Бережанщина – край відомий своїм національно-визвольним рухом. Сподіваємося, незабаром вдасться відкрити ще кілька невідомих його сторінок. Адже нещодавно у лісі між селами Мечищів і Рай знайдено ще один архів ОУН-УПА, який нині знаходиться в руках професійних науковців.
«Скинули постамент, який символізував прихід радянської влади»
Передісторія цієї знахідки бере свій початок, мабуть, із 2000-х років. Саме тоді серед науковців обговорювалась тема останнього бою УПА. Історики схиляються до думки, що останній бій збройного підпілля ОУН відбувся 14 квітня 1960 року на кордоні Івано-Франківщини й Тернопільщини, у лісі біля хутора Лози, розташованого між селами Шумляни колишнього Підгаєцького та Божиковим колишнього Бережанського районів. Хоча науковці не відкидають, що збройні сутички та діяльність українських підпільників мали місце і після 1960 року. Про те, що ще у 1963 році існувала добре законспірована група підпільників, нам розповів Олег Захарків, інженер за фахом та історик і краєзнавець за покликанням, колишній директор Бережанського музею Богдана Лепкого та донедавна голова Бережанської РДА.
– У 2012 році я записав спогад бережанця Якима Поголода (нині покійний, – авт.), який засвідчив, що його брат Микола Поголод був активним учасником підпілля, проходив вишколи тощо. Коли на наші терени прийшли москалі, потім німці і знову москалі, він перебував у лавах спершу народної самооборони, а потім у повстанській армії. Після завершення II-ї світової війни більшість бойових груп повстанців виходили в сторону Закарпаття та Європи. Не став винятком і Микола. Але повстанської роботи він не припинив, тримав зв’язок із потрібними людьми в Україні. Восени 1963 року Микола Поголод повернувся на Бережанщину із Закарпаття, де перебував у підпіллі. Тут селян об’єднали в колгоспи, де вони важко працювали. Завданням підпільників було підірвати довіру до радянської влади і показати, що визвольний рух у тому часі ще живе. Микола із ще одним товаришем проживали у селі Молохів Бережанського району в домі Олекси Мидляка. Підпільники викрали в колгоспі вантажний автомобіль («полуторку») у селі Августівка. Близько двох тижнів вони ним їздили – возили буряки з колгоспних полів людям. Заправлялися на заправках за рахунок колгоспів. Патріоти на перехресті доріг Потутори – Літятин – Жовнівка Бережанського району машиною скинули постамент, який символізував прихід радянської влади в Україну. Згодом М. Поголод збирався відправлятися в Карпати, але після того інциденту з постаментом місцева влада і каральні органи зарухалися і на чоловіків провели облаву. Достеменно не відомо, звідки КДБ дізнався, що хлопці переховуються в лісі між селами Мечищів і Рай. 5 листопада 1963 року вони прийняли бій, в якому загинули, – розповів Олег Захарків.
За іншою версією, ця група складалася із шести підпільників, які перебували у нелегальному становищі з 1940-х років. Двоє із членів прийшли до групи під час угорської революції 1956-го, коли в Західній Україні були сподівання, що «почнеться і в нас». Викриті й оточені загоном КДБ, всі підпільники застрелилися.
«До місця поховання йшли дві колії, які закінчилися ровом глибиною до 2 м»
За переказом Якима Поголода, через кілька днів він пішов у ліс на місце бою, щоби знайти тіло загиблого брата.
– Яким пішов у ліс по гриби, насправді сподівався відшукати місце загибелі брата Миколи. Знайшов насип, де, ймовірно, поховали після нерівного бою повстанців. Що цікаво, зі слів пана Якима, на місці бою він зустрів Іллю Оберишина на псевдо «Кобзар», якого знав, бо той входив у структуру ОУН Тернопільської області. Згодом з’ясувалося, що це один з останніх повстанців, у підпіллі ОУН він перебував з 1944 року, маючи медичну освіту, проводив санітарні курси для повстанців. А вийшов з підпілля лише 3 грудня 1991 року, коли почув про результати Всеукраїнського референдуму за незалежність. Наскільки це правда, сказати не можу, але після зустрічі з цим чоловіком Яким Поголод одразу покинув це місце, – переповідає слова Якима Олег Захарків.
З того часу багато років минуло, на початку незалежності України місцеві «рухівці» намагалися дізнатися більше про цей бій і героїв, які там полягли, але марно. І ось у 2012 році свого часу перший представник президента України на Бережанщині Михайло Івашків познайомив краєзнавця Олега Захарківа з Якимом Поголодом, і вони подалися у ті повстанські ліси, щоби через десятиліття таки спробувати відшукати загиблих повстанців.
– Коли туди приїхали, нас зустрів густий ліс із величезними заростями. Довго ходили у сподіванні знайти якийсь орієнтир. І ось пан Яким згадав, що на роздоріжжі був хрест, а напроти нього було місце, де він колись бачив насип. Ми вийшли на дорогу, яка мала дві колії, а закінчувалась… ровом глибиною до 2 метрів, з якого ковшем була забрана земля. Тобто на тому самому місці, де брат повстанця вважав, що там є поховання або щось інше, що може засвідчити про бій у 1963 році, хтось здійснив перекопку. Ми були шоковані і не могли зрозуміти, чому це копання було здійснено саме в цьому місці, адже якоїсь додаткової потреби приганяти туди техніку і здійснювати земляні роботи у цій частині лісу не було, – каже пан Захарків.
Документи у знахідці стосуються післявоєнного періоду і датуються 1945-49 роками.
На одній із конференцій, яка була приурочена черговій річниці УПА, Олег Захарків озвучив відому йому інформацію про бій повстанців біля Мечищева у 1963 році. Місцеві «рухівці», які були на зібранні, наполягали на тому, що варто провести ґрунтовні дослідження, бо, за переказами, там десь мав бути захований бідон з архівом УПА.
– Один із місцевих жителів першим натрапив на бідон, але, побачивши металеву болванку, побоявся його відкопувати, бо він міг бути замінований. Схрон присипав землею і так він знаходився під дощем і снігом ще певний час, поки нещодавно його не знайшли пошуковці. І хоча вони не є істориками, але, напевно, усвідомлювали цінність знахідки і передали її експертам, – повідомив Олег Захарків.
Бідон з документами 4 липня знайшли пошуковці Олександр Атаманчук та Степан Ящишин, які офіційно займаються пошуком невідомих солдатів, зниклих безвісти під час війни.
– Знахідку виявили під час пошукових робіт у лісі недалеко від дороги за кілька кілометрів від Бережан. Не хотілося б оприлюднювати точну інформацію про місце знахідки, бо самі розумієте, туди може кинутися багато люду, адже любителів покопати зараз чимало. До документів ми не втручалися, це робота спеціалістів, адже папір пролежав 70 років, і розумієте його стан. Процедура відновлення документів не проста – повинна бути певна температура, правильне зберігання. Разом з тим хотілось би, щоби максимально вдалося розпізнати документи, бо це долі українців, борців за незалежність України. З того, що знаю, то у бідоні є низка звітів підпілля Організації українських націоналістів, документи про бойові дії та засідки повстанців на теренах здебільшого колишнього Бережанського і Козівського районів. Думаю, що серед знайденого мають бути і дані про місця поховання повстанців, які до сьогоднішнього дня не відомі для родин, і ще багато корисної інформації, – розповів пошуковець Тернопільської філії ім. О. Ю. Атаманчука спеціалізованого історико-пошукового підприємства «Військова археологія» та ІПО «Невідомий солдат» Олександр Атаманчук.
На сьогодні унікальні документи передано у лабораторію Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького», співробітники якого спеціалізуються на подібних дослідженнях. Нині відомо, що документи у знахідці стосуються післявоєнного періоду і датуються 1945-49 роками.
Дослідники запевняють: новий архів ОУН належить рівню не нижче надрайону. Фахівці помітили чимало документів референтури Служби безпеки ОУН, яка займалася оперативною роботою, координувала інформаторів та організовувала захист підпільних ланок від ворожих впливів.
– Архів зберігся досить добре, однак багато документів потребують реставрації. Певні, 70-80% знайденого можна врятувати, що ми зараз і робимо у нашій лабораторії, – говорить історик, член Центру досліджень визвольного руху, директор Національного музею «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.
«Знайдені документи надзвичайно цінні, вони можуть відкрити нові дані про діяльність націоналістичного підпілля»
Будемо сподіватися, що в скорому часі українці дізнаються про невідомі героїчні сторінки історії борців за незалежність України.
– Дослідити знайдений архів УПА надзвичайно цікаво, бо у першу чергу йдеться про дуже цікавий період до 1949 року. Тобто навіть після війни, коли на наших теренах встановлювалась радянська влада, і надалі продовжувався національно-визвольний рух. На сьогодні відкрилося багато архівів, у тому числі КДБ, але є чимало викривленої і неточної інформації, навіть дехто з місцевих жителів вважає, що їхні родичі полягли від упівців. Насправді достеменно відомо, що це була робота енкаведистів, здебільшого так званої групи «Соколова», які переодягалися у форму вояків УПА і під виглядом повстанців робили диверсії, від їхніх рук загинуло чимало патріотів, у тому числі два командири УПА на Бережанщині. Знайдені документи надзвичайно цінні, вони можуть відкрити нові дані про діяльність націоналістичного підпілля, яке діяло на території Тернопільської області, – підсумував Олег Захарків.
Від себе хочемо щиро подякувати усім причетним за справжню проукраїнську позицію щодо пошуку, збереження та передачі усього знайденого…
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812