Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу обвинуваченого Богдана Х. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2025 року.
Як встановлено судом, 14 липня 2024 року, в обідню пору обвинувачений у стані алкогольного сп’яніння знаходився у дворі одного з житлових будинків на пр. Степана Бандери м. Тернопіль. Побачивши компанію молодих людей, Богдан Х. підійшов до них і почав конфліктувати з одним із них, 22-річним потерпілим Назаром К., а потім вимагав вибачень. Той відмовився і відійшов у бік, спілкуючись по телефону. Тоді обвинувачений взяв удома ніж, іззаду підійшов до потерпілого, повернув обличчям до себе і вдарив його ножем у груди та живіт. Побачивши на Назарові К. кров, його друзі відібрали у Богдана Х. ніж, а знайома викликала швидку допомогу та поліцію. Назара К. терміново госпіталізували. І хоча Богдан Х. завдав йому тяжкі тілесні ушкодження, завдяки вчасно наданій медичній допомозі вдалось запобігти його смерть.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2025 року Богдана Х. визнано винним у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України) та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Обвинувачений Богдан Х. не погодився з призначеним покаранням і подав апеляційну скаргу, в якій стверджував, що не мав умислу вбивати потерпілого, та просив перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження) і призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
До відома:
- санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років;
- ч. 1 ст. 121 КК України – у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, погодилась із висновками місцевого суду про існування в діях обвинуваченого прямого умислу на вбивство потерпілого, але кримінальне правопорушення не було доведено до кінця із не залежних від нього причин.
Так, хоча Богдан Х. своєї вини у спробі умисного вбивства не визнав, його винуватість повністю підтверджена показами свідків, протоколом огляду місця події (дитячого майданчика, на якому виявлено та вилучено кухонний ніж зі слідами крові потерпілого), висновками судових експертиз і відеозаписами з камер спостереження з місця події.
Крім того, аналіз поведінки обвинуваченого до та після вчинення злочину, а також механізм, характер, спосіб нанесення тілесних ушкоджень й саме нанесення ушкоджень (раптовість, коли потерпілий не очікував цього і не міг запобігти його діям; тяжкість тілесних ушкоджень (у життєво важливі органи – в живіт і груди, що супроводжувалося масивною внутрішньою кровотечею), вказували на спрямованість його дій саме на позбавлення життя потерпілого.
Виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого Богданом Х. діяння, врахувавши не тільки його поведінку до, під час і після злочину, але і його взаємини з потерпілим, що передували події; характер й локалізацію поранень в область життєво важливих органів, заподіяних потерпілому, причини припинення злочинних дій, спосіб учинення злочину (із застосуванням ножа), силу ударів, які були проникаючими. А також поведінку обвинуваченого після нанесення ножових поранень, зокрема, те, що він не намагався надати потерпілому допомогу, а ніж у нього відібрали сторонні особи, – все це засвідчило, що обвинувачений вчинив всі дії, які мав учинити з метою вбивства потерпілого. Однак смерть потерпілого не настала незалежно від волі обвинуваченого завдяки своєчасно наданій медичній допомозі. За таких обставин колегія суддів визнала доводи обвинуваченого про бажання спричинити потерпілому виключно тяжкі тілесні ушкодження такими, що не заслуговували на увагу, тому і підстав для перекваліфікації дій Богдана Х. із ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України не було.
Стосовно призначення Богданові Х. покарання, колегія суддів врахувала, що він вчинив особливо тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризувався за місцями проживання та роботи, мав незадовільний стан здоров’я (з дитинства хворів на бронхіальну астму, був особою з ІІІ групою інвалідності з дитинства), претензії потерпілого до обвинуваченого щодо відшкодування моральної шкоди. Покарання пом’якшувала та обставина, що Богдан Х. добровільно відшкодував потерпілому лікування, а обставиною, а обтяжувало вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння, тому колегія суддів прийшла до переконання про можливість призначити йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті обвинувачення.
Зважаючи на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнила частково. Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2025 року щодо Богдана Х. змінила та призначила його покарання у виді 7 років позбавлення волі, – повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
2208