Як важливо у наш час допомагати людям. Соціальна підтримка – це той фізичний та емоційний комфорт, який надає нам наша сім’я, друзі й колеги. Це усвідомлення того, що ми є частиною спільноти людей, які люблять, цінують і піклуються про нас. Саме цією соціальною підтримкою для осіб, які її найбільше потребують, займається благодійний фонд «Карітас». Про його діяльність знають більшість, але про майбутні плани, співпрацю з органами влади та з фінансовими помічниками ще не чули. Наші журналісти поспілкувалися з директором «Карітасу» отцем Романом Загородним і ось що дізналися…
«Для того, щоби покращити раціон, купляємо м’ясну і рибну продукцію»
– «Карітас»… Чому така назва?
– «Карітас» із латинської мови означає «милосердна любов». Керуючись наукою нашого Господа Ісуса Христа, який завжди наголошував на тому, що ми повинні дбати про бідного, убогого, в кожному потребуючому ми можемо бачити самого Господа. Завдання «Карітасу» – дбати саме про потребуючих людей. Хоч ми є громадською, а не релігійною організацією, але наш засновник – церква. Ми входимо до світової мережі «Карітасу», яка називається «Карітас інтернаціоналіс».
– Хто був ініціатором створення «Карітасу» в Тернополі?
– У 1994 році в Тернополі було засновано єпархіальний «Карітас» блаженної пам’яті владикою Михаїлом Сабригою. Також у нас є ще й інший засновник – міжнародний, це благодійний фонд «Карітас України». Практично вже 28 років «Карітас» проводить своє служіння на теренах Тернополя й Тернопілля.
– Яку підтримку надає благодійний фонд?
– Насамперед це соціальна допомога. Маємо під своєю опікою стареньких одиноких осіб, які вдома і яким важко виходити звідти. На сьогоднішній день такими людьми займається наш проєкт «Домашня опіка», який налічує 60 осіб з Тернополя. Також маємо потребуючих із нашої благодійної їдальні. Це інший проєкт, який власне так і називається – «Благодійна їдальня». Практично кожного дня приходять харчуватися 100-120 чоловік. Ми даємо їм повноцінні обіди, все гаряче, щойно приготоване. Наша кухня – це серце «Карітасу». Акцію «Дари осені» проводимо спільно з нашою Тернопільсько-Зборівською єпархією із владикою, священниками, які привозять продукти до нашого «Карітасу». Також до цієї акції ми долучаємо Тернопільську обласну раду, бо «Карітас» є включеним у щорічну програму «Турбота», й обласна рада виділяє протягом 4-х років по 100 тисяч гривень кожного року. Це немалі, але й невеликі кошти, тому що за них ми закупляємо продукти для нашої благодійної їдальні, яка функціонує практично цілий рік. Для того, щоби покращити раціон, купуємо м’ясну і рибну продукцію. Тому ті обіди, що були 3-4 роки тому, не порівняються із сьогоднішніми.
Ще один проєкт, який реалізовується 4-й рік, – «Про милосердя». Двічі на тиждень, у вівторок і четвер, ми доставляємо благодійні обіди 45-ти особам, які не можуть вийти з дому. Їх розвозимо нашим автомобілем. Наступний проєкт, який цього року вже буде завершуватись, – це «Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю». Підопічними цього проєкту є діти шкільного віку, а також студенти із кризових та малозабезпечених сімей. Так само туди входять діти-сироти і напівсироти. З ними проводиться культурно-просвітницька робота для того, щоби їх підготувати до дорослого життя. Наступний проєкт, схожий до попереднього, – це «Діти». Його донорами виступає «Карітас Словаччини». На сьогоднішній день він налічує 450 дітей не тільки з міста Тернополя, а й з області. Для особливих дітей 4-5 разів на рік даються великі подарункові набори із засобами особистої гігієни, шкільним приладдям та іншими необхідними речами для повноцінного життя.
– Чула також про цікавий проєкт «Соціальне таксі».
– Цією весною йому виповниться 4 роки. Він працює за схемою «трикутника». Волонтерський лідерський рух, очільником якого є Сергій Кічула, придбав автомобіль, Тернопільська міська рада фінансує діяльність проєкту, а «Карітас» проводить служіння. Користувачами цього проєкту є інваліди 1-ї і 2 групи, особи з порушеним руховим апаратом, люди, які потребують регулярного гемодіалізу. На сьогоднішній день за 4 роки вже було здійснено 4000 рейсів. Наступний проєкт, який успішно функціонує в нашому «Карітасі», – це «Життя у повноті». Його підопічними є молодь з інвалідністю, яка має фізичні й психічні порушення. Саме завданням даного проєкту є підтримка цих діток. Ми говоримо їм, що вони є нормальними, повноцінними людьми. З 2012-го по 2016 роки у нас функціонував стоматологічний кабінет спільно з нашою міською стоматологічною поліклінікою. Він був зроблений для того, аби люди, від яких неприємно пахне чи які мають порушення, отримували послуги стоматолога. Міська поліклініка давала нам свого лікаря й асистента. З 2016 року через медичну реформу цей кабінет припинив свою діяльність. Минулого року в нас налагодилася співпраця з донорами «Карітасу» з Чехії. Вони придбали нам стоматологічне приладдя. Також у нас є акція «Різдвяний подарунок», яку організували з чеськими донорами. Наш центр надсилає на їхній сайт дані на 100-110 дітей із кризових малозабезпечених сімей, дітей-сиріт, напівсиріт, дітей наших воїнів (прізвище, ім’я, вік, ріст, розмір ноги і стать). Чехи публікують це на своєму сайті, а люди, які туди заходять, обирають собі дитину і формують такий подарунок для неї. У ньому може бути різне: одяг, взуття, шкільне приладдя, якісь солодощі. Друга акція – «День хворого», який відзначають 11 лютого. Ми зазвичай ходимо в дитячу чи дорослу лікарню. Там проводимо молитву. Наступна акція в нас перед Великоднем – «Великодній кошик». Тоді формуємо великі набори, куди входять усі продукти, які потрібні для Пасхи. Таку акцію щорічно проводимо мінімум для 300-400 осіб. Ще одна акція називається «День захисту дітей». Проводимо для дітей двох проєктів – «Діти» та «Соціально-педагогічна робота з людьми й молоддю» – різні культурно-просвітницькі заходи. Наступна акція, коли діти йдуть до школи, – «Шкільний портфелик». Складаємо набори із канцелярським приладдям, даруємо їх мінімум 300-400 дітям кожного року. Ще одна акція – «День людей похилого віку».
Наступна акція присвячена до дня Святого Миколая, її найбільше люблять наші діти. Нею ми охоплюємо приблизно 400-500 дітей. Остання акція, яка починається одразу після Миколая, – «Різдвяна свічка». Вона проводиться понад 20 років. Людина, яка придбає в нашому храмі свічку й поставить на Святий вечір у себе на столі, буде щаслива. Ця свічка є символом того, що ми солідарні з тими дітьми, які позбавлені батьківської опіки й піклування. Ті кошти, які отримуємо з цієї акції, вкладаємо у літні дитячі поїздки в Карпати, у різні літні табори в Зарваницю. Це все для того, аби тих дітей трохи витягнути зі складного становища, щоби вони знову відчули, що комусь потрібні, що їх люблять. Табір чи поїздка – це щось таке елементарне, що згодом закладається в дитячій голові. Тоді вона відчуває, що не є зайвою у цьому світі, а навпаки – її готові прийняти такою, якою вона є..
«Бог керує серцями й руками добрих людей»
– Хто є Вашим постійним фінансовим постачальником?
– Донори постійно змінюються. Раніше дуже нам допомагав з гуманітарною допомогою «Карітас» Швейцарії. Потім був «Карітас» Німеччини, співпрацюємо з «Карітасом» Словаччини, Чехії. Місцевим постачальником є бізнес Тернопільщини. Для прикладу, підприємці, які мають виробництво якоїсь продукції, завжди стараються поділитися нею з нами. У нас є молокозавод «Молокія». Звідти щотижня нам привозять молочну продукцію. Спочатку багато людей думали, що «Карітас» – це те, куди привозять одяг, для прикладу, його можна піти і ще перебрати. Проте людина, яка привезла його сюди, може посидіти і зі сторони поспостерігати, хто сюди приходить, яку допомогу отримує. Після того волонтер запалюється і ще більше хоче долучитися до тієї доброї справи. Свята мати Тереза сказала дуже гарні слова: «Коли ти береш, то наповнюєш свою руку, а коли даєш, то наповнюєш своє серце».
– Із місцевими органами влади співпрацюється так, як би хотілося?
– На сьогодні у нас досить тісна співпраця із соціальними службами Тернополя та області. Є спільні проєкти. У 2021 році організували один з них із нашою Тернопільською міською радою, який стосувався паліативного догляду. Доглядали за 14 людьми, які мали онкологію четвертого ступеню. На цей рік є інший проєкт – «Соціальна адаптація», в якому йдеться про те, щоби «Карітас» виступав таким консультантом і проводив соціальний супровід тих людей, які в депресії. Наприклад, після війни.
– Чи завжди вдається реалізувати задумане щодо розвитку благодійного фонду?
– Те, що ми задумали, мінімально завжди виконуємо. Це все відбувається з Божою поміччю. Бог керує серцями й руками добрих людей. Так, звичайно, що хотілось би багато ще чого реалізувати, але ми прекрасно розуміємо, в якому часі знаходимося. Тим більше, зараз такий період небезпеки зі сторони нашого північного сусіда. Не знаємо, чого чекати завтра. Але я думаю, що попри всі ті негаразди будемо працювати й надалі.
– Хто працює і може працювати в «Карітасі»?
– У нас працюють різні фахівці. Дирекція складається з двох священників. Я один з директорів, а мій заступник – отець Андрій Марчук, який до мене виконував роль директора. Маємо бухгалтерію, бо без неї зараз важко провадити працю, оскільки є надходження на власні проєкти з-за кордону і кошти з місцевого бюджету. Маємо соціальних працівників, які доглядають наших стареньких із проєкту «Домашня опіка». Є у нас два кухарі, маємо психологів. Усі спеціалісти кваліфіковані. При наданні соціальних послуг намагаємося дотримуватись державних стандартів.
«Якщо бюджет спортзалу складає 400 тис. грн., то 50 тис. грн. діти вклали туди самі»
– Чи завершили ремонт спортзалу для вразливих діток?
– Будівництво ще не завершене, воно на стадії ремонтів. Половину роботи виконано. Цей проєкт реалізовуємо спільно з волонтерсько-лідерським рухом, з яким ми реалізували проєкти «Соціальне таксі», «Про милосердя». Ще один проєкт – це інклюзивний майданчик, який розташований на території «Карітасу» і зроблений спеціально для дітей з обмеженими можливостями. Власне проєкт, який проводимо з волонтерсько-лідерським рухом, – це оновлення старого спортзалу тут. Наші діти з різних проєктів долучилися до збору коштів для ремонту. Якщо бюджет спортзалу складає 400 тис. грн., то 50 тисяч діти вклали туди самі.
– На території «Карітасу» є пункт обігріву. Хто був ініціатором його створення?
– Ініціаторами були ми. Згідно з карантинними нормами, благодійний фонд не може тримати велику кількість людей у своєму приміщенні. Ми домовилися з керівництвом державної служби надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, щоби вони розклали намет на нашій території, оскільки раніше він був на різних локаціях. Вони погодилися. Багато людей, які приходять до нас харчуватися, мають нагоду одразу погрітися. Цей намет не функціонує цілодобово, тому що ми не маємо змоги його опалювати вдень та вночі. Проте з 10-ї ранку і до 5-ї вечора люди можуть там перебувати.
– Що плануєте ще відкрити або збудувати на території благодійного фонду?
– На сьогоднішній день стоїть питання відновлення стоматологічного кабінету. Плануємо цього року добудувати господарське приміщення, де би мали змогу зберігати овочі, оскільки наразі підвалу немає. Зараз на території започатковано будівництво господарських приміщень: гараж для великого автомобіля, місце для зберігання овочів, які нам привозять священники. Минулого року ми це розпочали, але зараз усе потрібно вдосконалити, утеплити. Хоча планувати можна багато, але людина планує, а Господь керує.
– Чи є у благодійному фонді щось таке особливе, про що не знають тернополяни?
– Про нашу діяльність знають багато людей. Зазвичай, коли до мене приходять люди і кажуть: «Розкажіть мені, що у вас є такого цікавого? Яку ви працю проводите?», я завжди люблю повторювати слова Ісуса Христа: прийди і подивися! От коли ти прийдеш і побачиш, а потім ще до цього долучишся, то згодом відчуєш справжню душевну радість…
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811