На останньому засіданні сесії Тернопільської міськради депутати проголосували за перейменування комунального підприємства «Палац кіно», що знаходиться на вулиці Івана Франка.
– Змінити найменування комунального підприємства «Палац кіно» Тернопільської міської ради на комунальне підприємство «Тернопільська кінокомісія». Затвердити Статут комунального підприємства «Тернопільська кінокомісія» у новій редакції згідно з додатком, – йдеться в рішенні сесії.
Вочевидь, «лобістом» цього рішення виступав заступник міського голови Леонід Бицюра, який зараз активно займається «кіношною» темою. В телефонній розмові з нами Леонід Олексійович підтвердив, що саме він виступав ініціатором змін. Ба більше! Комунального підприємства «Палац кіно»,
зі слів заступника мера, взагалі не існуватиме.
– В нас стоїть завдання в цьому році зробити кінозал. Частково проект фінансуватиметься з коштів громадського бюджету. Залишається знайти гроші на обладнання. Тому ми зараз забрали статус юридичної особи з «Палацу кіно» і передали усе майно на баланс «Березолю». Тобто «Палац кіно» перебуватиме в такому ж статусі, як український дім «Перемога» зараз,- розповідає Леонід Бицюра.
Заступник мера каже, що такі зміни були необхідні. Адже в законі «Про кінематографію» йдеться, що кінокомісія мала би перебувати в статусі КП.
– Тому мені або треба було створювати нове КП, або йти шляхом перейменування. Надалі кінокомісія діятиме в «Березолі». Відповідно всім, чим займався «Палац кіно», тепер опікуватиметься «Березіль»,- каже Бицюра.
Заступник мера стверджує, що приміщення «Палацу кіно», на жаль, не годиться під задумані проекти, – занадто малий зал. Тому надалі «тернопільський Голлівуд» існуватиме в стінах «Березолю».
До слова, за КП «Палац кіно» тягнеться шлейф кримінальних проваджень та скандалів. Нагадаємо, що свого часу міськрада активно взялася «роздавати» приміщення «Палацу кіно» за «смішними» цінами.
Приміром, майже 200 «квадратів» орендував підприємець Андрій Лучка. Разом з приміщенням він отримав ще й гараж площею 31 кв. м, який мав використовувати як склад. Після того, як пана Лучку визнали переможцем конкурсу, з’явився ще один підприємець, який скаржився на те, що також хотів орендувати ці площі, але міськрада відмовилась розглядати його заяву. Обурений підприємець навіть звернувся до суду в пошуках справедливості, однак поки тривала судова тяганина, рішенням ТМР від 22 березня 2013 р. комунальне майно оперативно віддали на приватизацію шляхом викупу. Покупцем став той самий підприємець, який орендував площу під заклад громадського харчування, – Андрій Лучка. Йому дозволили викупити і гараж. Тож приміщення продали. І 29 квітня 2013 року між підприємцем і управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна ТМР було укладено договір купівлі-продажу щодо приміщення загальною площею 195,2 кв. м. Вартість майна склала 970 тис. 284 гривні.
Мабуть, на цьому все би й закінчилось. Але! В цю історію втрутилась прокуратура, яка подала позов на міську раду Тернополя до Господарського суду, аби той визнав договір-купівлі продажу недійсним і зобов’язав Андрія Лучку повернути міськраді приміщення. Суд тоді став на бік прокуратури, однак міськрада не погодилася з цим рішенням і подала апеляцію. Та навіть там міськрада не змогла довести своєї правоти, і суд зобов’язав повернути до комунальної власності м. Тернополя приміщення на вул. Івана Франка, 8 (про це свідчить рішення Львівського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 р.). Ба більше! На апеляції ця справа не завершилася. Міська рада в особі управління обліку та контролю за використанням комунального майна, начальником якого є Володимир Мединський, подала ще й касацію. Однак і тут невдача. Постановою Вищого господарського суду України (від 13 травня 2016 року) касаційну скаргу комунального управління залишили без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду – без змін.
Фактично після цього ті злощасні 195,2 кв. м у цивілізованій країні мали б одразу повернути у власність громади. Для цього ж бо є всі законні підстави і рішення судів. Однак пан Лучка не те що відмовився повертати приміщення міській раді, а й навіть умудрився його продати. Так другим щасливим власником (після пана Лучки) згаданих площ став Михайло Гумен. Той самий, який був керівником ПТ «Максима» – відомої охоронної фірми, яку пов’язують безпосередньо з міським головою Тернополя.
Та на цьому ланцюжок не закінчився. За паном Гуменом 195,2 кв. м довго не затримались, адже чоловік здав приміщення в оренду. І не будь-кому, а ТОВ «Роял Контракт». Тій самій охоронній фірмі, з якою міська рада Тернополя уклала договір щодо охоронної діяльності.
Суди у цій справі тривають і досі. Мерія, яка програла спір у всіх інстанціях, роздає прокуратурі «відписки», що начебто не знає, яким чином має повернути 195,2 кв. м назад у комунальну власність. Відповідно і фірма «Роял Контракт», яка вже навіть обжилася власною вивіскою, нікуди переїздити не збирається. А тут ще й юридична колізія з перейменуванням.
Хоча Леонід Бицюра стверджує, що нічого не знає про кримінальні провадження, пов’язані з «Палацом кіно». Однак обіцяв вивчити це питання. До речі, КП «Палац кіно» раніше очолювала Тетяна Хоміцька. Та, за словами Бицюри, жінка без роботи не залишиться. Її прилаштують, але вже під крило «Березолю».
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: кінотеатр, палац кіно, перейменували, тернопіль
3808