«Діджиталізація», «країна у смартфоні» і «всі послуги онлайн і без паперів» – ці поняття увірвалися в життя українців разом із президентом Зеленським. Здавалося б, усе тепер робитиметься для полегшення нашого з вами життя. Але коли доходить до справи, все, як завжди, зводиться до заповітних папірців.
Ми вже змирилися з ID-картками замість паспорта, з якими потрібно тягати з собою купу папірців – прописку, код, свідоцтво про одруження тощо. Тому що заклади та установи досі не оснащені необхідним обладнанням для зчитування. Та й навіть якби ці пристрої були, що з того? Адже ви не застраховані від зустрічної вимоги надати ксерокопію всіх цих документів, щоби покласти їх у чиюсь чергову папочку…
А от заважає «діджиталізованій» Україні видавати паперові сертифікати вакцинації з QR-кодом, як це роблять за кордоном?
Ні, нам треба легких шляхів! Ми спершу видаємо паперові сертифікати без коду, які спритний народ тут же кинувся підробляти. Потім всією Верховною Радою ухвалюємо закон про кримінальну відповідальність за підробку. А самі сертифікати з QR-кодом загнали в «Дію», яка не те що старше покоління, а й молодь вганяла в ступор маневрами для генерації документа.
До речі, попри законне визнання українських паперових сертифікатів польські митники втомилися визначати, підроблений він чи ні. І просто перестали пропускати українців з документом без QR-коду. І зрозуміло, під роздачу одразу потрапили мандрівники старшого віку, які про додаток «Дія» чули тільки по телевізору. Людей висаджують на митниці і завертають додому. А, до слова, чимало старших людей досі користуються кнопочними телефонами, не розібравшись зі смартфоном.
Так, тепер нарешті сертифікат із QR-кодом можна скачати із «Дії», встановленої на комп’ютер. Але чому ж не можна було одразу видавати через сімейного лікаря потрібний документ?
А ще, на мій погляд, у зв’язку з глобальною діджиталізацією країни, нам потрібні онлайн-вибори. І не тільки у зв’язку з цим.
Візьмемо останні проміжні місцеві вибори 31 жовтня. Явка виборців на Херсонщині – менше 22%, на Черкащині – трохи більше 25%. Наша Теребовлянщина теж не дотягнула до явки хоча би половини виборців.
Чому явка виборців, яка невпинно падає, настільки важлива і як вона напряму впливає на всі післявиборчі негаразди в країні, я вже писала неодноразово, тому повторюватися не буду. Зараз про інше: як заманювати людей на дільниці без «гречки», конвертів й антисептиків? Адже наші політики вже настільки видресирували виборця на всілякі блага за голос, що тепер він задурно на вибори й не піде, а всю вину за неправильний вибір потім 5 років гнівно виливатиме на голови тих, хто голосував.
Отож я за створення умов, коли виборцю буде зовсім не важко проголосувати. Тобто хай гора прийде до Магомеда. Словом, я – за онлайн-вибори. Нехай перші у світі, нехай із певними мінусами, але гірше точно не буде, бо вже нема куди.
Отож нам всім у поміч гордість команди Зе – додаток «Дія». Всі нюанси розробки механізму голосування залишимо ІТ-фахівцям, а поки поговоримо про переваги.
- Майже або повністю зникне потреба у підкупі виборців. При голосуванні сторінка автоматично перезавантажується, не даючи виборцю зробити скрін із доказом голосування за певного кандидата.
- «Явка» зросте в рази, адже тицьнути пальцем в екран, лежачи на дивані, – це не йти на дільницю і не стояти в черзі.
- Зникнуть такі явища, як псування бюлетенів, голосування за померлих родичів, неправильний підрахунок та інші звичні супутники українських виборів.
- Бюджет країни економитиме мільйони і мільярди на організації виборчого процесу, особливо у всеукраїнському масштабі.
- А як же старше покоління? – скажете ви. Дійсно, як же старше покоління, яке вже 30 років на виборах вирішує за нас, хто має бути у владі, і чомусь постійно вибирає не тих? Вони ж не мають додатку «Дія»! Все дуже просто: нам пора нарешті позичити в інших країн практику участі у виборах виключно платників податків.
Я знаю, виглядає дещо утопічно. Але чому б команді Зе не спробувати на фоні своїх заяв про діджиталізацію країни і невпинному падінні власного рейтингу? Раптом хоч раз усе вийде?
Джерело: Тижневик "Номер один"