Не «справжня чоловіча робота»: як жінки руйнують стереотипи в професії

Донедавна мені здавалося, що українські жінки вже давно зруйнували стереотипи про «чоловічу» та «жіночу» професію. Але нещодавно зачепила ситуація у вагоні потяга, коли сусід у купе комусь наказував по телефону: «Та то чоловіча робота, так жінкам і кажи, що вони з нею не справляться!». А згодом просто вразили повідомлення в соцмережах від Генштабу. Військова структура, де гендерну політику впроваджували довго, гучно і масштабно, так і не спромоглася второпати, що «справжня чоловіча робота» в їхніх месиджах просто нівелює всю пророблену роботу з усунення дискримінації жінок в лавах ЗСУ. То чи досі існує в Україні «чоловіча робота», до якої жінкам – зась? А чи вона залишилися лише в головах суспільства як ще одне стереотипне відлуння з минулого?

І командирки, і саперки, й капітанки

До лав ЗСУ жінки та дівчата активно почали ставати у 2014-му. На той час, як ми пам’ятаємо, існував певний перелік «жіночих» посад і професій, який вони могли обіймати. Але вже незабаром і ветеранки, і військовослужбовиці, завдяки своїй активній позиції та підтримці політикинь і громадськості, добилися внесення змін у законодавство, які встановили рівні права та можливості для жінок та чоловіків в армії. У 2021 році на командних посадах служили вже 925 військовослужбовиць, понад 800 — командували відділенями та взводами.

Із початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну до лав ЗСУ за власним бажанням були призвані понад 11 тисяч жінок, повідомив командувач Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ Сергій Наєв. Вони обирали найнебезпечніші спеціальності –ставали гранатометницями, кулеметницями, стрільчинями та снайперками, висловлювали бажання стати навідницями танків, обслуговувати гармати та міномети. На березень 2023 року на керівних посадах частка жінок становила вже 11%. Загалом, починаючи з 2014 року, кількість військовослужбовиць зросла у 2,5 рази, а офіцерок побільшало всемеро. Про це під час круглого столу на тему «Війна. Жінки у війську: Чи є слабкості у сильних?» повідомила спеціалістка відділу з гендерних питань та зав’язків з релігійними організаціями Департаменту гуманітарного забезпечення МОУ Любов Гуменюк.

Якщо раніше жінки могли проходити службу на посадах переважно медичних спеціальностей, зв’язківиць, бухгалтерок, діловодок і кухарок, то нині вони можуть бути і гранатометницями, і командирками БМП, і кулеметницями, і снайперками – юридично обмежень більше не існує. І нинішні військовослужбовиці, котрі ще вчора займалися найрізноманітнішими цивільними професіями, щодня опановують в армії все більше й більше спеціальностей, які здавна стереотипно вважалися суто чоловічими. Заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук Світлана Чуніхіна зауважила: якщо в 2018 році ідею рівноправності жінок і чоловіків в армії підтримували 53% українців, то зараз ця цифра зросла до 80%.

Тернопільська освітянка та політикиня Марія Чашка після вторгнення росії стала заступницею командира батальйону «Карпатська Січ» із позивним «Калина». Мати трьох дітей, керівниця навчального закладу та успішна жінка сьогодні очолює військовий підрозділ після загибелі комбата.

Дев’ятнадцятирічна Дарина Бочина з Лановецької громади на Тернопільщині потрапила на фронт після закінчення у 2023 році Військового коледжу сержантського складу. Сьогодні вона вже керує взводом забезпечення в одній із гарячих точок фронту.

Марія Михайлюк (на фото) стала першою жінкою, яка успішно здала CES-тест на присвоєння звання капітана за новою системою дипломування моряків в Україні. Понад 10 років вона працювала на суднах міжнародної компанії і зуміла досягти найвищого рівня.

23-річна Тетяна Мордач з Вінниччини після початку повномасштабного вторгнення стала першою в Україні жінкою саперкою-водолазкою і займається підводним розмінуванням. А ще перша жінка-військовослужбовиця пройшла спецкурс виживання ССО України, повідомили у пресслужбі ССО. Тож прикладів, коли жінки беруться за «справжню чоловічу роботу» і досягають в ній успіху, – безліч.

Війна стала поштовхом для досить швидких змін у секторі безпеки та оборони в Україні. Сьогодні настільки непросто на фронті, що питання, жінка ти чи чоловік — другорядне… А першочергове — можеш чи не можеш. Чи ти ефективний/ефективна, чи ні.

«Увесь світ побачив, що українські жінки відіграють чільну роль у боротьбі за мир та безпеку. План дій НАТО з питань жінок, миру і безпеки передбачає подальший розвиток та інтеграцію рівності в усю діяльність політичних, цивільних і військових структур НАТО. Україна вже має успіхи в цьому напрямі, попри виклики війни. Ми не маємо зупинятися. Маємо продовжувати робити впевнені кроки у впровадженні гендерної рівності», – зазначила заступниця Голови Верховної Ради України Олена Кондратюк на Спеціальній події Українського жіночого конгресу.

Жінки беруться за «нежіночу» роботу в тилу

В Україні за час повномасштабної війни все більше жінок почали обіймати посади, на які раніше влаштовувались чоловіки, повідомили у Державній службі зайнятості: «У зв’язку із призовом чоловіків на військову службу виникають певні труднощі з укомплектуванням вакансій за професіями, на які традиційно більше працевлаштовувалися чоловіки (будівельники, електрогазозварники, слюсарі, електромонтери, водії тощо)». У 2023 році 1,2 тисячі жінок через Службу зайнятості працевлаштувалися на будівництві, що становить 38% загальної чисельності усіх працевлаштованих у цій галузі. Для порівняння, у 2021 році цей показник становив 20%. У добувній промисловості протягом минулого року знайшли роботу також 1,2 тисячі жінок, що становить 49% від усіх працевлаштованих. У 2021 році показник був на рівні 27%.

Дефіцит чоловіків ставить під загрозу збереження обсягів виробництва, тому підприємства почали залучати жінок на «чоловічі» посади. Про це свідчать результати дослідження трендів на ринку праці, проведеного Конфедерацією роботодавців України. Її президент Олексій Мірошниченко повідомив, що станом на листопад 2023 року Україна втратила доступ до 30% трудового потенціалу через виїзд за кордон та мобілізацію. У серпні зі 100 тисяч вакансій 25% припадали на фахівців будівельних і виробничих спеціальностей. Серед них – трактористи, кранівники, електромонтери, складальники металевих конструкцій, стропальники. За цими напрямками дефіцит кадрів становить від 6% до 45%. Тому на середніх та великих підприємствах через значний дефіцит кадрів, тому на вакантні місця переводять жінок. Така практика існує у сферах металообробки та переробки агропродукції на виробництвах з високим рівнем автоматизації, якщо можна швидко провести перенавчання. Часто робота на новій посаді потребує від жінок виконання певних фізичних навантажень. Така практика шириться, зокрема, у меблевій промисловості.

У громадах на Тернопільщині також відчувається дефіцит кадрів на посадах, які традиційно займали чоловіки. За словами Лановецького міського голови Романа Казновецького, зараз у їхній громаді вакантні робочі місця вантажників та водіїв комунальної спецтехніки. Наразі на них працевлаштовуються чоловіки-пенсіонери, однак якщо на вакансії претендуватимуть жінки, громада готова розглядати такі заявки.

— У 2023 році нашими послугами скористалися майже 16 тисяч осіб (у 2021-му – 39,1 тисячі). Із загального числа зареєстрованих безробітних понад 70% — жінки, — розповів нам директор Тернопільського обласного центру зайнятості Микола Городецький. – Торік за сприяння нашої структури в області працевлаштовано 2514 жінок, що становить 33,2% від загальної кількості працевлаштованих безробітних. Порівняно із довоєнним періодом, цей показник зріс втричі. Станом на 1 січня 2024 року на обліку в обласній службі зайнятості перебували 1716 безробітних. Серед них 76,2% — жінки (рік тому ця частка складала – 56%).

Більшість жінок, за словами Миколи Городецького, торік обрали сферу торгівлі та послуг за професіями: продавчиня, підсобна робітниця, бухгалтерка, кухарка, асистентка вчителя. Водночас 28 жінок влаштувалися операторками котельні, 9 — машиністками (кочегарками) котельні, 5 — операторками заправних станцій, а також на вакансії мисливствознавця, електромеханіка дільниці, вивантажувача вогнетривких матеріалів з печей, машиніста насосних установок, ливарника пластмас, дорожнього робітника. Наприклад, тернополянки Тетяна Д., Тетяна О. та Галина Д. влаштувалися на роботу операторками автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок на одне з підприємств Тернополя.

Втім, війна лише прискорила руйнування стереотипу про «чоловічу» та «жіночу» професії. Бо самі жінки докладалися до цього ще задовго до вторгнення. Медіа рясніють розповідями, коли на посадах, які звикли вважати «чоловічими», жінки досягають успіху і цим доводять, що гендерна ознака на роботі зовсім не має значення.

Жінки починають лідерство в бізнесі

А пам’ятаєте, як легко колись увійшло в наш лексикон слово «бізнесмен» і як важко приживалося «бізнесвумен»? У суспільстві вважалося, що керувати бізнесом – своїм чи чужим – притаманно чоловікам, а їхні дружини повинні виховувати дітей, пильнувати дім та готувати смаколики. Цей стереотип жінки долали десятиріччями, незважаючи на чисельні перешкоди. Адже керувати підприємствами здебільшого призначали чоловіків, а бізнесвумен часто взагалі не сприймали серйозно.

Ще 10 років тому, згідно з результатами дослідження соціологічної групи «Рейтинг», лише у 14% жінок та 8% чоловіків виникало бажання опанувати професію, яка вважається притаманною протилежній статі. Майже кожна десята жінка отримувала відмову в працевлаштуванні через стать. 59% опитаних погоджувалися із твердженням, що існують чоловічі та жіночі професії.

Навіть у недалекому 2021 році жінки, хоч і складали майже половину працюючого населення України, обіймали найвищі посади лише на 27% підприємств. Частка керівниць зменшувалася зі зростанням розміру підприємства. Винятки — освіта, медицина, держуправління й адміністративне обслуговування, а також інформаційні технології (ІТ). Найчастіше жінки керували підприємствами у сфері освіти, торгівлі, туризму та краси. Найрідше — видобувними та заготівельними підприємствами, а також підприємствами з виробництва устаткування і металевих виробів.

І ось у 2023-му, за даними Opendatabot, жінки відкрили 56% нових ФОПів (проти 49% у 2021-му) та очолили понад 10 тисяч нових компаній (серед директорів компаній частка жінок зросла до 31%).

Зокрема, на Тернопільщині жінки відкрили 54,65% нових ФОПів та очолили 32,71% нових підприємств. Загалом в Україні найбільше нових підприємиць зареєстровано на Хмельниччині, а директорками нових справ найчастіше ставали жінки на Чернігівщині.

Тернополянка Любов Фурман вже шість років працює директоркою компанії «Теплопартнер», яка займається опаленням та кондиціюванням. Вона зізнається, що це сфера, якою мало цікавляться жінки, але це не завадило їй досягти успіху. Ще у студентські роки Любов працювала менеджеркою в компанії, яка займалась виробництвом газорозподільчих пунктів і кульових кранів для газу та води. Через п’ять років стала координаторкою одного із сервісних центрів із опалення.

— Згодом, так склалися обставини, що спільно з колегою ми розпочали спільний проєкт. Наша компанія займається продажем, монтажем та сервісом систем опалення та кондиціювання, — розповідає Любов Фурман. — І жодних незручностей через те, що це, мовляв, чоловіча робота, я не відчувала. Щоби досягнути успіху, потрібно багато працювати. Зрештою, як і на будь-якій роботі.

Замість післямови

Згідно із Конституцією України, усі громадяни рівні перед законом, мають рівні права і свободи, а привілеїв чи обмежень не може бути ані за расою, ані за місцем проживання, ані за етнічною приналежністю, ані за політичними, релігійними поглядами, ані за мовними ознаками та (!) статтю. Рівність прав забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї. Тобто, Конституція гарантує жінкам і чоловікам абсолютно рівні права як у житті загалом, так і в професійній сфері. Отже, визначення «чоловічої» або «жіночої» професії існує лише як стереотип у наших головах.

Також, згідно із Законом України «Про зайнятість населення», заборонено вказувати вікові обмеження або пропонувати роботу тільки жінкам або чоловікам. А доповнена стаття 2 Кодексу законів про працю прямо забороняє відмовляти в прийомі на роботу з дискримінаційних мотивів. Тому відмова жінці, яка готова взятися за «чоловічу» (в розумінні працедавця) роботу, — незаконна і тягне за собою штраф в розмірі однієї мінімальної зарплати.

І хоча законодавство вже давно врегулювало професійну дискримінацію за ознакою статі, чиновники різних рівнів, на жаль, і досі не можуть позбутися отого «справжня чоловіча робота» ані в своїх висловлюваннях, ані в своїй голові.

Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу

Джерело: ПЕРШИЙ онлайн