2 липня у Тернополі пройшла традиційна хода випускників, яка розпочалася від Надставної церкви і до стадіону ім. Романа Шухевича. Там перші особи області й міста вітали випускників та нагороджували медалістів.
Цього року випускники отримали вітання й від Юлії Тимошенко, яка з робочим візитом приїздила у Файне місто.
У сміливе та доросле життя вирушили 1522 учнів 11 класів. Серед них і діти відомих містян: донька Степана Барни, голови обласної організації партії «Європейська солідарність», син Віталія Гривняка, директора медичного центру ТОВ “Прохелс”, донька Василя Хомінця, депутата Тернопільської обласної ради, екс-керівника управління Держпродспожвслужби, та старша донька Ігоря Качмарського, керівника будівельної компанії «ПрестижБуд».
Під час урочистостей на стадіоні нагородили 218 медалістів. Також вручили премії 200-бальникам та відзначили власників найкращих вишиванок – переможців у конкурсі “Найкращий вишиваний костюм”.
Цього року випускний пройшов без карантинних обмежень, маски були помітні на окремих випускниках, до речі, вони були оздоблені цікавими орнаментами та кумедними принтами, які додавали родзинку до образу випускників. Серед суконь визначити найкрасивішу складно, адже кожна дівчина підбирала вбрання згідно зі своїми параметрами та вподобаннями. Хтось замовляв сукню у відомих дизайнерів Тернополя, інші – сукню-трансформер у столиці. Кожен юнак також вирізнявся по- своєму: смокінги та костюми, елегантні краватки та метелики, а також різноманітне взуття – від класичних чорних туфель до темно зелених спортивних кедів, які гармонійно підходили до окулярів чи ременів.
Традиційна хода тривала понад годину, під час неї рух транспорту було перекрито, а учнів супроводжувала карета швидкої допомоги та поліція. Очевидці вітали учнів оплесками, у деяких на очах бриніли сльози, адже згадували свою ходу та молодий вік.
– Я не вперше бачу випускну ходу, адже проживаю у центрі і кожен рік мені запам’ятовуються окремі деталі. Минулого року все було не настільки епатажно у зв’язку з пандемією, попередній рік пригадую дівчину в надзвичайно красивій синій сукні з голою спиною та довгим шлейфом, цього року всі настільки красиві, що важко обрати найкращу. В очі впала сукня чорного кольору зі срібними зірками, здається, це дівчинка з 3-ї школи, – каже тернополянка Олеся.
Варто відзначити, що випускні сукні були не єдиним святковим вбранням, на стадіоні виднілися неймовірні вишиті костюми, сукні та сорочки, які переливалися на сонці і додавали ще більшої урочистості. На святкування у ресторанах дівчата та юнаки мали інше вбрання, а у деяких їх було аж три.
Ми поспілкувалися з батьками, випускницями та вчителями і дізналися про їхні емоції у цей важливий день.
– Я пишаюся, що є випускницею Тернопільської Української гімназії імені Івана Франка, яку закінчив мій батько і брат. Це справді храм науки. Він дав мені не лише міцні знання, а й виховав упевненість в собі, чесність, справедливість, волю до праці. Наші вчителі – справжні професіонали, які доклали максимум зусиль, щоби ми змогли досягнути поставленої мети, за це їм щиро дякуємо!!! На душі трепетно, оскільки роблю кроки у нове життя, хочу не помилитися у виборі професії та вступити в омріяний заклад. Бажаю всім випускникам-2021 здійснення мрій, успіхів у всіх задумах та починаннях, – мовить випускниця Наталія Бойко.
Батьки Наталії чекали випускного доньки, як власного свята, адже для них це вирішальний крок. Від сьогодні вся відповідальність за вчинене лягає на плечі дітей, і це хвилюючий момент у житті кожних батьків, адже діти виросли.
– Гімназія, яку закінчила наша донька, поправу вважається однією з найкращих не лише в Тернополі, а й у західному регіоні та Україні. Професійність педагогів стала запорукою глибоких, фахових знань вихованців. Чітка система цінностей (українських, проєвропейських) виховала відповідальних, шляхетних, самостійних, освічених хлопців та дівчат. У рік пандемії та великих викликів освітній заклад продемонстрував високий рівень менеджменту, згуртованості, любові до справи і дітей. Спасибі вам за все! Тож нехай почесний статус гімназистів стане для вас, дорогі випускники, надійним орієнтиром на всіх життєвих дорогах. Бажаємо успіхів, натхнення та нових звершень, – додає мама Марія Бойко.
Юнаки-випускники не дуже голослівні, але вже мають плани на майбутнє.
– Не можу сказати, що готувався до випускного, як це буває у більшості, але розумію, що це момент, коли потрібно приймати важливі рішення. Попереду багато цікавого та нового. Хочу вступити до Тернопільського медичного університету, тому докладу максимум зусиль, аби цей задум втілився в життя, – додає випускник Тернопільської школи № 24 Павло Мельник.
– Цього року наша школа випустила 33 молодих, красивих, перспективних людей, із них двоє дівчат отримали золоті медалі. Минулого року я дистанційно приєднувалась до всіх привітань з нагоди міського свята. Цього року з дотриманням усіх карантинних норм ми привітаємо дітей. Адже вони повинні відчувати, що у них свято. Найбільше, чого хочеться побажати дітям, це впевненості у своїх силах, всі вони обов’язково досягнуть поставлених цілей, – додає директорка Тернопільської ЗОШ №8 Галина Підгайна.
– Випускний – це свято, де учні почуваються іменинниками. Свято, яке поділяє життя на шкільне і доросле. Свято, де дівчата почуваються принцесами, а хлопці – джентльменами. Моє ставлення до випускного лише позитивне. З радістю допомагала обирати доні сукню, організовувала церемонію вручення атестатів і святковий банкет. Ці приємні турботи сприймаю як особливу частину. Дуже хотіла, щоби випускний був пам’ятною подією для доньки. Тому вишила їй вишиванку. Сама розробила візерунок, вклавши туди материнські надії і сподівання, побажання і мрії. Сталося так, що це вбрання зайняло перше місце в конкурсі “Вишивана сорочка до випускного”. Софійка дуже цим пишається. Зараз, коли випускний позаду, скажу, що головне – це ваше налаштування. Для нас із дочкою випускний пройшов весело, яскраво і пам’ятно. З трепетними хвилюючими моментами прощання зі школою і вдячністю вчителям, з радісними очікуваннями і веселими емоціями. Для мене показником були слова Софії: “Як шкода, що цей день так швидко завершився”. Свято вдалося! Не можу впевнено сказати, що донька усвідомлює сповна, що доросле життя вже настало. Це прийде згодом. З новим життєвим етапом – вступом до закладу вищої освіти, – розповідає мама випускниці Марина Орап.
– Планую вступати до Тернопільського педуніверситету на нову перспективну спеціальність “Психологія бізнесу й управління”. Психологом хочу стати вже давно, тому сумнівів щодо вибору професії та університету в мене зараз немає. Випускний бал – це момент переходу в доросле життя, і це не може не тішити, – додала випускниця Тернопільської школи №3 Софія Федорців.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811