Професія кінолога складна та водночас дуже цікава. Виховання тварин та корекція їхніх звичок займає багато часу та забирає багато сил, однак кінолог –це справжнє покликання. Ним не може бути людина, яка не відчуває настрою тварини чи не розуміє за поглядом, що з нею відбувається. Ця професія вимагає злагодженої роботи в команді, де є ти і твій улюбленець. Навчання службових собак вимагає зосередженості, впевненості, неабияких умінь та навичок, а також поваги до тварини. Про навчання службових собак, характер улюбленців ми дізналися від заступника начальника кінологічного центру ГУНП України в Тернопільській області Віталія Вахтарчука.
– Кінологія дуже цікава та складна водночас, тут потрібно мати велике бажання цим займатися, набратися терпіння. Кінологом повинна бути людина, яка розуміє тварину, поважає її. Якщо ви маєте на меті виховати собаку насиллям і без прояву поваги до неї, то розчарую вас, бо цього не вийде, – каже Віталій Вахтарчук.
«Є агресивні собаки, непередбачувані, а є такі, що піддаються навчанню краще за інших»
– Розкажіть, скільки часу потрібно, щоби виховати службову собаку?
– Почнімо з того, що службові собаки працюють. У них є обов’язки та права, їхній день відрізняється від днів домашніх улюбленців. Вони виконують свою роботу. Не можна сказати, за скільки часу тварина вмітиме виконувати команди, адже ця робота є постійною. З маленького віку собаки варто братися за її виховання. Коли їй пів року, можна приступати до її навчання, але припиняти його не можна, постійне вдосконалення має бути присутнє. Розпочинається все з вибору собаки, тут важливу роль відіграє ваш характер і собаки. Ви повинні зійтися. Адже в майбутньому цей контакт буде відображатися на роботі тварини. І чим краще встановлено контакт, тим швидше собака досягатиме високих результатів.
– Як відбувається навчання?
– Починається все з вигулу собаки, кінолог звикає до тварини і навпаки. Вчиться розуміти її, розрізняти емоції та стани. Встановлюється особистий контакт із собакою, соціалізація (вигул у місті), щоби тварина не боялася сторонніх звуків, людей, інших тварин тощо. Пізніше треба визначити, в якому напрямку собака працюватиме. Не всі можуть знаходити наркотики чи мертві тіла. Тому для кожної тварини визначається напрям, в якому вона працюватиме. Їх не багато: пошук наркосировини чи вибухової речовини та розшук (пошук злочинця за запаховим слідом), а також затримання злочинців.
Навчаємося і вночі, адже собака має й у темряві працювати, прислухатися, але не боятися темряви і того, що відбувається.
– Чи правда це, що більшість службових собак – німецькі вівчарки?
– Не лише німецькі вівчарки можуть працювати у службі. До службових собак належать і бельгійські вівчарки (малінуа), лабрадори та інші. Звісно, німецькі вівчарки зі своїм відомим забарвленням (чепрак) є найбільш стійкими та швидкими у навчанні. Вівчарки, саме чепраки, своїм забарвленням одразу дають зрозуміти, що дана тварина не проста, з нею потрібно поводитись обережно. Вона може бути любляча й ніжна, а може і звалити з ніг. Тому не варто говорити, що лише німецькі вівчарки піддаються дресируванню та можуть виконувати роль службової, тут слід зазначити, що все залежить від характеру тварини. Є агресивні собаки, непередбачувані, а є такі, які піддаються навчанню краще за інших.
– Насправді кінологія – це так цікаво. Інколи не віриться, що собаку можна навчити відстежити шлях злочинця…
– Так, наука дуже цікава, а навчання – ще цікавіше. Багато уваги приділяється зосередженості тварини, тому соціалізація у нашій сфері є вагомою складовою. Собаки, як і багато інших тварин, мають страх. Немає безстрашної тварини. Тому наша робота – навчити її не боятися, зосередити свою увагу на пошуку тієї чи іншої особи. До прикладу, під час навчання, якщо мова йде про пошукових собак, кінолог прокладає слід і залишає певні свої речі. Спочатку ми собаку направляємо у правильному напрямку, згодом вона навчається вистежувати необхідне і відправляється у своєрідну школу – в Житомирський навчальний центр, де отримує сертифікат, повертається і повноцінно працює. Нещодавно у нас був виклик у квартиру, де відбулася крадіжка. На місце події прибула наша кінологічна служба. Собаку налаштували на роботу, заспокоїли її, і вона почала працювати. Службові собаки працюють як у сільській місцевості, так і в місті.
– Скільки у Вас собак на даний час?
– Усі собаки в нас працюючі, на даний час є 18 одиниць. За кожним кінологом закріплено по дві-три собаки різних напрямків. Серед них самці та самки. Хто краще працює, сказати важко, адже все знову ж таки залежить від характеру тварини.
– Ви так часто вживаєте слово «характер собаки», що маєте на увазі конкретніше?
– Кожна тварина має здатність відчувати схожі емоції, що й людина. Є флегматики, холеричні, сангвініки. До кожного напрямку треба підібрати таку собаку, щоби вона чітко знала, що можна робити, а чого ні. Ви ж розумієте, що не можна агресивну собаку, яка працює з затриманням злочинців, брати на виклики з пошуку вибухівки. Тут треба мати тиху, врівноважену тварину, яка знайде і сидітиме на даному місці, поки до неї не підійдуть, адже є вибухівка, яка спрацьовує від звуку. Не всі собаки за командою «фас» почнуть бігти й нападати, лише ті, яких цього навчали. Щодо характеру, то собака дуже добре відчуває фальш та обман. Якщо ми після знайденої речі чи добре виконаного завдання не дамо їй премії, через два-три рази вона відмовиться працювати. Навіть за те, що собака до вас підійшла за командою, обов’язково треба їй дати смаколик або хоча б погладити її, приділити увагу.
«Службова собака – не домашній улюбленець»
– Чи буває, що собаки помиляються?
– Звісно буває, але ми довіряємо нашим тваринам. Тобто якщо собака взяла слід злочинця, який сів у машину і поїхав, вона може показати, в якому напрямку поїхав автомобіль, далі слід губиться. Якщо ж трапляється помилка, ми проводимо активніші заняття, побачили помилку, повернулися назад, повторили пройдений матеріал і знову вчимося. Тут велику роль відіграє ставлення до собаки, їх, як і людей, потрібно мотивувати, показувати, що ви пишаєтеся їхніми успіхами, що ви хвилюєтесь і вболіваєте за них.
– Чому службових собак не дозволяють гладити?
– Вони працюють, а на роботі відволікатися не слід. Я би сказав, не рекомендовано. Службова собака – при виконанні власних обов’язків, вона має свого господаря, який чітко ставить їй установки та вимоги, порушувати її настрій та ціль пестощами не варто, це розбалансовує тварину, дає розуміння, що можна розслабитися. Вони виховані суворо і добре знають графік своєї роботи. Коли є вільний день, з ними граються, їх гладять, вигулюють, але коли це робочі дні, слід дотримуватись правил. Службова собака – не домашній улюбленець.
– В якому віці Ваші собаки найактивніші?
– Після року собаку можна ставити на службу, цей період є досить активним у них. Проте в нас був випадок, коли службова собака Емма у 8 місяців зайняла перше місце з багатоборства кінологів. У такому віці вона вміла все, знала всі команди, її робота була досконалою. Тоді вона підкорила багатьох. Це була наймолодша самка, яка виконувала ідеально будь-яке завдання. Емма ще є, але вже не працює, постаріла, живе зараз вдома у свого кінолога. Коли собака йде на пенсію, також точний вік сказати важко, був випадок, коли у віці 12 років тварина працювала і виконувала роботу, тому тут усе індивідуально.
– Ви сказали, що за кінологом закріплена своя собака, тобто вона нікого іншого не слухає?
– Господар у пріоритеті. Якщо я у відпустці, але в місті, і потрібно привезти на виклик саме мою собаку, я приїжджаю. Звісно, вона буде виконувати команди іншого кінолога, оскільки методи виховання досить схожі, але тотальної довіри не буде. Собака відчуває свого господаря, вона знає, як він поводиться і чого можна чекати. Тому, беручи іншу собаку, ми маємо розуміти, що слід бути обережним.
Собака відчуває характер і настрій свого господаря. Якщо ви прийшли на роботу не в настрої, собака вас остерігатиметься. Тому не варто підходити до неї з агресією, а ще гірше проявляти її, це може закінчитись погано.
– Існує твердження, що собаки злопам’ятні, чи правда це?
– Я би сказав, це швидше гіпотеза. Собаки ревниві, це так. Тому якщо в кінолога їх дві, вони мають ладнати між собою, над цим ми також працюємо. Стверджувати, що собака може зробити щось на зло, не можу, але скажу, що вірність її зраджувати не можна. Вони вміють любити, захищати, товаришувати, допомагати, рятувати. Це тварини з великим серцем. Ми помічаємо, як вони сумують за своїм господарем, коли той у відпустці, і що відбувається з ними, коли вони бачать його, ці емоції не передати словами.
– Розкажіть про найцікавіший випадок у своїй роботі
– Є у моїй практиці випадок, яким я пишаюся і досі дивуюся. У мене була службова собака Кіра. Ми з нею були відправлені в зону АТО. Тут, обстежуючи певну територію, помітили невеличке озеро, де купалися діти. Кіра була без повідка. Раптом ми помічаємо, як одна дівчинка починає тонути, вона б’є руками по воді та кричить. Собака кинулася до дитини, та схопила Кіру за ошийник, і так вони вийшли на берег. Насправді це був шок, адже саме такому прийому собаку не вчив ніхто. Я вирішив перевірити навички собаки. Мій товариш зайшов у воду і почав робити вигляд, що тоне. Кіра кинулася до нього та допомогла. Тоді я зрозумів, що материнський інстинкт є не лише в людей, і поняття врятувати, допомогти у собак працює.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812