Сьогодні, 25 лютого 2026 року, на місцевому цвинтарі села Біла відбулося перепоховання загиблого захисника України Собка Михайла Анатолійовича. Воїнів віддав своє життя в боротьбі з російськими окупантами, оберігаючи український нарід, відстоюючи свободу, мир та життя кожного із нас.
У 2023 році він був похований в селищі Комишуваха Запорізької області, але у зв’язку із загрозами воєнного часу нині відбулося його перепоховання у селі Біла, поруч побратима, а нашого земляка – воїна Євгена Данилківа.
Собко Михайло Анатолійович (позивний «Борода»), 22 листопада 1986 року народження, був молодшим сержантом, начальником військового наряду 2 патрульного взводу 3 патрульної роти 4 патрульного батальйону військової частини 3033. Загинув 18 жовтня 2023 року північніше населеного пункту Приютине Запорізької області в період проходження військової служби, виконуючи службові обов’язки. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
До місця вічного спочинку провести полеглого за Україну Героя зібралися рідні та близькі, побратими, учні та вчителі Білецької гімназії імені Соломії Крушельницької, жителі Білецької громади та представники місцевого самоврядування. Разом розділи біль рідних, що нині знову прощаються із своїм сином, братом, товаришем… Спільно просили в Бога блаженного упокоєння для душі захисника серед сонму наших Героїв, які в у свій час підняли прапор боротьби за рідний край.
Чин перепоховання воїна звершив парох церкви Святого Миколая села Біла отець Юрій Городиський. При в’їзді на кладовище було зачитане святе Євангелія, відтак громада у скорботній ході поволі рушила до місця перепоховання.
Над могилою Героя отець Юрій виголосив проповідь. Звертаючись до родини та всіх присутніх, він зазначив:
«Завжди є боляче втрачати, але ще набагато важче і болючіше переживати цей біль знову. У 2023 році воїн Михайло загинув, віддаючи своє життя – безцінний дар за всіх нас. Родина оплакувала і оплакує сьогодні… Нині ми є тими, хто знову доторкається до болю… Водночас ми є свідками надії, ми є тими за кого віддано це життя. Пам’ятаймо цю велику жертву! Цінуймо і згадуймо у своїх молитвах, не дозвольмо, щоб могили наших воїнів були самотніми.».
Під час виконання Державного славня прозвучав останній військовий салют для воїна Михайла. Він спочиватиме серед нас як символ жертовного служіння та відваги, приклад нев’янучої любові, яка з вічності осяє шлях боротьби до остаточної перемоги над агресором.
«Заплакало небо, трава похилилась, замовкли вітри, тільки мати молилась… Героя душа відлітала на небо, упав він в бою, Україно, за тебе…», – прозвучали на прощання слова пісні. Віримо, що Господь прийме душу Героя до свого Царства, а родині дарує духовну підтримку та сили зберегти світлу пам’ять.
Вічна пам’ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6156