчить нас наш Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий: «Великого бажайте». Бажаймо в житті великих речей, святих речей і будьмо носіями світла, доброти й любові у щоденному житті. І в цих бажаннях Бог (якщо вони є для добра) нам простягне руку допомоги. Тому великого бажати – це означає бажати корисних речей для спасіння душі людини. Саме тому, коли вітаємо когось у день народження чи іменин, слід побажати людині міцної віри, тривалої любові, щирого милосердя, сильної молитви, витривалості, розсудливості у вчинках та життєвих дорогах. Іншими словами – ось тобі потенціал від Бога, а ти бери, розвивай і ощасливлюй своє життя», – говорить отець Олег.
«Подарунки можна дарувати будь-які, головне, щоби вони були приємні»
Добрий і корисний подарунок є знаком нашої любові до тієї людини: чи це годинник, чи це будь-яка інша річ.
« Дарувати на день народження подарунки, я вважаю, можна будь-які, головне, щоби вони були приємні, практичні та духовно корисні. Ми не можемо дарувати такі подарунки, які приводять людину до гріха. Ось, наприклад, якщо ми знаємо, що людина має алкогольну залежність, а ми їй подарували набір алкогольних напоїв, то цим її спокушаємо повернутися до тієї проблеми, з якої вона недавно вибралася. Подарунком ми повинні нести добро людині, радість і головне, подарувати їй свою молитву в цей день. Це – найцінніший дар!» – твердить отець Олег Харишин.
Існує благочестива православна традиція утримуватись від святкувань протягом посту. За краще було б перенести відзначення після Пасхи, коли весь православний люд святкує і радіє. Але якщо ви все ж таки вирішили святкувати свій день народження в піст, то й проводити його бажано відповідно.
«Є церковний припис щодо посту, який зобов’язує людину не тільки стримуватися від споживання м’ясних, молочних страв, а й весіль і гучних забав. У піст церква обмежує вірних від гучних святкувань на бенкетах, однак людина може приймати привітання, подарунки. Може і повинна прийняти гостя, якщо він у тебе на порозі, і почастувати його, шануючи припис посту. Найбільш правильно є переносити святкування на непісні дні, до чи після посту. Тоді ми і себе, і ближнього не наражатимемо на спокусу згрішити», – мовить отець.
Іменини – ще одне важливе свято для кожного християнина
«Іменини – важлива подія у житті християнина. Є такі люди, які святкують лише день народження, а іменини ігнорують. Цього не варто робити. Для нас, християн, день іменин є особливо важливим, тому що пригадуємо свій день Хрещення, день народження для церкви і дякуємо Богу за покровителя, ім’я якого ми носимо. Це добра нагода для родинного святкування і молитви до свого покровителя про опіку і поміч. Саме тому батькам варто поклопотатися, щоби дати дитині християнське ім’я», – підсумував отець Харишин.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418