Як учням отримати ґаджети для навчання?

Які категорії учнів отримують ґаджети в першу чергу? Чи потрібно буде їх повертати? А що робити, якщо школа відмовляється надавати девайси? Як діяти, якщо гаджет зламався? “Нова українська школа” звернулася до Міністерства освіти і науки та дізналася відповіді на найпоширеніші питання про розподіл та отримання техніки для навчання.

У матеріалі читайте:

• де шукати інформацію про безплатні ґаджети для навчання;
• куди звертатися батькам для отримання девайсів та які документи потрібні;
• як контролювати розподіл техніки;
• яка процедура отримання ґаджетів для навчання;
• що робити, якщо техніка зламалася.

ПРО ЗАКУПІВЛЮ, РОЗПОДІЛ ТА НЮАНСИ КОРИСТУВАННЯ ДЕВАЙСАМИ ДЛЯ НАВЧАННЯ

• За чиї кошти закуповують ноутбуки, хромбуки та планшети для навчання?

Усі девайси для навчання закуповують партнери з розвитку – це донори, які підтримують освіту в Україні в умовах війни. До них входять міжнародні організації, уряди, фундації, бізнеси, громадські організації як на міжнародному, так і на місцевому рівнях. У державному і місцевих бюджетах не передбачено коштів на закупівлю цифрових пристроїв.

• Хто з учнів може отримати безплатні ноутбуки, хромбуки або планшети для навчання?

Раніше в МОН розповідали, що девайси від держави та міжнародних партнерів насамперед отримують соціально незахищені категорії населення. Зокрема, це діти:

• з малозабезпечених родин;
• з багатодітних сімей;
• з особливими освітніми потребами,
• з інвалідністю;
• позбавлені батьківського піклування;
• які мають статус внутрішньо переміщеної особи.

Пріоритет мають учні з областей, де переважає дистанційне навчання:

• Чернігівської;
• Сумської;
• Луганської;
• Харківської;
• Дніпропетровської;
• Донецької;
• Запорізької,
• Херсонської;
• Миколаївської;
• Одеської.

Варто звернути увагу, що діти, які перебувають за кордоном, такі девайси отримати не зможуть.

• Яка процедура отримання навчальної техніки?

1. У першу чергу батьки або опікуни дітей мають заявити про потребу в девайсі, звернувшись до закладу освіти, у якому навчається дитина. Для цього потрібно написати заяву. Єдиного шаблону заяви немає, його варто взяти безпосередньо в закладі освіти. Жодних додаткових документів для фіксації потреби в девайсі надавати не потрібно.

“Збір потреби через заяви батьків є найзручнішим способом для закладів, тому ми рекомендуємо саме його. Проте він не є законодавчо врегульованим. Тому в разі, якщо заклад знайшов більш зручний спосіб збору та фіксації потреби в девайсах, він може використовувати його. Однак це не повинно впливати на якість процесу збору про потреби, його прозорість та відкритість”, – розповіли в МОН у відповідь на запит редакції.

Важливо тримати зв’язок зі своїм закладом освіти, бо саме заклад вирішує, хто саме отримає девайси після того, як вони потраплять до школи.

Важливе уточнення: ґаджети не видають дітям, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.

2. Наступний крок – заклад освіти передає інформацію про потребу громадам, а ті зі свого боку – департаменту або управлінню освіти відповідної області.

“Ми вже знаємо про випадки, коли школа відмовилася приймати такі заяви від батьків, аргументуючи це відсутністю інформації про проєкт чи вказівки керівництва щодо збору таких заяв.

Якщо заклад у жодний спосіб не збирає, не фіксує та не передає далі (до департаменту чи управління освіти відповідної області) потребу дітей у девайсах, то надалі він не зможе претендувати на отримання обладнання, оскільки потребу ніде не зафіксовано”, – відповіли в міністерстві.

3. МОН регулярно збирає та актуалізує потребу в девайсах через обласні департаменти та управління освіти й лише так отримує актуальну інформацію про потреби на місцях. Після отримання чергової партії девайсів від партнерів із розвитку розподіл відбувається знову на основі інформації від областей.

4. Кінцевими юридичними власниками девайсів стають заклади освіти. Департаменти (управління) освіти і науки обласних військових адміністрацій отримують обладнання через підписання договорів і актів приймання-передавання з партнерами та розподіляють пристрої серед громад, а громади – серед закладів освіти.

5. Заклад передає в користування девайси дітям або вчителям, які потребують їх найбільше, наприклад, як передають у користування підручники зі шкільної бібліотеки.

• Як директорам вирішувати, кому з дітей надати пріоритет, якщо девайсів не вистачає на всіх?

У кожної дитини має бути доступ до навчання. Проте є соціально незахищені категорії населення, які потребують допомоги в першу чергу. Це діти з малозабезпечених або багатодітних сімей, батьки яких мають робити непростий вибір, хто саме з дітей приєднається до уроків, а також це діти з-поміж ВПО, діти з особливими освітніми потребами, інвалідністю або ті, хто позбавлений батьківського піклування. Саме цим учням МОН рекомендує передавати девайси в першу чергу.

• Якщо школа відмовляється видавати ґаджети попри те, що їх достатньо. Що робити у випадку зловживань, куди звертатися?

Для таких випадків у МОН створили публічний дашборд – вебсторінку, на якій відображається кількість переданих девайсів у заклади, міста та області.

На сайті можна дізнатися про:

• кількість пристроїв у конкретному закладі освіти;
• локації девайсів на рівні областей і населених пунктів;
• який тип пристрою та від кого отримали в користування діти або вчителі;
• яку ще кількість обладнання потребує кожна область.

Також на сторінці дашборду є кнопка зворотного зв’язку. Якщо заклад, у якому навчається дитина, не передає отримані девайси, важливо залишити відгук через зворотний зв’язок. Після оброблення запиту МОН матиме змогу сконтактувати з відповідальними особами для з’ясування причини затримки передання девайсів.

“Іноді заклади освіти бояться передавати отримані девайси, а батьки – брати їх. Закликаємо не боятися, не ховати гаджети в сейфах, а передавати їх у користування за цільовим призначенням”, – наголосили в пресслужбі МОН.

• Як відбувається передавання ґаджетів у користування учнів?

Заклади освіти передають девайси батькам або опікунам учнів. МОН рекомендує фіксувати це передавання договором про користування між закладом освіти та одним із батьків чи опікуном, адже на відміну від підручників, ґаджет – коштовна річ, за яку відповідає заклад освіти. Тобто це не подарунок учням, а власність школи, яку потрібно буде повернути.

• Скільки часу діти можуть користуватися цими ґаджетами?

Немає чітких часових обмежень використання девайсів. Передана техніка є інструментом доступу до дистанційного навчання. Тому дитина може користуватися девайсом доти, поки їй потрібен доступ до онлайн-навчання.

• Що робити, якщо учні відмовляються повертати ґаджети до шкіл?

У МОН не зіштовхувалися з такими випадками (власне через наявність підписаних договорів із батьками та фіксацією відповідального ставлення), але якщо така ситуація виникне, закладу варто сконтактувати з батьками або опікунами дитини та спробувати з’ясувати, у чому причина неповернення девайсу.

“Ми рекомендуємо застосовувати такий самий принцип, як і в разі видавання підручників: якщо учні не повертають їх у кінці року чи навчання, школа не зможе видати свідоцтво про здобуття освіти через, наприклад, непідписання обхідного листа”, – порадили в міністерстві.

• Якщо ґаджет зламався, чи мають батьки відшкодовувати кошти?

Ні, у разі поломки чи несправності батьки не мають відшкодовувати кошти, оскільки девайси закуповують партнери з розвитку, тобто донори, а не заклади освіти або громада.

Як розповіло МОН, на жаль, іноді трапляється, що отриманий девайс не вмикається, діти випадково ламають гаджет або ж його пошкоджують / втрачають унаслідок різних обставин, зокрема через воєнні дії.

У такому разі батькам необхідно спочатку самостійно вжити вичерпних заходів щодо ремонту девайса або звернутися до свого закладу освіти, оскільки він є власником одержаної техніки (хоча в цьому разі треба розуміти об’єктивну залежність закладу освіти від наявності бюджетного фінансування на вказані цілі).

У разі, якщо обладнання ремонту не підлягає, необхідно застосовувати процедуру списання відповідно до чинного законодавства України (з документальною фіксацією пошкодження, знищення чи втрати).

ЯКІ АЛЬТЕРНАТИВИ ПРОПОНУЄ МОН ТА РЕГІОНИ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ, КРІМ ТЕХНІКИ ДЛЯ НАВЧАННЯ

Як розповіли в Житомирській ОВА у відповідь на запит, в області в співпраці з ЮНІСЕФ створили 17 STEM-лабораторій, які обладнані ноутбуками, 3D-принтерами, наборами робототехніки тощо.

Крім цього, на Житомирщині також за підтримки ЮНІСЕФ для забезпечення доступу до навчання закладів, які розташовані в прикордонній зоні або не мають власних укриттів, відкрили десять цифрових освітніх центрів та створили чотири освітні мобільні бригади. Зокрема, для учнів початкової ланки, яких навчають української мови та математики. Станом на жовтень 2023 року, проєктом охопили 31 000 учнів.

За даними Запорізької ОВА, в області працюють освітні хаби та цифрові центри для роботи евакуйованих педагогічних працівників та учнів. Також там можна отримати психологічну підтримку, індивідуальні консультації, у тому числі логопеда.

У Тернополі планують відкрити перший в Україні імерсивний мультифункціональний хаб для навчання із застосуванням віртуальної реальності. За попередньою інформацією, хаб буде оснащений:

• планшетами,
• цифровою інтерактивною дошкою зі вбудованими камерами та мікрофоном,
• окулярами доповненої реальності.

Користуватися послугами хабу зможуть науковці, студенти, вчителі та учні.

Загалом в Україні одним із найпоширеніших альтернативних варіантів доступу дітей до дистанційного навчання є цифрові освітні центри.

Це безплатні освітні простори для школярів від 6 до 18 років, які оснащені ноутбуками та планшетами, інтернетом, навчальними матеріалами та іграми, розповіло МОН.

У кожному центрі працюють тьютори, які надають підтримку дітям під час навчання.

Там учні можуть підʼєднатися до онлайн-уроків, зробити домашнє завдання або, наприклад, провести заняття з репетитором. На всіх планшетах доступний цифровий контент, наприклад, Всеукраїнська школа онлайн або “Вивчаю – не чекаю“. Тьютори скеровують дітей та допомагають освоїти техніку та цифровий контент.

Крім доступу до уроків, діти також мають змогу соціалізуватися під час спілкування з однолітками, відвідувати гуртки, готуватися до іспитів або просто гратися.

“Центри – це швидка освітня допомога в тих громадах та містах, у яких немає доступу до очного навчання. Нині [станом на початок жовтня 2023 року] центрів, які функціонують, уже понад 70. До кінця 2023 року планують відкрити ще орієнтовно 60″, – розповіли в МОН.

• Аби дізнатися, у яких громадах уже працюють цифрові освітні центри або чи є центр поруч із вами, зателефонуйте за номером 0 800 409 845.
• Щоби почати користуватися цифровим освітнім центром у вашій громаді або місті, достатньо поспілкуватися з тьютором, який надасть розклад.

Уже незабаром МОН разом із партнерами запустить вебсайт цифрових освітніх центрів, на якому можна буде знайти необхідну інформацію, зокрема з локаціями та контактами таких центрів.

Також експерти фонду “SavED” розробили хендбук з інструкцією для створення такого цифрового освітнього центру в школі. Там можна знайти критерії вибору громад, поради з ремонту, наповнення центрів заняттями й активностями, приклади розкладів, потенційні партнерства тощо. Докладніше можна ознайомитися за посиланням.

Наразі цифрові освітні центри вже активно функціонують у Чернігівській, Київській, Харківській, Миколаївській та Дніпропетровській областях.

За роботу центрів відповідають партнери з розвитку. Проте тут важливо зазначити, що громади та заклади освіти мають приєднатися до підтримки роботи центрів, залучення дітей, організації активностей для дітей, учителів та батьків, залежно від запитів та потреб, наголосили в МОН.

Ірина Троян, “Нова українська школа”