Наталія Турецька, мабуть, одна з найдосвідченіших політикинь Тернопільщини. Вона – депутатка Тернопільської обласної ради трьох скликань, одного скликання – Тернопільської міської ради. Також має великий управлінський досвід, адже з нуля створила спершу Тернопільський міський Центр реабілітації для дітей з інвалідністю, а згодом – Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації. А ще вона – практикуюча психотерапевтка, яка «витягнула» не одного військового.
– Пані Наталю, сьогодні жінок у політичній сфері значно більше, ніж, скажімо, років десять тому, однак недостатньо. В чому причина, на Вашу думку?
– Жінкою у політиці бути складно. Нашу звичаєву ментальність ніхто не відміняв. Я все одно маю своїх дітей годувати, думати, хто взутий на осінь чи хто має куртку, а кому ще потрібно докупити. Бо я так звикла, мене так вчили, я так виховували. Щоби бути в політиці, треба, по-перше, навчатися. А для цього потрібен ресурс – насамперед фінансовий, часовий і бажання займатися політикою. Водночас це й розподіл обов’язків у родині, зокрема – готовність делегувати частину домашніх справ іншим людям. Наприклад, я не знаю, коли мої діти вчили табличку множення, бо одні вчили з нянею, інші – бабусею і дідусем, ще інші – самі. Я не на усіх ранках брала участь у трьох своїх дітей. Бо в той момент мала перебувати десь у районі, проводила виборчу агітацію, або була на якихось мітингах. Це – складно, незручно, незатишно, тому що зроблений манікюр від сортування газет руйнується, а макіяж банально не встигаєш нанести. Чоловікові значно простіше у тому плані. Можливо, щось зміниться у майбутньому, тому що зараз змінився підхід до того, якими мають бути стосунки в сім’ї. На жаль, у нашому суспільстві ще в багатьох родинах дівчаткам не кажуть – ти можеш у своєму житті вибрати все. І навіть, коли донька скаже, що хоче бути пілотесою, то батьки це можуть не сприйняти, «бо вона тоді рідше буде сирники пекти».
– Чому на Тернопільщині немає жінок у керівних органах влади, особливо вищих?
– Щоби претендувати на високі посади, треба мати певну кількість років стажу в керівній структурі, або кілька разів перемогти на виборах, щоби тебе знали, тобі довіряли і, відповідно, щоби за тебе проголосувала сесійна зала. Тому логічно, якщо немає на низових структурах жінок, то в керівні органи жінка просто не піднімається.
– Однак за 30 років – жодної жінки не було в керівництві Тернопільської обласної ради, депутаткою якої Ви є уже третє скликання. Це не перекос?
– Для того, щоби заходити на посаду голови чи заступника голови облради, треба сказати, наприклад: «Я хочу!» Особисто я цього не говорю, тому що маю керівну посаду (директорка Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації – авт.). Можливо, якби я тут не була керівницею, то мої лідерські задатки хотіли б іншої реалізації, і я б претендувала на посаду голови обласної ради чи голови обласної адміністрації. Але зараз мені це не цікаво. А щоби бути керівником – потрібно бути лідером. Не всі чоловіки теж можуть бути керівниками.
– Як на мене, лідер і керівник – трішки інші речі. Дехто хоче бути керівником, бо це добре оплачувана посада, а якості лідера часто відходять на інший план.
– Я вам точно скажу, що всі жінки хочуть грошей. Немає жінок, які не хочуть грошей. Але хіба чи керівник – це тільки про гроші? Ні, це також відповідальність, здатність побудувати свій робочий графік, робочий графік середовища, кожного, хто тобі підпорядковується. Це здатності, це менеджерські і лідерські якості. Однозначно їх треба розвивати, розуміти, з чим ти йдеш на компроміс у структурі свого життя, в структурі своєї особистості і реалізовувати.
Тема моєї кандидатської, яку я, щоправда, ще не захистила, – «Лідерство в органах публічної влади». Так от, лідерство – це питання не статі, а персональних якостей.
– Наскільки важко було поєднувати політику і родину?
– Непросто, але це був мій власний вибір. Було таке, що я з грудною дитиною приїжджаю на депутатський прийом. Залишила її в автомобілі під наглядом, потім прийшла – погодувала і далі повернулася на прийом. Були випадки, коли діти були ще малі, а я далеко від дому працюю по розбудові партійних осередків. Мені телефонують, що в дитини температура… І ти маєш ці питання якось пов’язувати і вирішувати. Пам’ятаю ситуацію, коли я в Гусятині, після якихось там 105 зустрічей, десь нарешті зайшла о 8 годині вечора поснідати, мию руки, дивлюся на себе в дзеркало і розумію, що я не знаю, де моя дитина. Телефоную до Олега (чоловік, теж політик – авт.), кажу, слухай, хто малого з садочку забрав. Він відповідає: «А ти де?». Кажу – в Гусятині. А він по роботі перебував на Шумщині. Боже, я дитину з садочку мала забрати до 18.00. Зв’язуюся з вихователькою, а вона каже: «Ви знаєте, Ваш син у мене вдома». Після цього випадку було зрозуміло – такі речі у сім’ї треба продумати, проговорити, щоби не губити дітей (сміється – авт.). Аби не говорити собі: я погана мама. Це почуття «мамської» провини за Дональдом Вінікотом (британський педіатр і психоаналітик – авт.) теж присутнє.
Загалом розподіл наших сімейних обов’язків достатньо простий: такого немає, що є чоловіча чи жіноча робота, в нас є спільна робота. Зараз я, насправді, додому пізніше приїжджаю, ніж чоловік, бо маю більше навантаження, у мене зміщений робочий день. Чоловік і діти це розуміють. Ми так вибудували наші стосунки – на повазі і підтримці.
У нашій сім’ї є правило: вечір належить дітям, вихідні належать тільки дітям. Тобто в нашому робочому графіку, занятості виокремлюємо обов’язковий час, який належить нам персонально і дітям. Це дуже складно, але можливо. Скажу більше: пропри всі труднощі, з нашими дітьми ми об’їздили всю Україну. Так відбувалося наше становлення в політиці, ми були в своїх процесах, але були одночасно з дітьми. Діти пізнавали інших людей, іншу територію, зрештою іншу ментальність.
Жінки у радах різних рівнів Тернопільщини
Ми проаналізувати представництво жінок у Тернопільській обласній, міській та районних радах останніх трьох скликань. Простежується цікава закономірність: у радах останнього скликання, вибори до яких відбулися восени 2020 року, представництво жінок збільшилося ледь не вдвічі. Найбільший стрибок стався в Тернопільській районній раді, де з 12,1% цей показник зріс до 31,5%. Можливо, саме цей факт призвів до того, що вперше у Тернопільській районній раді заступницею голови обрано жінку – Уляну Хом’як.
Вдвічі зросло представництво жінок у Тернопільській обласній раді – з 8 до 16 депутаток (відповідно з 12,5% до 25%). Значна кількість жінок і в діючій Тернопільській міській раді. За результатами виборів було обрано 13 жінок, що становить 31% від загального складу ради, що на 12% більше, ніж у міськраді попереднього скликання. Водночас і далі відзначаємо, що ні в обласній, ні в Тернопільській міській радах жінки не представлені у керівних органах. У міській раді – очільниками і секретарями у всіх каденціях були чоловіки. Така сама ситуація і в обласній раді, де не те, що в трьох останніх каденціях, а за всі 30 років незалежності України жінки не обіймали посад ні голови, ні заступників голови.
Що ж до територіальних громад, яких після адмінреформи на Тернопільщині утворилося 55, то їхніми головами є всього три жінки (5,54%). При чому вони очолюють одні з найменш чисельних громад: Людмила Павлінська (Заводська громада) – 6 852 жителя/жительки, Марія Скаляк (Іване-Пустенська громада) – 4 831 житель/жителька та Галина Огородник (Більче-Золотецька громада) – 3 982 жителя/жительки. Тут варто зробити ремарку: Золотопотіцьку громаду з чисельністю 15 172 особи очолює Уляна Дем’янчук, яка обіймає посаду секретаря ради і виконує обов’язки очільниці громади з минулого року, після смерті голови громади.
Цікаві цифри
Тернопільська обласна рада:
2009-2015 рр. 107 депутатів загального складу, з них 17 жінок (15,9%); 2015-2020 рр.: 64 депутати, з них 8 жінок (12,5%);
2020 р. і до тепер: 64 депутати, з них 16 жінок (25%).
Тернопільська міська рада
2010-2015 рр.: 60 депутатів, з них 5 жінок (8,3%);
2015-2020 рр.: 42 депутати, з них 8 жінок (19%);
2020 р. і до тепер: 42 депутати, з них 13 жінок (31%).
Тернопільська районна рада
2010-2015 рр.: 80 депутатів, з них 14 жінок (17,5%);
2015-2020 рр.: 33 депутати, з них 4 жінки (12,1%);
2020 р. і до тепер: 54 депутати, з них 17 жінок (31,4%)
Громади на Тернопільщині – 55, із яких 3 очолюють жінки (5,45%)
Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: депутатка, Наталія Турецька, політика
3812