Ох уже ці комплекси! На що тільки не здатна людина, аби хоч на півдюйма піднятись у власних очах! Навіть якщо потім доведеться гучно гепнутись у калюжу. Як це сталося рік тому, наприкінці лютого, в Тернополі з 20-річним працівником автомийки, таким собі Денисом М.
Напередодні молодик у гучній компанії відмічав день народження свого товариша, тож, ясна річ, наступного дня на роботу спізнився. Коли нарешті з’явився на автомийці, розташованій на території готельного комплексу при в’їзді в обласний центр, йому навіть зраділи, бо довжелезна черга просувалася повільно, клієнти нервували.
Денис неохоче взявся за шланг, коли до нього підійшов водій новенької «Хонди» і зі словами «помиєш машину, а я за пару годин повернусь» простягнув ключі та гроші. Юнак кивнув, подумки підраховуючи, скільки ж чоловік накинув чайових.
Ні для кого не секрет, що в усьому світі на автомийках хоча всюди й висять оголошення, що адміністрація не несе відповідальності за залишені у салоні документи та цінні речі, водії безтурботно залишають ключі від свого «залізного коня» та їдуть у власних справах. Тим часом «автомойдодири» самі завозять авто у бокс, миють, а потім відганяють на автостоянку.
Так було б і цього разу, якби хлопчину «зелений змій» не поплутав.
Отож не встиг Денис помити «Хонду», як до нього прийшов знайомий, з яким учора разом чаркували. Черги на мийку вже практично не було, тож парубок пішов із другом на перекур. До того ж той передбачливо захопив пару пляшок пива. Хмільний напій одразу підняв настрій. Товариші сиділи, безтурботно згадуючи вчорашні посиденьки та хто скільки випив.
– Пивка б ще, – мрійливо протягнув друзяка.
– Слухай, а давай з’їздимо в «Берегиню. Мені один чувак ключі від своєї «Хонди» лишив, а забирати приїде лише ввечері, – раптом запропонував Денис.
– Класно, погнали, – не замислюючись, одразу погодився приятель.
Друзяки залізли у салон, М. завів мотор, іномарка плавно рушила з місця. Хлопці й гадки не мали, що Кримінальний кодекс України класифікує їхні дії як «незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і карає позбавленням волі на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна».
Погодьтесь: шикарне авто, широка дорога й алкогольні градуси в крові – важке випробування для пересічних юнаків із панельної багатоповерхівки. Денис тільки й знав, що тиснув на газ, абсолютно ігноруючи дорожні знаки. Аж тут попереду побачив світлу «Волгу».
«Що він плутається під колесами на своїй колимазі? Зараз я його…», – тільки й встиг сказати Денис, як на досить крутому повороті не впорався з керуванням, на слизькій зимовій дорозі іномарку занесло на узбіччя, почувся жахливий удар, брязкіт скла і металу. Життя обом невдахам врятували подушки безпеки, а от новенька «Хонда» після зіткнення із залізобетонною електроопорою ремонту не підлягала. Більше того, через пошкоджену опору було знеструмлено тролейбусну лінію.
І не дивно, оскільки стрілка спідометра зупинилася на відмітці «120 км/год», що вдвічі перевищувало дозволену швидкість. Більше того, коли у горе-водія в лікарні взяли аналіз крові, вміст алкоголю становив 2, 62% проміле, що є сильним ступенем сп’яніння, коли людина практично повністю втрачає здатність вчасно реагувати.
Лише у суді Денис М. зрозумів, що накоїв. Отож судова автотоварознавча експертиза оцінила розбиту «Хонду» майже в мільйон гривень. Враховуючи, що страхова компанія відмовилась компенсувати фірмі вартість розбитої іномарки, оскільки водій сам віддав ключі автомийнику, компанія звернулася до суду. І суд першої інстанції визнав Дениса М. винним у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди, та засудив до 7 років позбавлення волі. Проте парубок із вердиктом Феміди не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції, наголошуючи, що він щиро розкаюється і по мірі можливостей буде компенсувати завдані збитки. А ще Денис згадав, що у нього з дружиною нещодавно народилася дитина. Питається, чого він не подумав про дитину, коли сідав за кермо чужої іномарки? Відтак колегія суддів вирок суду залишила без змін.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418