Читайте також: Народити серцем: як в Україні стирають бар’єри для усиновлення Частина І: хто має право прийняти дитину?
Читайте також: Народити серцем: як в Україні стирають бар’єри для усиновлення Частина ІІ: які є способи прийняти дитину?
Дружина Президента України Олена Зеленська, яка активно докладає зусиль до спрощення процедури усиновлення в нашій державі, пояснює, що виховання дітей у родинах, а не в сиротинцях є однією з вимог для вступу України до ЄС.
«І ми невпинно йдемо до цієї мети, в тому числі завдяки спрощенню процедур. Однак найголовніше для нас — не формальне зобов‘язання. Найголовніше — це право дитини мати сім‘ю, люблячих батьків. Право дитини бути щасливою. За нього ми й боремося, позбуваючись дитячих інтернатів на користь сімей», – сказала Зеленська.
Зокрема, з 2009 по 2016 рік в Україні діяла Загальнонаціональна програма реалізації Конвенції ПРО ОО «Про права дитини» — міжнародний документ, який є однією з умов прийняття країни в Європейську спільноту. Так, протягом вказаних років впроваджувалося основне завдання вказаної програми — забезпечення дітям-сиротам сімейні форми виховання, що передбачало оформлення опіки, влаштування у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу, — розповідає начальник Служби у справах дітей Тернопільської ОВА Ростислав Дрозд.
Повномасштабне вторгнення на територію України суттєво вплинуло на процеси усиновлення та опіки. Спершу всі процедури взагалі призупинили, оскільки реєстри для отримання необхідних довідок були закриті. Згодом, після відновлення їхньої роботи, держава почала приймати багато швидких рішень для полегшення прийому дітей в сім’ї.
Пришвидшити і спростити – мета держави щодо усиновлення
На порталі «Дія» в лютому 2023 року додали нові онлайн-послуги з усиновлення дитини, в тому числі подання заяви про продовження терміну кандидатства в усиновлювачі та реєстрацію кандидатом на прийомне батьківство та опіку. А з 4 вересня в «Дії» вже можна й отримати консультацію з усиновлення.
У вересні цього року нараховували 724 заяви, подані на первинну консультацію через портал, 568 осіб вже отримали її онлайн, а 156 виявили бажання спілкуватися з цього питання офлайн.
Крім того, з 9 вересня на порталі «Дія» стартувала онлайн-опція «Усиновлення: реєстрація кандидатом». Завдяки їй вже 156 людей змогли подати відповідну заявку. Щоб оформити цю послугу, необхідно завантажити онлайн документи, зокрема, довідку про стан здоров’я та довідку про несудимість. Останню тепер теж можна згенерувати через «Дію».
– Це спрощує один із найбільш бюрократичних непрозорих процесів. Ми продовжуємо працювати над тим, щоб він проходив швидко та ефективно. І зараз люди, які задумались про усиновлення, не обов’язково повинні йти особисто в Службу у справах дітей, а можуть розпочати цей шлях в «Дії», — зазначив заступник міністерки соціальної політики Костянтин Кошеленко.
У травні минулого року Міністерство соціальної політики також спростило процедуру подання документів для охочих прийняти дитину в свою сім’ю. Експертка з прав дітей Людмила Волинець пояснює, що змін чимало, і вони суттєві для тих, хто почав втрачати надію стати прийомними батьками.
По-перше, зникла географічна прив’язка. Раніше можна було всиновити чи взяти під опіку дитину лише з тієї області, де мешкали кандидати в усиновлювачі. Тепер цю норму скасовано.
По-друге, дозволено всиновлювати та приймати під опіку дітей, якщо прийомні батьки мешкають в орендованому житлі. Головне, аби воно забезпечувало потреби дитини та кандидат чи кандидатка в усиновлювачі мали змогу оплачувати оренду.
По-третє, подружжя тепер не зобов’язане вдвох усиновлювати дитину, якщо хтось один цього не бажає. Достатньо лише надати свою згоду на цю процедуру своїй дружині чи чоловіку.
По-четверте, дозволено дистанційне (онлайн) встановлення контакту з дитиною перед її всиновленням чи взяттям під опіку. Адже, як пояснює Людмила Волинець, 20% сиротинців тимчасово переміщені за кордон на період воєнних дій.
Також можна оформити опіку над дитиною, батьки якої понад 6 місяців перебувають на тимчасово окупованих територіях або протягом такого ж періоду вважаються зниклими безвісти.
Довідка про проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тепер одночасно надається як людині, так і відповідній службі у справах дітей, тож її туди не потрібно вже подавати самостійно.
Закон, що зрівняє в правах, – ще в шухляді
Вже понад два роки в Комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради лежить законопроєкт 5580 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усиновлення дітей» авторства Дениса Шмигаля. Чому його не подають на розгляд парламенту, експертам наразі достеменно не відомо. Хоча в ньому прописані деякі зміни до діючого законодавства, які зрівняють в правах певні групи осіб, котрі нині Сімейним кодексом обмежені щодо всиновлення.
Наприклад, особи, яким установлено I чи II групу інвалідності, сьогодні не мають права бути усиновлювачами, оскільки мають у висновку про стан здоров’я запис про те, що вони потребують постійного стороннього догляду. Водночас такі особи здобувають повну загальну середню, професійну (професійно-технічну), вищу освіту, працюють, є активними громадськими діячами, беруть активну участь у житті суспільства, успішно створюють сім’ї, народжують та виховують дітей.
У законопроєкті цей пункт подається більш уточнено, ніж зараз: «Не можуть бути усиновлювачами особи, які мають тривалу хворобу, яка перешкоджатиме їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджено висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, виданим у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я». І нинішньому ж законодавстві п. 11 ст. 212 Сімейного кодексу обмежує в праві на усиновлення всіх, хто «за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду».
Також законопроєкт передбачає норму, якою усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя за певних обставин, конкретизує спірні моменти щодо зміни прізвища, імені та по батькові дитини, що усиновлюється, тощо. При розгляді в судах справ про усиновлення пропонується заслуховувати і враховувати думку осіб, в яких дитина жила під опікою чи піклуванням.
Звичайно, законопроєкт ще «сирий» і потребує подальшого доопрацювання. Зокрема, в ньому містяться і деякі дискримінаційні норми, зокрема щодо граничного верхнього віку усиновлювачів. Залишається сподіватися, що в тому темпі, який наша держава набрала щодо подолання бар’єрів в усиновленні, законотворці будуть змушені вже незабаром взяти документ в подальшу роботу або ж напрацювати новий, з дотриманням рівних прав для всіх груп населення, що хочуть прийняти в себе дитину із сиротинця.
«Вони – мої, найдорожчі!» – історії, що надихають зневірених
Священник Тернопільської єпархії ПЦУ Олексій Філюк з Лановеччини став прийомним батьком для двох хлопчиків-сиріт – Віктора та Сергія. Оскільки прийняв їх у підлітковому віці, зважив на їхнє прохання залишити їм власні прізвища та по батькові, щоби зберегти духовний зв’язок із власним родом, а тому оформив над ними опіку замість всиновлення. Сам священник не одружений і вже тривалий час проживає в целібаті.
– Як правило, всі хочуть маленьких дітей, котрі би змалку сприймали прийомних батьків за рідних. Я ж свідомо взяв підлітків, які вже втратили надію потрапити в сім’ю. Але ж діти – це велике щастя у будь-якому віці! – розповів нам отець Олексій. – Процедура всиновлення чи встановлення опіки над дитиною для самотніх людей така ж, як і для подружжя. Якщо ти відповідаєш всім критеріям, встановленим законом, то прийняти дитину не проблемно. І я своїм прикладом вже багато років ламаю той стереотип, що дати дитині без батьківського піклування сім’ю може тільки подружжя. Тільки з кола моїх знайомих п’ять самотніх жінок і мій товариш-капелан, надихнувшись прикладом нашої сім’ї, теж всиновили діток. Отець Андрій, до речі, нещодавно прийняв вже 5-ту дитину!
Зараз хлопці вже повнолітні та вийшли з-під опіки прийомного батька. «Але вони – мої, найдорожчі сини на все життя!», – каже отець Олексій.
Не менш надихаючою є й історія киянки Ірини, котра сім років тому взяла під опіку двох підлітків, брата та сестру, а зараз працює над усиновленням ще двох — цього разу малюків.
«Я побачила фотографії Валентина та Лізи й зрозуміла — це мої діти!, – пригадує Ірина. – Вони брат і сестра, тоді мали по 10 і 8 років відповідно. Їхня мама померла, а тато спився і був позбавлений батьківських прав».
Молодших двох дітей Ірина взяла під свою опіку в той час, коли їхня біологічна мати знаходилася в реанімації через передозування наркотиків, а про батька нічого не було відомо. Згодом вона померла й Ірина зайнялася процедурою офіційного усиновлення братика та сестрички.
Пані Ірина каже, що багатьох, хто хоче прийняти дитину, мучить запитання: «Які ж там гени у дітей, якщо їхні батьки вживали алкоголь або наркотики?» Проте є й щасливі сім’ї, де діти стають і алко-, і наркозалежними, і бандитами. А бувають й інші випадки, коли у поганих батьків діти досягають успіху. Ніколи не вгадаєш. «Проте я можу дати своїм можливість обрати якісніше життя, а використовувати її чи ні — вже їм вирішувати», – каже жінка.
Матеріал підготовлено за підтримки Волинського прес-клубу
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: законодавство про усиновлення, зміни в процедурі усиновлення, криза усиновлення в Україні, Олена Зеленська, отець Олексій Філюк, усиновлення, хто може усиновити дитину
3557