Довгою була дорога військового Миколи Лося із Бариша Бучацкьої громади додому…
Рік — у статусі безвісти зниклого… Рік надії. Рік молитви. Рік очікування дзвінка, який мав сказати: «Живий…» Його чекали… Дружина не втрачала віри — трималася за неї, як за останній промінь світла. Діти щодня жили з надією, що тато повернеться. Мама молилася за сина, якого носила під серцем і якого так хотіла ще раз обійняти живим. Брат і сестра до останнього вірили в зустріч… вірили, що він переступить поріг рідного дому Та війна безжальна. І ворог повернув його лише тепер… Повернув на обміні — тілом. Він загинув ще рік тому.
Ще 13 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Черкаська Конопелька обірвалося життя навідника механізованого відділення, старшого солдата Миколи Лося, 1975 року народження. Він мужньо став на захист України, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та українському народові. Сумлінно виконував бойові завдання, проявляв стійкість, відвагу та незламність духу.
Бучацька громада молилася за душу невинно вбитого Захисника України та в глибокій скорботі провела його до рідного села.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у скорботі разом із вами. Світла пам’ять про Миколу назавжди залишиться в наших серцях, – йдеться в повідомленні Бучацької міської ради.
Чин поховання відбудеться 3 березня о 12:00 за адресою: с. Бариш, вул. Голоївка, 7.
Світла пам’ять Воїну. Схиляємо голови перед його подвигом. Сил дружині, дітям і матері, рідним та родині пережити невимовний біль.
У зв’язку із загибеллю бійця ЗСУ Миколи Лося, 3 березня 2026 року оголошено Днем жалоби на території Бучацької громади. На знак скорботи місцева влада просить забезпечити приспущення Державного Прапора України на будівлях та спорудах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Заборонено проведення розважально-концертних заходів та звучання розважальної музики.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6160