Нещодавно в Тернополі на вулиці Парковій розпочали реконструкцію адміністративно-офісної будівлі під дитячий дошкільний заклад. І нібито блага справа, подумає пересічний мешканець міста. Та склалося так, що будь-яка ініціатива, що має відношення до будівництва соціальних об’єктів, викликає занепокоєння в активістів та просто небайдужих містян, бо за благими намірами завжди стоять власні інтереси сильних світу цього.
Від офісів до дитячого садка. Як змінювалась доля будівлі на Парковій
Міні-розслідування, яке ми підготували цього разу, стосується багатостраждальної будівлі на вулиці Парковій 12. Відомо, що цей будинок було збудовано наприкінці XIX – на початку XX століття. Він належав відомому українському громадському діячу Ілярію Бриковичу, який був репресований більшовицькою владою та помер в Магнітогорську у в’язниці. Згодом у його домі функціонував старий корпус дитячого садочка №12, а через дорогу, на Парковій, 7, виховував та й зараз виховує маленьких тернополян так званий «новий корпус». Час ішов, кількість дітей у старому корпусі зменшувалась, і його згодом закрили. У 2011 році приміщення на Парковій, 12 орендувала єврейська община. Та через деякий час їх, як то кажуть, культурно попросили, мотивуючи це тим, що вони використовують приміщення не за цільовим призначенням. Згодом ходили чутки про те, що це приміщення просили для «сонячних» діток, для їхньої соціалізації і знайомства між собою, однак документального підтвердження цьому факту немає, лише слова батьків.
Після цього приміщення почало проходити своїх надцять кіл пекла. Міська рада стала змінювати статус будівлі. Ще у 2012 році вона зареєстрована як дошкільний навчальний заклад, а з 2015-го це вже будівля з офісними приміщеннями. Намір влади цілком прозорий і зрозумілий: у колишньому приміщенні дитячого садка планували облаштувати офісний центр.
Та як говорить буква закону, заборонено безпідставно зменшувати площу території, кількість груп, здавати в оренду приміщення, безпідставно ліквідовувати комунальний або дошкільний навчальний заклад. А реорганізація або ліквідація можлива лише при проведенні громадських слухань, яких, як ведеться, не було.
Це приміщення дійсно мало всі шанси стати офісним – у престижному районі міста, в прямій близькості до центру. З метою зміни цільового призначення приміщення передали з балансу управління освіти на баланс управління обліку і контролю за комунальним майном. Незважаючи на те, що законодавством заборонено змінювати цільове призначення будівель закладів освіти, головний архітектор міста видав містобудівні умови й обмеження на реконструкцію приміщення під адміністративну будівлю з офісними приміщеннями. А управління архітектурно-будівельного контролю навіть реєструвало декларацію про початок будівельних робіт. 40 тисяч гривень було витрачено на так звану реконструкцію, і будівля дитячого садочка стала адміністративною. З цього приводу було порушено кримінальну справу, та правоохоронці не побачили в діях можновладців ознак злочину і справу з успіхом «поховали».
У той же час переповненість садочків міста та впровадження оплати за дошкільне навчання для діток, чиї батьки не зареєстровані у Тернополі, змусили міську владу відмовитись від ідеї перетворити садок на офіс. Згодом велися розмови про відкриття приватного дошкільного закладу, цю інформацію свого часу озвучила нашому виданню головний освітянин Тернополя Ольга Похиляк, однак повідомлень про те, що є інвестор, який захотів би відновити роботу закладу, не поступало. Тим часом міська влада не дуже переймалася питанням відкриття комунального дитсадка і приміщення потроху занепадало, допоки не почало нагадувати будинок-примару у центральній частині міста. У березні 2018 року про будівлю знову згадали та на сесії Тернопільської міської ради депутати ухвалили рішення щодо передачі приміщення релігійній організації УГКЦ у безоплатне користування терміном на 10 років.
Інформація про будівництво – відсутня
Нещодавно там розпочали будівельні роботи та зрізали майже всі дерева на прилеглій території. Тернополяни зустріли цю звістку з певним занепокоєнням, адже жодної інформації про те, що відбувається за парканом, немає. Хоча дані про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, є обов’язковими, а також відомості про категорію складності об’єкта будівництва, замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який установлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці. З цього приводу наші журналісти звернулися за інформацією до відповідних органів. Занепокоєння викликає саме формулювання мети використання, адже, згідно з договором позички, майно мало б застосовуватись під розміщення дитячого освітнього закладу. Натомість у жодних нормативно-правових актах ми не знайшли такого визначення. Тим часом містобудівні умови та обмеженнях для проектування будівництва видано на реконструкцію адміністративної будівлі з офісними приміщеннями під дитячий дошкільний заклад. Згідно з цим документом передбачена висота будівлі – 14 метрів.
Як повідомив у відповіді на інформаційний запит начальник відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради Михайло Горішний, повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих дозволів на виконання будівельних робіт, відмов у реєстрації декларацій та у видачі дозволів і сертифікатів не було. Також відсутня інформація щодо декларації про початок виконання будівельних робіт на вул. Парковій, 12.
Можливо, користувач і не надав цьому значення, однак ми вважаємо за необхідне повідомити тернополян про те, що реконструкція проводиться без обов’язкових на те документів, а це може стати великою проблемою. Чи хотіли б ви, аби ваші діти відвідували дошкільний навчальний заклад, який побудований незрозуміло як? Питання, звісно, риторичне. А тим часом висота будівлі сягнула вже 3-х поверхів.
Ми звернулися за коментарем до юриста Олени Степанової з проханням прокоментувати ситуацію, що склалася.
– Запитань до цієї реконструкції більше, аніж відповідей. Будівельні роботи можуть виконуватись замовником після видачі йому дозволу на виконання будівельних робіт. Також цікавим є те, що договір позички стосується використання комунального майна з метою розміщення дитячого освітнього закладу, а містобудівні умови видані на реконструкцію адміністративної будівлі з офісними приміщеннями під дитячий дошкільний заклад. Цими двома визначеннями можна майстерно маніпулювати. Тим паче, що існує ризик того, що в подальшому містобудівні умови можуть бути скасовані, натомість дитячий освітній заклад – це надто широке поняття. Також якщо говорити про дошкільний заклад, то існують певні вимоги – як будівельні, так і санітарні. Якщо дозволу про початок будівельних робіт не було отримано, то яким чином планується введення будівлі в експлуатацію? Зрештою, містобудівні умови та обмеження не містять жодної інформації про те, скільки місць заплановано для діток. Якщо говорити про допустиму висоту будівництва, то це 14 метрів, у той же час максимальна кількість поверхів для закладів такого типу не більше 3-х, при цьому висота стелі повинна бути не нижче 3,3 метра, що в загальному підрахунку не більше 10 метрів.
– За новим зонінгом 2018 року, до зони Г-3 садків ніби ненароком додали ще Г-2 – організації та установи органів державної, виконавчої та судової влади; нотаріальні контори і юридичні консультації-банки; філії (відділення) банків; офіси професійних, громадських організацій; науково-дослідні та проектні організації; телевізійні та радіостудії; центральні підприємства зв’язку (поштамт, телефонна станція, телеграф);- меморіальні споруди та комплекси; готелі; ділові та бізнес-центри; центри зайнятості; будинки побутового обслуговування. Якби тут мав бути садочок, то була б якась офіційна інформація, принаймні дозвіл на будівництво, і нічого б не робилося таємно,– доповнив коментар юриста відомий місцевий архітектор Олег Фостяк.
Із запитаннями, чи подавалася декларація про початок будівельних робіт і як планується здача будівлі в експлуатацію, а також чому відсутній інформаційний щит, де має бути вказано визначену законом інформацію про реконструкцію будівлі на Парковій, ми звернулися до керівника прес-служби Тернопільсько-Зборівської єпархії Олега Харчишина. Однак він не зміг відповісти, мотивуючи тим, що питаннями будівництва займається отець Петро. Зі слів пана Олега, отець Петро не має часу на розмову, бо знаходиться на об’єкті, і запропонував нашим журналістам прийти в єпархію в один із днів, коли там буде людина, відповідальна за будівництво. Окрім цього, поділився інформацією, що ж буде на вул. Парковій, 12.
– Є договір між Тернопільсько-Зборівською єпархією та Тернопільською міською радою на основі якого проводиться реконструкція дошкільного закладу з метою зробити там ремонт. Єпархія виступає інвестором та промоутером цього будівництва. І очевидно, що він має цільове призначення для виховання дітей і матиме християнське спрямування. Функціонувати він будо згідно з усіма чинними нормами. Єпархіальне управління робить своїм коштом цю реконструкцію для того, аби тернополяни мали можливість виховувати своїх маленьких дітей у закладі, в якому працюватимуть компетентні люди, в тому числі й ті, які будуть давати релігійне виховання нашим дітям. Це буде садочок, який вважається дошкільним навчальним закладом. Щодо всіх технічних деталей і документації я не можу нічого сказати.
Дуже прикро, що ми втрачаємо особливі місця
Тим часом тернополяни розділилися на дві групи: ті, які з недовірою ставляться до будівництва, та ті, які стверджують, що там таки дійсно буде дитячий садок, але й тут думки різняться. Одні вважають, що він буде приватним, інші говорять про те, що обладнаний для дітей з інвалідністю. Ще частина осіб впевнена в тому, що садочок буде церковним.
– Даний будинок завжди створював особливий настрій на цій вуличці. У місті треба встановити пам’ятні й охоронні таблиці, які обмежували б можливість проведення таких жахливих перебудов історичних будівель, – сказала тернополянка Оксана Децик.
– Дуже прикро, що ми втрачаємо особливі місця, – підтримує думку попередньої співрозмовниці Оксана Ружицька.
– На вул. Парковій, 12 колись давно був садочок, потім – улюблене місце безхатченків з усіма наслідками. А зараз щось затівається – без документів, без дозволів. Послідовно вирубують усі дерева, тишком вивозять деревину і без пояснень продовжують «реконструкцію» по-тернопільськи. Немає жодного стенду, що робиться і хто це робить, – поділилася з нами мешканка міста Наталія Сташевська.
– Якщо хтось бачив проект «реконструкції» – це просто повний занепад усіх норм, не те що мистецьких і архітектурних, а взагалі смаків і відчуттів. Це вже реально архітектурний імбицилізм, – зазначив Олег Завадський.
– Ні для кого не секрет, що дбайливе ставлення до архітектури – один із чинників культури будь-якої країни і будь-якого міста. Та чомусь у Тернополі про це часто забувають. Старовинні будівлі, що мають культурну, історичну і духовну цінність для нашого народу, безжально зносяться, а на їхньому місці будуються муляжі або будівлі у стилі сучасної архітектури, що порушують історичний вигляд міста. Я не розумію, як можна дозволяти таке. Невже не можна робити реконструкції цивілізовано і максимально наближено до того стилю архітектури, в якому було збудовано будинок,– обурливо говорить Тетяна Шуляк.
Однак єдиної думки з приводу будівництва немає, а все через штучно створений інформаційний вакуум. Що буде далі? Поживемо – побачимо…
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", конфлікт, новини Тернополя
3811