Повномасштабна агресія росії змінила життя багатьох жителів Тернопільщини. Одні пішли воювати, частина жінок та дітей виїхали закордон, велика кількість тих, хто залишився на мирній території – волонтерить. Практично з перших днів війни цією благородною і такою потрібною справою займається дружня команда «Реберні» в Тернополі.
Ресторан з перших воєнних днів почав активно волонтерити
Коли росія вторглась на територію України, відвідувачів не стало, заклад харчування тимчасово закрив свої двері, але його робота не припинилася ні на один день.
– Кухня залишилася відкрита, мангал крутився, але відвідувачів не було. Ми розуміли, що сидіти, склавши руки, поки наші захисники боронять землю від агресора, однозначно не можна. Маємо професійну кухню та кваліфіковані робочі руки, і тоді виникла думка, що все це не має пустувати, їх треба задіяти на благо людей, як тих, які захищають Україну, так і тих, які рятуються від війни. Ресторан з перших воєнних днів почав активно волонтерити й забезпечувати харчуванням потребуючих, – почав розповідь власник та керівник «Реберні» в Тернополі Юрій Фролов.
На перших порах у закладі готували близько 300-400 порцій їжі щодня.
– У нас залишилося багато продуктів, до прикладу, лише ребер 300 кілограмів. З власних запасів почали готувати різноманітні, в тому числі м’ясні страви (у день, наприклад, смажили 120-130 кг м’яса), певну кількість продуктів надавала гуртовня «Orange», небайдужі поділилися гречкою та іншими крупами. Паралельно дізнавалися, хто найбільше потребує їжі. У перші два тижні розвозили гарячі обіди хлопцям з 44-ї артилерійської бригади. Працівники ресторану, які мали власний транспорт, доставляли харчування на блок-пости бійцям територіальної тероборони. Також частково забезпечували їжею поліцейських, які патрулювали наше місто у перші тривожні дні війни. Однак все це відбувалось хаотично, ніхто не знав, яка конкретна кількість харчування потрібна й кому. Приміром, іноді ми привозили обіди на блок-пости і їх, або не вистачало, або хлопці вже мали їжі вдосталь. Це збивало з пантелику. Слід було щось змінювати, аби не псувати продукти й забезпечувати харчами тих, хто цього дійсно потребує, – каже пан Юрій.
В очах у людей був страх, розгубленість, і ми усвідомлювали, що повинні їм, нехай і мінімально, але допомогти – нагодувати
Так тривало 28 днів, люди працювали по 14 годин на день, практично нон-стоп, без свят та вихідних. Однак, людський ресурс не безмежний, працівники втомилися, до того ж, за словами Юрія Фролова, рахунки за електроенергію та податки зробили свою справу.
– З якогось моменту переселенці, котрі прибували до Тернополя потягом, почали приходити до ресторану прямісінько з залізничного вокзалу, аби поїсти. В очах у людей був страх, розгубленість, і ми усвідомлювали, що повинні їм, нехай і мінімально, але допомогти – нагодувати. На бульварі Шевченка, де розташовується «Реберня», двері не закривали, однак фізично ми не могли приготувати більше 300-400 порцій. Я усвідомлював, що кількість того, що потребують люди не співрозмірне з тим, що було в наших силах. Довго думав, як з цього виходити. На щастя допомогли партнери зі Львова – компанія «FEST», яка наприкінці березня запропонувала нашому ресторану співпрацю з міжнародним благодійним фондом «World Central Kitchen». Це – американська некомерційна неурядова організація, яка забезпечує харчування постраждалих від стихійних лих. Вона заснована у 2010 році знаменитим шеф-кухарем Хосе Андресом, котрий, разом зі своєю командою, готував їжу, зокрема, для жителів Гаїті, котрі опинилися в складних умовах після руйнівного землетрусу, – мовить пан Фролов.
29 березня ц.р. власники «Реберні» підписали договір з фондом «World Central Kitchen».
– Фонд натрапив на нас, а ми на них! Так розпочалася наша чотирьох місячна активна робота. Україна для засновників міжнародного фонду стала проєктом, в якому вони ще ніколи не брали участі. Вперше «World Central Kitchen» почав збирати донати в США і по всьому світу для воюючої країни. Для всього світу стало зрозуміло, що українці є постраждалою стороною в цьому воєнному конфлікті і що мої земляки реально потребують допомоги. У наших партнерів був величезний досвід роботи з постраждалими від природних лих, тому вони швидко забезпечили нас всім необхідним, – пригадує ті непрості березневі дні власник ресторану.
Головне завдання було зібрати команду, яка б не боялася великих обсягів та працювала без вихідних
Так «Реберня» стала гуманітарним штабом фонду «Word Central Kitchen» у Тернопільській області під час війни.
– Наразі наша місія – допомагати гарячою їжею постраждалим від російської агресії, оперативно враховуючи всі виклики часу. Представники фонду приїздили на Тернопільщину, вивчали ситуацію, разом з нами об’їжджали місця, де знаходилися внутрішньо переміщені особи, які потребували допомоги. Ми зустрічали людей, які два місяці не їли м’яса, вони десь харчувалися, їм давали якісь продукти, але це все було в хаотичному порядку. Наше завдання було просити фонд, щоби він допомагав нам у реалізації проєкту з харчування потребуючих на території Тернопільської області. При цьому, ми говорили, що не просто, щоби гаряча їжа потрапила до внутрішньо переміщеної особи, а саме до тих з них, хто найбільше цього потребує. Зі свого боку наші спеціалісти їздили до Львова, де розміщене представництво «World Central Kitchen» в Україні, і перебирали їхній досвід роботи з великою кількістю людей. Наш заклад ніби й розрахований на потоки людей, адже маємо великий мангал, який працює по типу швенкера, однак, правду кажучи, ми не знали як працювати з такою великою кількістю їжі, не розуміли, як відбувається процес пакування, транспортування, роздачі, щоби люди могли її гарячою скуштувати. Фонд допомагав нам також правильно структурувати меню для того, щоби люди отримували повноцінне харчування. Головне завдання для нас було зібрати команду, яка б змогла виконати цю роботу, не боялася великих обсягів, команду, яка працювала б без вихідних. І нам це вдалося!, – каже пан Юрій.
Нині завдяки допомозі «World Central Kitchen» на повноцінній основі переселенці харчується одразу в 20(!) локаціях Тернопільської області.
– Коли ми почали співпрацювати з фондом, вийшли на зовсім інший рівень допомоги. В середньому готуємо приблизно чотирьох тисяч порцій гарячого харчування плюс робимо півтори тисячі сендвічів для людей, які залишилися без домівок. Загалом виходить 5,5 тисячі порцій або тонна їжі щодня! Її внутрішньо переміщені особи можуть отримати в 20 локаціях. До прикладу, сьогодні безпосередньо на «Реберні» порційну їжу в одноразові бокси отримали 502 людини, на проспекті Злуки на базі ГО «Нескорені духом» – ще 390 осіб. Також наші центри видачі гарячих обідів є у Тернополі (1, 3, 4, 9 та 10 училища, «Євромайдан», «Карітас», «Подоляни», «Марципан», на вул. Шептицького і в двох локаціях на залізничному вокзалі) та в Теребовлі, Зарваниці, Надрічному, Дружбі, Струсові, Микулинцях, Збаражі, Острові, а найдальша локація знаходиться в Чорткові, – зазначив Юрій Фролов.
На сьогоднішній день фонд сфокусувався в сторону надання не гарячої їжі, а продуктових наборів по громадах. До цього процесу вже залучено понад десять волонтерських штабів у громад Тернопільської області і на цьому процес не зупиняється. Однозначно, українців, які опинилися у важких життєвих умовах, як запевняє Юрій Фролов, і далі отримуватимуть підтримку.
ДОВІДКА
За час роботи міжнародного фонду «World Central Kitchen» у західній частині України, станом на 15 липня, у Хмельницькій області видано 70 тисяч порцій гарячої їжі, Вінницькій – 362 тис., Тернопільській – 366 тис., Чернівецькій – 768 тисяч і Львівській – 4,2 млн.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: "Реберня", «FEST», «World Central Kitchen», їжа, переселенці, Хосе Андрес, Юрій Фролов
3811