“Лікарю, випишіть мені такий рецепт на ліки, щоб я міг пред’явити його в аптеці за кордоном”. З подібними проханнями дедалі частіше звертаються українці до своїх сімейних лікарів або вузьких фахівців. Багато хто купує ліки в Польщі, Чехії, Словаччині, Туреччині, Ізраїлі та Росії, бо там вони значно дешевші. Чи справді багато медичних препаратів в Україні коштують значно дорожче, ніж за кордоном, як формуються ціни на ліки в Україні та чи варто купувати їх у посередників, про це читайте у нашому матеріалі.
У Польщі 70% рецептурних препаратів відшкодовуються державою
Коли українці приїжджають до Польщі і заходять у супермаркет або магазин на автозаправці, то помічають упаковки з ліками на полицях. У великих супермаркетах є навіть окремий відділ медикаментів, у менших крамницях ліки лежать поруч із жувальними гумками, батончиками біля кас. Це створює враження, що ліки дуже доступні і що купити їх може будь-хто без рецепта. Однак якщо придивитися уважніше, виявиться, що більшість із них – це БАДи, гомеопатичні засоби, льодяники від головного болю та вітаміни. Багато й інших медикаментів – перекис водню, пластирі, антисептики, які по суті не є ліками. Чи не єдині медикаменти, які можна купити в польському супермаркеті, – це протизастудні засоби та знеболювальне, причому не сильної дії. Це суворо контролюється законом.
У Польщі багато лікарських засобів дешевші. Але там 70% рецептурних препаратів відшкодовуються державою. На початку кожного року проводяться переговори з виробниками, і держава каже: «Ми у вас викупимо такий-то обсяг, забезпечимо ваші виробничі потужності замовленням, але ціна має бути ось така». Якщо виробника не влаштовує, то він не бере участі у програмі відшкодування, але тоді дуже багато втрачає.
Говорячи про Україну, працівниця однієї з аптек Тернополя Наталія Поліщук розповіла, що дійсно у нас є препарати, які коштують дорожче, ніж за кордоном.
– Це пов’язано, зокрема, з тим, що в нас досі законодавчо не подолано встановлені так звані “вічнозелені” патенти. Йдеться про випадки, коли фармацевтичні компанії можуть продовжувати свій патент на багато років, що не дозволяє іншим виробникам препаратів вийти на ринок, – розповіла Наталія Поліщук.
За її словами, в Україні є не так багато діючих речовин, які би дозволяли виробляти ліки тут.
– Проте така ситуація не тільки в Україні. Є найпотужніші країни-виробники діючих речовин – Індія та Китай, в яких купують ліки більшість закордонних виробників. Чому говорять, що, наприклад, парацетамол, виготовлений в Україні і якійсь іншій країні, відрізняється, але ж діючу речовину купують все одно на одному ринку, – пояснила вона.
Пані Наталія акцентувала, що в Україні досить потужна фармацевтична промисловість, проте навіть великі виробники більшість діючих речовин купують за кордоном. А саме діюча речовина, за її словами, є найдорожчим компонентом у ліках, і її вартість напряму впливає на їхню вартість.
– Дуже прикра ситуація також у тому, що Україна не купує українські ліки державним замовленням. Хоча можна зайти на ProZorro і подивитися, що багато лікарень купують собі вітчизняні ліки. Але, на моє переконання, держава має допомогти нашим фармвиробникам отримати прекваліфікацію ВООЗ їхнім препаратам і вийти на міжнародний ринок. Треба не просто купувати, тому що воно українське, а допомогти цьому українському стати на порядок вище, щоб вітчизняний виробник міг на рівних конкурувати із закордонним. І тоді при чесній конкуренції Україна купить для себе ліки в того виробника, в якого вони якісніші й дешевші, – додала пані Наталія.
Журналісти «Номер один» поспілкувались із ще однією працівницею аптеки Тернополя Валентиною Тесленко. Вона вважає, що думка про занадто високі ціни на ліки в Україні – хибна, адже багато препаратів у нас дешевші, ніж в інших країнах Європи.
– А якщо якісь ліки за кордоном і дешевші, то це пов’язано з політикою держави. У них є програми, як, наприклад, наша “Доступні ліки”, і відповідно ці препарати коштують значно дешевше. Держава, компенсуючи ту чи іншу вартість медикаментів, створює конкуренцію, бо всі намагаються потрапити в цей пул ліків і ціна знижується. Вартість на медикаменти формується так само, як і на інші товари. Для того, щоби вона була нижчою для споживачів, держава повинна запроваджувати спеціальні програми відшкодування, – сказала Валентина Тесленко.
За її словами, наразі діють кілька таких програм. Наприклад, за програмою “Доступні ліки” препарати можна отримати або повністю безоплатно, або з мінімальними доплатами. Є програма “Національний перелік лікарських засобів” – йдеться про ліки, які мають безоплатно надаватися в стаціонарах, коли ви лікуєтеся. Також існує програма “Централізовані закупівлі лікарських засобів”, яка охоплює закупівлю дуже дорогих препаратів.
– Наприклад, якщо взяти онкологію і препарат, який застосовується для лікування раку молочної залози. Він закуповується державою за ціною майже вдесятеро дешевше ніж та, за якою він продається в аптеках. Уроздріб він коштує близько 40 тисяч гривень, а держава купує за чотири, – розповіла працівниця.
Валентина Тесленко застерегла від замовлень ліків через іноземні інтернет-аптеки або купівлі ліків через посередників, щоб зекономити. За її словами, треба бути дуже обережним, тому що можна купити фальсифіковані ліки. Якщо ціна дуже сильно відрізняється від тієї, яка є в аптеках, це говорить про те, що це не медикаменти.
У 2020 році було зареєстровано в парламенті проєкт, більш відомий як закон про паралельний імпорт. Він був спрямований на досягнення балансу між власниками патентних прав на оригінальні препарати і забезпечення українців доступними ліками.
– Щодо закордонних цін на ліки нічого не можу сказати. Але як у нас вони формуються, розповім. У нашій аптеці є вхідна ціна та націнки. Словом, є певні лікарські засоби, які входять у національний перелік. Власне у ньому розрізняють певні обмеження щодо націнки, які регулюються державою. Ліки, ціна яких вища 1000 грн., – 10% націнка, від 500 до 1000 грн. – 15%, від 300 до 500 грн. – 20%, до 200 грн. – 25%. Повторюся, ці обмеження стосуються лише тих ліків, що входять до національного переліку. На всі інші – формуйте вартість, яку хочете. Порівняно з аптеками Тернополя (№168, №126 й інші приватні, – авт.) наші ціни відрізняються в 5-10%, оскільки кожного дня вхідна ціна різна. Якщо імпортний препарат, то вона переважно формується за курсом долара, – сказав менеджер тернопільської аптеки №78 Сергій Березовський.
Для зниження цін на ліки в проєкті було закладено два механізми: скасування так званих «вічнозелених» патентів та впровадження паралельного імпорту. Це означає, що мали відкрити український ринок і дозволити без втрати якості ввозити ліки з тих країн, де вони дешевші. Важливо наголосити, що контроль якості ліків жодним чином не мав змінюватись. Тобто такі самі ліки, які вже пройшли всі етапи реєстрації в Україні, можна буде купити дешевше.
«Якщо буде можливість ввозити ліки за нижчими цінами, то це посилить конкуренцію»
Паралельний імпорт дозволить купувати ліки за більш низькою ціною саме в аптеках.
– Сьогодні багато людей їздять за кордон – у Польщу, Румунію, Туреччину та інші країни – купувати там ліки, бо вони вдвічі, втричі дешевші, ніж в українських аптеках. Якраз паралельний імпорт дозволить їм не шукати за кордоном доступні ліки, а піти в аптеку у своєму місті й купити їх там. Конкретний відсоток знижки ми з вами зараз не порахуємо. Це регулюватиме ринок. Якщо буде можливість ввозити ліки за нижчими цінами, то це посилить конкуренцію і зіб’є вартість однозначно. Наприклад, у країнах ЄС практику паралельного імпорту запровадили ще 20 років тому. Завдяки цьому ціни на ліки їм вдалося знизити до 20%, – пояснила схему народна депутатка Ольга Стефанишина.
Голова Аптечної асоціації України Володимир Руденко підтримав ідею паралельного імпорту, однак вважає, що законопроєкт у його початковому вигляді потребував серйозного доопрацювання.
– Такий вид імпорту легально працює в ЄС і здешевлює ліки. Але до початкового варіанту законопроєкту є дуже багато зауважень, особливо щодо того, як такі ліки мають ввозитися в нашу країну. Так лише за 2018 рік у Польщі економія на вартості лікарських засобів від ввезення за системою паралельного імпорту становила понад $100 млн. Але там є чіткі правила, як це має відбуватися, – від підписання договору, ввезення препаратів і реєстрації до упаковки, листка-вкладиша. Вважаю, що автори законопроєкту використають досвід Польщі, Грузії, інших країн, де така система працює, і випишуть правила, які захищатимуть громадян від потрапляння до країни неякісних, неефективних ліків або таких, які можуть завдати шкоди, – сказав Володимир Руденко.
«У нас сьогодні дуже багато препаратів, на ціни яких впливає держава»
Обмеження на вільне ввезення і продаж препаратів справді створюють умови для утримування високих цін на них. Іноді в нас з’являються ексклюзивні постачальники, ексклюзивні продавці, є люди або компанії, які мають якісь особливі повноваження від певних виробників. Взагалі заборонити або дозволити постачати препарат може особисто власник реєстраційного свідоцтва. Тобто той, хто виробляє. Закордонні виробники можуть обмежувати коло юридичних осіб, які продаватимуть їхній товар. Держава має встановити свої правила гри, щоби не допускати монополізації ринку окремими виробниками або дистриб’юторами (оптовиками). Поки цих правил немає, чи може держава якимось чином впливати на ціни в аптеках?
– Так, – вважає Володимир Руденко, – але за умови, що вона гарантує виробникові закупити той чи інший препарат у певному обсязі. У принципі, в нас сьогодні дуже багато препаратів, на ціни яких впливає держава. І це не лише програма “Доступні ліки”. Наприклад, через Національний перелік, за яким здійснюються закупівлі для медзакладів, – там встановлено граничні націнки на ліки, що залежать від їхньої вартості. До 100 грн. націнка одна, від 100 до 500 – інша. Тобто чим вища ціна препарату, тим менша націнка. Так, діє дуже жорстка націнка на препарати інсуліну. Є жорстке регулювання препаратів, якими забезпечуються певні групи населення – за якісь заслуги або за певних захворювань. Однак це регулювання стосується лише аптек і постачальників. На виробника держава ніяк не впливає.
До речі, аптека не має права продавати деякі препарати, наприклад, від серцево-судинних захворювань, дорожче, скажімо, 60 гривень. Оригінальний препарат з тією ж діючою речовиною коштує в Україні 180 гривень і вище. Дистриб’ютор повинен продати його аптеці не дорожче 60 гривень, тоді як він у всьому світі коштує від 140 до 150 гривень (якщо перевести за курсом). Якщо препарат коштував у роздрібній мережі близько 130 грн., то держава вимагає його ціни в межах 24 гривень. Це ціна на препарати з діючою речовиною. А якщо це імпортні ліки? І при цьому має щось заробити дистриб’ютор, який їх ліки привезе в Україну, має заробити аптека, якій потрібно платити своїм працівникам. Яка має бути ціна цього препарату на вході в Україну? Напевно, гривень 15-16. Зауважте, це імпортний, брендовий, оригінальний препарат.
Зараз є величезна загроза тому, що велика кількість життєво важливих ліків просто зникне з продажу. Наприклад, препарати від астми в Україні не виробляються. Вони коштують дорого, але й цього може не бути на ринку. А це ліки, які життєво необхідні хворим на астму. Аптекам їх пропонують продавати в 5-6 разів дешевше. Виробник не буде продавати в Україні свій оригінальний препарат, який пройшов дорогі клінічні випробування. Його просто не будуть завозити. Таке обмеження – це велика проблема. Тому керівництво аптек Тернополя та інших областей України просто прибрало з полиць ліки, які дорожчі від референтних.
Сьогодні обмежити аптеки у реалізації медикаментів – це не те рішення, яке дозволить знизити ціни на них. Адже не аптеки завозять ці ліки в країну. Потрібно дивитися значно глибше. Логічно, що дистриб’ютори закладають у ціну імпорту всі ризики, які для них є в українській економіці, в тому числі коливання курсу національної валюти. Це одна з причин, чому ми маємо такі ціни на вході в Україну.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811