20 лютого завершилися зимові Олімпійські ігри в Пекіні (Китай). Як ми й прогнозували, для 45-ти українських спортсменів, серед яких було п’ятеро представників Тернопільщини, вони проходили надзвичайно складно. Одна медаль на всіх, яку здобув фристайліст із Миколаєва Олександр Абраменко, може комусь здатися надто малим здобутком, але навіть вона – це справжній подвиг, зважаючи на те, в яких умовах готувалися більшість наших олімпійців до головних стартів чотириріччя. Наше видання вирішило проаналізувати, як виступили тернопільські спортсмени на Олімпіаді.
Нагадаємо, на Олімпійські ігри поїхали двоє біатлоністів – Дмитро Підручний і Олена Білосюк (Підгрушна), двоє саночників – Андрій Мандзій та Юліанна Туницька, а також лижний двоборець Дмитро Мазурчук. Варто нагадати, що Білосюк офіційно вже не представляє на змаганнях рідну Тернопільщину. Тепер вона киянка, але зважаючи на те, що Олена очолює Тернопільський осередок Національного олімпійського комітету і практично всю свою спортивну кар’єру захищала честь Надзбручанського краю, тому ми таки й далі вважаємо її своєю.
«Цю Олімпіаду я би хотіла забути»
Саме досвідчена 35-річна біатлоністка Олена Білосюк показала в Пекіні найвище досягнення серед п’ятірки наших олімпійців. Вона разом із подругами по збірній була сьомою в естафеті. Білосюк була фінішеркою естафетної четвірки. Наша землячка на хорошому рівні пробігла, відстрілялася з 10 пострілів (без додаткових патронів) і навіть відіграла кілька позицій, але вище голови стрибнути не вдалося. Тут потрібно зробити певні докори лідерці українок Юлії Джимі, яка не закрила кілька мішеней і навіть поїхала на штрафне коло. Власне ця невдача фактично перекреслила всі сподівання українок на призове місце.
Ця гонка була єдиною для Олени Білосюк. Хоча тренери на неї робили велику ставку. Олена мала брати участь щонайменше в чотирьох, а то й у всіх шести гонках, які були в жіночій програмі. Вона пожертвувала фактично цілий рік, пропускала етапи кубка світу, щоби як слід підготуватися до Олімпіади. Провела кілька тренувань вже у Пекіні, з оптимізмом ішла, і тут її спіткала біда. За два дні до відкриття Олімпіади вона отримала позитивний результат тесту на коронавірус. Стало зрозуміло, що Білосюк не зможе взяти участі в кількох перших стартах на іграх, більше того, не зрозуміло було, чи Олена взагалі зможе змагатися після хвороби. Побоювання справдились, хоча вона все-таки після 10 днів карантину змогла виступити в одній гонці.
– Коронавірус – це не проста застуда, не нежить. Він жорстко впливає на організм, і те, що я відчувала на тренуваннях, не побажаю ворогам. Уже на старті естафети я розуміла, що треба дуже обережно вести цю гонку, дуже тактично, грамотно, щоби доїхати до фінішу. Я відчувала, що будь-які два швидші кроки, і стається запаморочення, підкошуються ноги – цього не можна робити. Максимально технічно намагалася йти, довгий крок, щоби просто доїхати. На фініші після спуску підхопила швидкість, лижі були чудові, і я змогла обійти чешку. Але це було більше для себе, щоби зрозуміти, що я буду боротися завжди за команду до останнього метра. Як я запам’ятаю ці Ігри? Як страшний сон. Мабуть, із моїх чотирьох Олімпіад цю я би хотіла забути, – підсумувала участь в ОІ Олена Білосюк.
«Старався, боровся, але трохи десь не вистачало»
Кращий український біатлоніст, він же капітан збірної Дмитро Підручний, на цій Олімпіаді брав участь одразу в шести гонках. А першою для нього стала змішана естафета. У ній Дмитро був фінішером, отримавши естафету на далекому 12-му місці. На останньому етапі тернополянин не впорався з першою стрільбою та заробив штрафне коло. Стійку Підручний пройшов безпомилково, проте в підсумку втратив одну позицію на фініші.
Першою особистою гонкою на Олімпіаді для Підручного стала індивідуалка на 20 км із чотирма вогневими рубежами. Ціна промаху при стрільбі у ній була дуже висока – штрафна хвилина. Дмитро Підручний розпочинав її у ТОП-3, закривши всі п’ять мішеней. Проте боротьба за медалі почала закінчуватись уже на другій стрільбі. Там тернополянин заробив одну штрафну хвилину, не закривши одну мішень. Зберігав він шанси на високі результати за умов чистої стрільби на останніх вогневих рубежах. Але і на третій, і на четвертій стрільбі наш земляк заробив ще по одній хвилині штрафу. На фініші він показав 18-й результат, причому ходом по дистанції увійшов у ТОП-15, тим самим вселив певні надії у шанувальників біатлону на наступні старти.
Третьою і, мабуть, найкращою для Дмитра Підручного була спринтерська гонка на 10 км. Якби не одна хиба на стійці та трішки швидший хід по дистанції, Дмитро однозначно був би у ТОП-10. Він навіть частину гонки їхав із потужним норвежцем Йоганнесом Бьо. На жаль, за ним довго протриматися не зміг. А на третьому колі в Дмитра сил просто не було вже. Після гонки Підручний признався, що ледь доїхав до фінішу, був на межі знепритомнення. Віддав усе, що міг, але, на жаль, став тільки 13-м. Чому тільки, бо міг і налаштовувався показати значно кращий результат.
Персьют або гонка переслідування на 12,5 км – одна з найулюбленіших для Дмитра Підручного. Щоби у ній виступити, потрібно було спершу відібратися, що власне Дмитро зробив за підсумками попередніх стартів. Підручний, стартувавши 13-им, припустив п’ять хиб на вогневих рубежах, що доволі багато для нього, та фінішував на тому ж 13-му місці. До речі, ці два 13-ті місця у спринті та персьюті – його особистий рекорд за історію участі в Іграх, ця Олімпіада стала для нього третьою в кар’єрі.
Далі Підручний взяв участь в естафеті. Майже на кожному з етапів збірна України зіштовхнулась із чималими проблемами. Не оминули вони і Дмитра. Лідер збірної України вів боротьбу за місце у ТОП-8, але на другому вогневому рубежі пішов на два кола штрафу, хоча й зміг підняти Україну на дев’яту позицію, але це стало слабкою втіхою.
Останнім видом програми для капітана збірної України був масстарт (12,5 км). Через проблеми зі спиною наш земляк навіть роздумував, щоби пропустити цю гонку, але таки вийшов на старт. Там Дмитро Підручний зайняв 24 місце, маючи сім хиб на вогневих рубежах. У цій гонці після першої стрільби наш земляк їхав із лідерами, але на другому було три промахи. Гонка після другого рубежу, можна сказати, закінчилась, тому що з трьома хибами було важко щось зробити, уже йшов далеко від груп лідерів. Далі було ще по два промахи на рубежах і далеке 24-те місце в підсумку – найгірше серед усіх індивідуальних гонок Дмитра.
Загалом 30-річний Дмитро Підручний залишився задоволений своїми виступами на Олімпіаді-2022: «Шанси боротися за високі місця були практично в кожній гонці. Я задоволений індивідуалкою, спринтом, переслідуванням. 13-18 місця – це досить хороші результати у теперішній конкуренції, в тих умовах, які були, і при тому, що в мене майже у кожній гонці були якісь проблеми зі здоров’ям. Старався, боровся, але трохи десь не вистачало. Дуже великі шанси були в індивідуальній гонці, і добре в ній почувався на трасі, хороший хід показував. Звичайно, задоволеним повністю результатами не можу бути, тому що є тільки перші три місця, а решта – учасники. Але якщо загалом дивитися, я не засмучений результатами».
За крок від ТОП-20 саночниця та падіння досвідченого саночника
Дивлячись на два стартові заїди кременецького саночника Андрія Мандзія, чесно скажу, побоювався за його здоров’я. Зокрема, у першому заїзді на швидкості 120 км/год Андрій наприкінці дистанції перекинувся з саней, проте дістався фінішу. Щоправда, опинився наприкінці всіх олімпійців-саночників з понад чотирма секундами відставання від лідера. Після двох спроб Мандзій був на 30 місці серед 34 учасників, причому знову припустився помилок. Змагання для нього завершилися після третього з чотирьох заїздів. Мандзій у ньому показав свій найкращий результат, з ним навіть потрапив до ТОП-20, але за сумою трьох спроб опинився 27-м і, зрозуміло, до фінального заїзду наш саночник не потрапив.
Уже після виступів Андрій Мандзій розповів, чому провалив головні старти чотириріччя: «Справа в тому, що з першого дня перебування в Китаї у мене був позитивний тест на коронавірус і я три тренувальні дні пропустив. Саме зараз мав розібрати всі помилки і вийти на пік форми. А так у мене було лише одне тренування. Чи будуть далі Олімпійські ігри? Я не знаю. Ще не готовий відповісти».
Значно краще за свого земляка виступила в одиночних санях 18-річна Юліанна Туницька. Як і чоловіки, жінки змагалися у трьох заїздах, за підсумками яких перша 20-ка виборювала право на четверту спробу. На жаль, Туницька у фінальний заїзд не потрапила, хоча була дуже близькою до цього. Після перших двох заїздів вона займала 22 місце. Саночниця безпомилково пройшла свій третій заїзд, навіть випередила землячку Стецьків зі Львова. Проте цього результату не вистачило для потрапляння у ТОП-20 – Туницькій бракнуло 0.4 секунди для того, щоби відібратися у фінальний заїзд.
Юліанна Туницька емоційно відреагувала на свій виступ: «Три заїзди проїхала стабільно добре. Не швидко, але добре. Зробила все, що в моїх силах. Щаслива, оскільки в цих трьох заїздах залишила себе повністю на треку. Всім задоволена і дуже щаслива, що закінчила свої особисті змагання саме так, щоби потім не було докору сумлінь».
40-й десяток – це наше все
22-річний кременчанин Дмитро Мазурчук був єдиним представником України у лижному двоборстві. Він виступав у двох видах програми – стрибках із нормального та великого трамплінів (нормальний трамплін має розрахункову лінію в районі 90 м, високий – 120 м), а також лижній гонці на дистанції 10 км. Виступи у стрибках з нормального трампліна та лижну гонку Дмитро закінчив із 36-м підсумковим результатом.
Першу частину змагань (стрибки з великого трампліна) другого виступу на Олімпіаді-2022 Мазурчук закінчив із 33-м результатом. Він стрибнув на 116 метрів (лідеру програв цілих 26 метрів), за що отримав оцінку 83,5 бала. Результат Мазурчука у стрибках визначив його відставання у лижній гонці. Воно склало 3:45 хвилини. Там кременчанин зміг покращити свій результат, але лише на одну позицію.
Тернопільський слід в єдиній українській медалі
Першу і єдину медаль для України на Олімпійських іграх виборов Олександр Абраменко, котрий став срібним призером у лижній акробатиці. До речі, це друга медаль для Олександра Абраменка на зимових Олімпіадах, адже чотири роки тому він став чемпіоном на попередніх ОІ у Пйончані (Корея). У цих двох олімпійських медалях Абраменка є і тернопільський слід. Першим тренером Олександра був В’ячеслав Германсон, котрому впав в око непосидючий 10-річний хлопчик Сашко, і згодом тренер вивів його на серйозний спортивний рівень.
Як розповів заслужений тренер України Степан Онищук, одразу після Другої світової війни В’ячеслав Германсон із батьками переїхав на Тернопільщину. Оскільки Тернопіль був розбомблений, то обласний центр перемістили у Чортків. Там і оселилася родина Германсонів. Його батько був із так званих російських німців, а мати – з Сибіру. Маленький Славко пішов у 2-гу чортківську школу, яку ще називали російською. Він був спортивним хлопцем, серйозно займався спортивною гімнастикою, у своєму віці був одним з найкращих. Коли ж навчання в школі підійшло до завершення, то він не вибрав профільного спортивного вузу, як ряд його однолітків, а подав документи до Миколаївського суднобудівного інституту, став майстром спорту зі спортивної гімнастики. Після завершення навчання працював майстром в одному з тамтешніх ПТУ, однак любов до спорту взяла своє і він спочатку став готувати юних гімнастів, а згодом, коли цей вид спорту в Миколаєві занепав, фристайлістів. В’ячеслав Германсон часто навідувався на Тернопільщину, провідуючи батьків, які згодом переселилися з Чорткова до Тернополя, де й поховані. Цікавий факт із біографії В’ячеслава Валентиновича. Йому мали присвоювати звання заслуженого тренера України, але в нього не було профільної спортивної освіти. І він вирішив, незважаючи на свій поважний вік, піти вчитися. Але завершити навчання, на жаль, не зміг, земне його життя обірвалося. Він так і не побачив олімпійських звитяг свого найталановитішого учня Олександра Абраменка…
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Білосюк, Мазурчик, Мандзій, Олімпіада, Онищук, Підручний, Пекін, спортсмени, Туницька
3812