Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Івана К. на вирок Підволочиського районного суду від 30 травня 2022 року.
Згідно з цим вироком, 22 вересня 2020 року, під вечір мешканець тоді ще Підволочиського району, обвинувачений Іван К. прийшов до своїх сусідів, Володимира В. та Андрія Г., і вони разом розпивали спиртні напої. В ході спільного розпиття в обвинуваченого на ґрунті неприязних стосунків раптово виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень господарям. Реалізуючи свій злочинний умисел, Іван К. ударив Андрія Г. кулаком у скроню, від чого той впав на диван і вдарився головою об бильце. Тоді обвинувачений почав наносити йому удари металевою трубою, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого 3 жовтня 2020 року.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, Іван К. підійшов до Володимира В. й обрізком металевої труби вдарив у підборіддя, а потів наніс удари в різні частини тіла, спричинивши йому умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок чого потерпілий 5 жовтня 2020 року помер.
Вироком Підволочиського районного суду від 30 травня 2022 року 47-річного Івана К. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119 (вбивство, вчинене через необережність) і ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого). На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.
До відома: санкція ч.1 ст. 119 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі строком від 3-ох до 5 років або позбавлення волі на той самий строк;
– ч. 2 ст. 121 КК України – позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Не погодившись із судовим рішенням, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду першої інстанції скасувати і постановити новий, яким повністю виправдати Івана К. за відсутністю в його діях складу та подій кримінального правопорушення, а кримінальне провадження закрити. Свої вимоги мотивував тим, що дослідженні в судовому засіданні докази – у своїй сукупності чи кожен окремо – вину Івана К. однозначно не підтвердили.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія судді, детально перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, вину обвинуваченого поза розумним сумнівом доведено зібраними у справі доказами.
Так, хоча Іван К. заперечив свою провину, його слова повністю спростовано показами потерпілої Галини Р., її чоловіка Тараса Р., свідка Павла С. Зокрема, Галина Р. розповіла, що 22 вересня 2020 року, вдень разом із чоловіком провідала своїх родичів (Андрій Г. був її рідним братом, а Володимир В. – дядьком). Увечері заїхали до них знову, але на подвір’ї зустріли лише свідка Павла С. та обвинуваченого Івана К., який поводився агресивно. Зайшовши до будинку, жінка помітила, що обстановка в кімнаті носила сліди боротьби, меблі було розкидано, бильце дивану – поламане. Її брат лежав на дивані, а дядько – на підлозі біля стіни. Вона запитала брата, хто його побив, Андрій Г. відповів: “То все Ясьо” (так у селі називали Івана К.). Аналогічні покази надав суду її чоловік. Тарас Р. вказав, що на його питання, хто це з ними зробив, потерпілий Володимир В. двічі вказав на Івана К.
Ці покази підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок Павло С. Через сімейні обставини чоловік декілька днів проживав у будинку потерпілих. За той час між потерпілими та обвинуваченим неодноразово виникали конфлікти, в ході яких Іван К. бив потерпілих. Так сталось і увечері, 22 вересня 2020 року: обвинувачений спочатку побив Андрія Г., а потім – Володимира В.
Надані в судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду покази Павла С. були чіткими та послідовними і повністю узгоджувались із протоколами проведених за його участі слідчими експериментами, вказаний ним механізм нанесення потерпілим тілесних ушкоджень підтверджено висновками судово-медичних експертиз. Тому твердження апелянта, що свідчення Павла С. викликають сумнів, колегія суддів визнала безпідставними. Як і вимогу апелянта визнати недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів. Оскільки протоколи було складено та слідчу дію проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Стосовно доводів захисника обвинуваченого, що на руках та одязі Івана К. не виявили крові потерпілих, колегія суддів вказала, що кримінальне провадження було розпочато не зразу після заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, а вже після їх смерті відповідно 3 та 5 жовтня 2020 року.
Також колегія суддів погодилась із обраною судом першої інстанції мірою покарання. Відповідно до класифікації ст. 12 КК України, Іван К. скоїв нетяжкий та тяжкий злочини, внаслідок чого наступила смерть двох потерпілих. І хоча раніше обвинувачений до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання його охарактеризовано негативно. Він перебував на обліку в нарколога, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Івана К. залишила без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 30 травня 2022 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3413