Уже п’ятий місяць запекла боротьба з російським ворогом залишає не тільки фізичні, а і психологічні рани на тілі кожного дорослого та маленького українця. Аби допомогти дітям, чиє звичне життя зламала війна, в Україні з березня цього року запустили проєкт соціально-психологічної підтримки “Поруч”. За цей час до ініціативи долучилося більше 10 областей, одна з них — Тернопільщина. Розповідаємо, як працює та допомагає ініціатива.
У чому проблема?
Вплив війни на дітей
Війни минулого століття та сьогодення є серйозним випробуванням як для фізичного, так і для психічного здоров’я дітей. За даними ЮНІСЕФ у період між 1985–1996 роками, 2 мільйони дітей було вбито під час війни, 4–5 мільйонів отримали інвалідність або серйозні поранення, 12 мільйонів дітей було переміщено або позбавлено дому, а ще мільйон втратили батьків або були з ними розлучені.
Це страшно звучить, але діти продовжують потрапляти у статистику жорстокої та цинічної війни навіть у 21 столітті. Внаслідок збройної агресії росії понад 1,5 мільйона українських дітей станом на березень 2022 року стали біженцями, а близько 4 мільйонів — вимушеними переселенцями.
“Я вважаю, що практично кожна дитина, яка проживає в Україні, коли вона чує сирени повітряної тривоги, також уже страждає внаслідок війни”, — розповідає Володимир Ясюченя, який з початку повномасштабного вторгнення долучився до всеукраїнського проєкту “Поруч” в якості адміністратора проєкту в Тернопільському районі.
Втрата дому, близьких, розлука з батьками — ці та інші травматичні події мають довготривалий вплив на розвиток, емоційний стан дитини та на етап становлення її як особистості, кажуть фахівці. Саме тому важливо приділяти увагу наданню дітям у цей час психологічної допомоги.
“Найбільша проблема — це замкнуті діти, й наше завдання — зробити, щоби вони розкрилися, поспілкувалися з іншими дітьми їхнього віку, молодшими чи старшими, — зазначає пан Володимир. — Адже так вони зможуть якось розказати про свої проблеми, які зараз проживають”.
12-річна Софія з Тернополя розповіла, як війна вплинула на її життя: “Мені трохи важко. У мене тато, брат та дядько зараз на війні. Але ми спілкуємося й наразі все добре”, — каже дівчинка.
Деякі діти, такі як Софія, можуть відкрито поділитися своїми емоціями, власними історіями, пов’язаними з війною, з найріднішими чи з друзями, інші ж навпаки — проживають їх самостійно та закриваються від зовнішнього світу.
Яке рішення?
Психологічна підтримка
Відновлювати психологічний стан дітей із родин переселенців, військовослужбовців, малозабезпечених та багатодітних сімей, які постраждали внаслідок війни, вирішили в Міністерстві освіти та науки України спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ). У результаті їхньої співпраці вийшов проєкт соціально-психологічної підтримки “Поруч”. Ця ініціатива передбачає робочу групу психологічної підтримки, арт-терапію, майстер-класи, розвиток здорового харчування та спортивні зустрічі для дітей. Усі ці заняття, на думку психологів, сприяють психологічному відновленню дітей після пережитого ними травматичного досвіду та подоланню різних страхів:
“Проєкт дає можливість дитині зрозуміти себе, свої переживання. І що те, що вона може відчувати, — це нормально”, — зазначає психологиня Лілія Галянта, яка працює в проєкті.
Першими до проєкту долучилися вісім областей України: Хмельницька, Рівненська, Волинська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька та Закарпатська. Зокрема у Тернопільській області проєкт запрацював одразу у трьох районах – Тернопільському, Кременецькому та Чортківському.
На Тернопільщині зареєстрували майже 90 тисяч внутрішньо переміщених осіб і саме там ми вирішили дізнатися більше про роботу проєкту “Поруч”.
Свою увагу фахівці проєкту “Поруч” приділили дітям від 6 до 16 років.
“Діти хочуть говорити, хочуть розуміння не лише в рамках проєкту, а й від оточуючих. Насамперед від сім’ї, — розповідає Володимир Ясюченя. — Вони хочуть вільно висловлювати свою думку й ще, щоби їх чули — це найперше, чим ми стараємося їм допомогти. Тому що моїм завданням є зрозуміти й підтримати дитину в той момент, якщо вона цього потребує”.
Проєкт здебільшого зосереджений на дітях, які стали вимушеними переселенцями і пережили трагічні події. Однак з перших днів також залучають і тих маленьких українців, які знаходилися у відносній безпеці. На думку фахівців психологічної ініціативи, і ті, й інші через війну відчувають подібні емоційні стани, у яких є тривога, страх, пригнічення тощо.
“У нас був такий випадок, що звук сирени під час заняття вплинув на психологічний стан одного з учасників проєкту. Дитині стало погано, його нудило, боліла голова. І це не була дитина з числа вимушених переселенців, хлопчик був з Тернополя”, — пригадує Володимир Ясюченя.
Як це працює?
До того, як проєкт мали реалізувати в українських містах, спершу запустили роботу координаційного центру. Таким був підготовчий етап роботи — у його рамках шукали професійних тренерів, які змогли б проводити розвиваючі заняття з дітьми. Далі вибрані фахівці декілька тижнів проходили онлайн-навчання. Кожен із них отримав відповідний сертифікат про успішне проходження навчального плану, аби протягом наступних п’яти місяців застосовувати отримані знання на практиці.
Працювати з учасниками ініціативи “Поруч” у Тернопільському районі розпочали символічно в Міжнародний день захисту дітей, що відзначають 1 червня. Основна локація проєкту — спортивний майданчик спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 29 з поглибленим вивченням іноземних мов. На одне заняття залучають 30 дітей. З ними працюють у трьох секторах — спортивному, психологічному та медичному. Чому обрані саме такі напрямки та як вони допомагають дітям, нам пояснює Володимир Ясюченя, адміністратор проєкту в Тернопільському районі:
“Спортивні заняття потрібні для того, щоби діти психологічно розвантажилися. Погравши з однолітками, вони скоріше будуть спілкуватися, а також фізична активність зменшує тривогу та покращує емоційний стан. За допомогою психологічних занять учасники проєкту діляться своїми переживаннями з іншими. А всю інформацію про здоровий спосіб життя вони отримують на локації “Здоров’я і безпека”.
Під час занять фахівці стараються враховувати різний вік дітей. Адже одним завдання та вправи можуть підійти, а іншим — ні саме через різний вік. Тому для менших можуть бути цікавими більш рухливі ігри, малювання. Для старших — логічні чи творчі завдання. Тому зазвичай учасників ділять на три вікові категорії: 6-9 років, 10-13 та 14-16 років.
У різних зонах діти почергово займаються з психологом, грають у рухливі ігри з футбольним м’ячем, а на завершення медичні волонтери розказують їм, як подбати про своє здоров’я. До прикладу, демонструють, що робити у випадку отримання травм. У кожній з цих локацій діти займаються по 20 хвилин. Володимир Ясюченя розповідає:
“Є така гра під назвою “Імунітет”. На майданчику ми будуємо вежу зі спортивних обручів, яка, за правилами гри, демонструє організм людини. Якщо діти влучають в неї м’ячиком, то це означає, що її атакують віруси. Під час командної гри учасники стараються захистити конструкцію, а щоб це зробити, вони розповідають та вивчають різні складові здорового способу життя. Це і розпорядок дня, правильне харчування, фізична активність тощо. Якщо вони цього не знають, то вежу, тобто людський організм, вберегти їм не вдасться”. Таким чином в ігровій формі діти вчаться підтримувати себе та оточуючих, а спортивні ігри розвивають командних дух та соціальні навички. Після завершення заняття юні учасники отримують подарунки від організаторів та партнерів.
Лілія Галянта близько 20 років працює психологом. Останні роки — з дітьми в школі. Під час повномасштабної війни Лілія долучилася до проєкту “Поруч”. Фахівчиня каже, що якщо дорослі тривожно переносять цю війну, то діти — в рази тривожніше. Емоції малечі психологам вдається добре побачити у їхніх малюнках під час арт-терапії. Фахівчиня називає це одним з ефективних методів у роботі з дітьми, що дозволяє зрозуміти їхній психологічних стан, бажання та емоції:
“Дитина не завжди може сказати про свою травматичну подію вголос. Вона може боятися, хвилюватися, може подумати, що її неправильно зрозуміють, коли вона бачила чи знає щось більше, ніж хтось інший. А під час арт-терапії на своєму малюнку їй простіше це зробити. І я як психолог по кольорах та тому, що саме дитина намалювала, можу зрозуміти, який її психологічний стан”.
Якщо діти засмучені через якісь пережиті події, Лілія проходить з ними вправу “Проєкція на майбутнє“. Психологиня переконує, це завдання допомагає зосередити увагу дитини на чомусь хорошому, зрозуміти, що вона хоче, як саме вона це бачить. Якщо ж негативні емоції не пропрацьовувати, то вони можуть призвести до глибшого травмування і вплинути на доросле життя дитини.
“Я завжди говорю, якщо ви чимось розлючені, то йдіть позаймайтеся. Ці негативні емоції не потрібно тримати в собі, їх потрібно вивільняти. Ця рекомендація стосується і дітей, і дорослих” , — радить фахівчиня.
А це точно працює?
У Тернопільському районі вже близько 500 дітей відвідали соціально-психологічні заняття. Дітям ці заняття подобаються, зокрема 8-річний Михайло з Броварів одразу після заняття поділився своїми враженнями з нами: “Мені сьогодні дуже сподобалося, усе було класно та весело”. Хлопчик любить грати у футбол, і саме тут у спортивному секторі йому вдалося навчитися робити паси та інші футбольні трюки.
“Нас не цікавить суто техніка ведення м’яча чи точність ударів по воротах. Діти мають просто відчути у команді, як це — підтримувати один одного або коли тебе підтримує тренер. Можливо, навіть отримати у свій бік схвальний відгук про хорошу роботу у грі. Це теж важливо”, — каже Володимир Ясюченя.
Раніше зустрічі з учасниками психологічної ініціативи на спортивному майданчику відбувалися двічі на тиждень. Зараз же є багато охочих долучитися до проєкту, тому кількість занять вирішили збільшити — до 3-4 на тиждень. На 40 зустрічей, які передбачені в цьому проєкті впродовж літа, у перспективі мають залучити щонайменше 1200 учасників.
Тернополянка Наталя, чий восьмирічний син охоче відвідує заняття, впевнена, що дітям вони потрібні. Попри юний вік діти теж розуміють, що таке війна, відчувають її наслідки на собі, і з цим потрібно працювати:
“З початку війни, мені здається, що діти не знали, що робиться в країні. Зараз же вони чують, що ми, батьки, розмовляємо про це, й більше почали вникати. Це я помічала по своєму сину, адже він почав більше боятися, — розповідає пані Наталя. — Але бачу, що тут вони з фахівцями розмовляють про це і я дуже задоволена”.
У рамках проєкту з батьками теж працюють: надають рекомендації, приклади ігор чи вправи, які вони можуть використовувати, до прикладу, в укритті.
“Якщо це маленькі діти, то це ігри та вправи, які вони можуть використовувати вдома. Для батьків — якесь зняття тривожних і стресових ситуацій, що вони пережили. Є певні рекомендації, які ми надаємо, є сайти; для маленьких дітей є перегляд різних мультфільмів, де за допомогою гри, наочності вони можуть більше зрозуміти. Але все залежить навіть не від віку, а від індивідуальних особливостей дитини”, — пояснює психологиня Лілія.
Корисність та ефективність психологічного проєкту відмічає Оксана Воронкевич, кандидатка психологічних наук, викладачка кафедри психології розвитку та консультування ТНПУ ім. В. Гнатюка. Жінка більше року цікавиться та займається вивченням дитячо-юнацької психотерапії. Каже, групові роботи з психологом є дуже важливими для учасників ініціативи та інколи можуть бути більш результативними, ніж індивідуальні.
“На занятті з психологом є певна групова динаміка, і кожна дитина має можливість побачити, як відкриваються інші. Їй тоді легше себе відкрити, довіритися. Також група віддзеркалює, в ній однолітки дають зворотній зв’язок. Це дуже цінно зрозуміти те, що самому би не вдалося”, — розповідає пані Оксана.
Ще більше корисних рішень!
На сьогодні ініціатива поступово розширюється — до неї невдовзі мають долучитися щонайменше три нових області. До того ж, психологічну підтримку дітям, які постраждали від війни, надають не лише в офлайні.
У межах проєкту також діє онлайн-платформа “Поруч”. Вона допомагає і підтримує освітян, підлітків та батьків — з ними працюють професійні психологи. Вчителі можуть отримати від фахівців поради, наприклад, як підтримати себе та своїх учнів. Батьки — обговорити, як керувати емоціями у складні часи, як підтримати своїх близьких тощо. А підлітки у свою чергу — поділитися переживаннями про події навколо себе та у країні, поспілкуватися з однолітками.
“Діти в підлітковому віці більш емоційні. Їм важливо відчути спілкування рівний-рівному. Тобто з людиною, яка готова їх вислухати, не як дорослий, а як друг. Тому я їм завжди говорю: мені важливо почути вашу думку, навіть якщо вона не така, як моя. Я прийму її такою, яка вона є”, — додає психологиня Лілія Галянта.
Такі зустрічі є груповими і проходять двічі на тиждень у Zoom. У кожній групі — до 10 учасників та ведучий-психолог.
Як долучитися до проєкту?
“До роботи “Поруч” долучаються професійні психологи з навичками допомоги людям, травмованим війною, а також ті, хто готовий пройти підготовку і стати до надважливої у цей час роботи”, — зазначено на сайті проєкту.
Навчальний курс у рамках проєкту пройшли близько ста фахівців з різних областей України. Наразі набір психологів, вчителів фізичної культури та медичних працівників до цієї ініціативи призупинено через достатню кількість залучених спеціалістів. Однак ви можете залишити заявку на участь на сайті проєкту і долучитися до резерву фахівців. І коли з’явиться можливість, пройти навчання та приєднатися до цієї або подібних ініціатив.
Зазначимо, що стати психологом “Поруч” можна, якщо ви маєте вищу психологічну освіту, досвід роботи з дітьми та батьками. Буде перевагою, якщо працювали з людьми, які пережили бойові дії, втрату, травму. Схожі вимоги стосуються медичних та спортивних працівників.
Як діти можуть долучитися до психологічної ініціативи?
Аби ваша дитина стала учасником проєкту “Поруч”, слід шукати та звертатися за всією необхідною інформацією до адміністратора ініціативи, який закріплений за ініціативою у вашому регіоні. Безпосередньо з цією людиною ви зможете дізнатися, чи є ще вільні місця, або ж узгодити день, коли прийдете на перше заняття. Також батьки мають бути готовими, що їм потрібно буде заповнити документ, у якому вони дають згоду на участь своєї дитини у проєкті та на фото та відеозйомку.
Як повторити цей проєкт?
Втілити проєкт “Поруч” можна в будь-якому іншому селі чи місті будь-якої області, де зараз немає активних бойових дій. Аби ініціатива запрацювала, необхідно виконати дві основні вимоги:
- Перша — це мати спортивний майданчик, на якому й будуть відбуватися соціально-психологічні заняття для дітей.
- Друга складова проєкту полягає в тому, щоб у разі сигналу повітряної тривоги поруч із вашою локацією знаходилося укриття. Адже в реаліях війни під час попередження про загрозу ракетного удару тренери одразу зупиняють заняття та разом з учасниками слідують у найближче бомбосховище.
“Коли ми завершуємо вже роботу, в нашій локації діти говорять побажання одне одному, — зауважує психологиня Лілія. — І ви знаєте, єдиним бажанням і дітей переселенців, і маленьких тернополян, є миру і спокою всім нам. Тому що ми вже працювали, коли починалася тривога, ми йшли в укриття. Це моменти дуже емоційні та напружені”.
Також уже є люди, які пройшли спеціальні навчання й готові були б долучитися до вашої ініціативи, розповідає Володимир Ясюченя. Тому вам залишається тільки звернутися до координаторів проєкту “Поруч” у тій області, де ви знаходитеся.
“Це дуже потрібно, оскільки навчання, якщо й було в дітей, то воно було онлайн. Вони не спілкувалися. Вони не бачили одне одного, а якщо й бачили, то лише через камери в дистанційному форматі. Тут, коли вони зустрічаються, то радіють, зустрічають нових знайомих. Завжди приємно спостерігати за ними, коли вони йдуть після проєкту, отримавши подарунки, з посмішками спілкуються, й ці позитивні емоції дають нам енергію працювати надалі”, — резюмує Володимир Ясюченя.
Матеріал вийшов завдяки підтримці медіаінституту FOJO.
Джерело: https://rubryka.com/
Мітки: Володимир Ясюченя, ПОРУЧ
3418