Аграрії Тернопільщини – про ринок землі: хто виграє, а хто програє

Із 1 липня цього року в Україні офіційно почне діяти ринок землі. Мешканці України та, зокрема, Тернопільщини зможуть купити або продати наділи. Плодючі чорноземи України є одним із найбільших її багатств і стратегічною конкурентною перевагою. Від того, наскільки розумно і послідовно буде впроваджено земельний ринок, залежать статки і перспективи переважної частини населення України. Адже на сьогодні близько 25 мільйонів українців є землевласниками та землекористувачами, із них близько 7 мільйонів – власники земельних паїв. Ринок землі відкриває нові можливості не лише для селян та фермерів. Про те, як вплине відкриття ринку землі на місцевих аграріїв, ми поспілкувалися з провідними гравцями цього ринку на Тернопільщині.

Для цього наші журналісти підготували кілька запитань, на які попросили відповісти тернопільських фермерів.

– Як ви ставитеся до законопроєкту про продаж землі в тому вигляді, в якому він є, чи всі сторони в ньому захищені?

– Чи підтримуєте ідею проведення всеукраїнського референдуму щодо ринку землі?

– Скільки по-вашому має коштувати гектар українського чорнозему?

Першому ми надали слово голові Ради сільськогосподарських виробників Тернопільщини, директору ПАП «Аркадія», що на Гусятинщині, Миколі Пилипіву.

– На даний момент спостерігаємо, що наша земля стала товаром. Щодо законопроєкту про землю, то зміни мали відбутися рано чи пізно. Свою думку можу сказати лише на рахунок того, що я категорично проти, аби в нашій країні господарювали іноземці і скуповували український ґрунт. Ми маємо повне право бути власниками землі, давати їй розвиватися і тим самим допомагати людям. Щодо референдуму, то я би не хотів про це говорити, адже процес запущено. Вважаю, що про ціну за гектар українського чорнозему говорити недоцільно, адже для цього є інші інстанції, ніж аграрії. Припускати також не буду, вважаю, що наша земля безцінна і не має бути розбазарена.

Петро Гадз, голова спостережної ради товариства «Бучачагрохлібпром»:

– Законопроєкт про ринок землі необхідний і його потрібно було приймати швидше. Це назріле питання, тому що кожна людина, яка отримала землю, – це її приватна власність. А якщо це приватна власність, чому вона не може скористатися своїм правом і продати її? Землю продають у цілому світі, і не потрібно з цього приводу робити полеміку. У законі щось мені подобається, щось не подобається, немає ідеальних законів, але в принципі вважаю, що це крок уперед, ми цей перехідний етап пройдемо і все в Україні буде добре. Завжди, коли відбуваються зміни, є якісь незручності, і я як агровиробник це теж відчуваю, але не боюся цих змін. Якщо говорити про ринок капіталу, то, звичайно, він поміняється. І тільки в кращу сторону. Чому? Тому що коли ти маєш підприємство, а земля під ним не твоя, то це є проблема. Ті ж банки цього не розуміють. У даному випадку земля сільськогосподарського призначення, де побудована та ж ферма, не є твоя, це мінусувало прихід інвестицій.

Говорити про референдум не буду, бо поїзд пішов, після бою руками не махають. Є закон, ухвалений у Верховній Раді більшістю і його потрібно виконувати! А щодо вартості української землі, то вона залежить від багатьох факторів: у якому місці розташована, чи є там схили, якого виду ґрунти – кислі чи не кислі, склад гумусу, яка відстань до автошляхів, є під’їзна дорога чи немає. Але як би там не було, це є ринок, і саме він формуватиме, якою ж буде ціна землі після 1 липня.

Юрій Березовський, директор ПП «Агрон» (Тернопільський район):

– Законопроєкт про ринок землі, який має увійти в дію з 1 липня, я вважаю, назрів уже давно, тільки його влада постійно відкладала, щоби зняти з себе відповідальність. Однозначно, я за ринок землі. Не секрет, що ринок землі на сьогодні йде повним ходом. Треба зрозуміти, що людина – власник землі, якій потрібно певні кошти на ті чи інші потреби, вона в будь-якому випадку продає землю. Навіть без дії ринку землі. Є різні способи, ті ж договори оренди на 49 років. На сьогодні я, як і багато хто, не можу сказати, як негативно може вплинути цей закон на подальші процеси. Адже не знаю всіх «підводних каменів», які завтра можуть виявитись, і в кінцевому результаті в нашій державі власниками землі стануть громадяни не нашої держави. Це має бути головним застереженням для всіх нас. А в самому ринку немає нічого страшного. Думаю, на початках багато землі на ринок не потрапить, як дехто оцінює. У перший рік, якщо від обсягу всієї орної землі власники паїв продадуть 3-5%, то це буде максимум. Кожен господар, який непогано працює на землі і далі планує на ній господарювати, до запровадження ринку землі готується вже не перший рік. Більшість господарств, які на даний час орендують землю, готові її викупити. За своє підприємство скажу, що ми готові купити землю в тому регіоні, де її орендуємо.

Щодо референдуму, то в мене є таке бачення, що ми запізно кидаємося назад, тому що законопроєкт вже ухвалено. По-друге, не всі українці є власниками землі, тому слушне запитання, чому всі мають вирішувати за власника паю, має він право його продавати чи ні? Це теж неправильний підхід.

Що ж до вартості землі, то вона має свою ціну згідно з державним актом і від цієї цифри всі відштовхуються. Так, є великі відмінності у її вартості в залежності від розташування земельного паю. Якщо порівняти в нашій місцевості, то землі, які розташовані близько обласного чи районного центрів, у будь-якому випадку на ринку виставлятимуться за вищою ціною. Разом з тим, нам непотрібно брати до уваги вартість землі в Європі чи Америці, тому що рівень життя зовсім інший і вартість землі має різнитися.

Василь Савка, керівник ПАП «Зелена» (Бучаччина):

– Щодо законопрєкту скажу, що першочергово купувати землю мають право ті, які довгий час її орендували та обробляли. І це не повинні бути якісь магнати з інших країн, а наші господарі. Я – за референдум, адже він внесе певне визначення, але щодо купівлі землі іноземцями, то якими б вони не були інвесторами, категорично проти. У мене в обробітку є кілька гектарів, вартість яких 150 тисяч. Це виходить по 2 тисячі доларів за гектар, так оцінена моя земля. Сказати, скільки повинен коштувати один гектар, складно, але він повинен бути не менше двох тисяч доларів. Наш грунт є одним з кращих у світі, віддавати його за безцінь – це незаконно. Тому перш за все має бути адекватна оцінка землі, при її формуванні потрібно взяти до уваги, хто та як працюватиме на ній.

Віталій Луй, директор приватного підприємства «Науково-виробниче агропромислове підприємство «Ель Гаучо» (Заліщицький край):

– У даному законі не бачу переваг чи недоліків саме для аграріїв Тернопільщини. Адже маємо розуміти, що закон буде один для всіх, і на мою особисту думку, в будь-якому форматі запуск ринку землі потрібен. Найперше – для перспективи. Стосовно референдуму щодо продажу землі іноземцям, то я не вбачаю доцільності в його проведенні. Адже результати цього референдуму вже давно відомі соціологам. А вартість гектара українського чорнозему повинна дорівнювати десяти річним орендним платам. Для того, аби покупець мав певні часові рамки для відбиття своїх інвестицій. Якщо орендна плата складає, до прикладу, 100 доларів, то потрібно цю цифру помножити на десять. Якщо ціна буде вищою, то аграрії не будуть зацікавлені у викупі землі, а оброблятимуть її і далі на правах оренди. Вищу ціну за один гектар землі будуть пропонувати виключно спекулянти, у тому числі й іноземці.

Борислав Довгаль, директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність «Славутич» (Збаражчина):

– Не мав можливості ознайомитися з законопроєктом, тому про щось говорити зараз не буду. Стосовно референдуму, то варто сказати, що рано чи пізно ринок землі має бути. Але справа в тому, що він має бути цивілізований і сприяти передусім українцям, а не іноземцям. Який зміст у референдумі, якщо прийдуть араби чи інші іноземці, які хочуть обманом купити нашу землю. Колись я був у Польщі, спілкувався з аграрієм, котрий розповів, що раніше він землю купив за 1,5 тисячі доларів, а зараз може її продати за 17-18 тисяч доларів за гектар. Стосовно нашої землі, то вона безцінна. Потрібно зважати на її якість, родючість, вологість. Важко відповісти однозначно, яка вартість землі має бути, але наш чорнозем нічим не гірший за польський.

Джерело: Тижневик "Номер один"