На сьогоднішній день складно уявити собі людину, яка би взагалі ні разу не тримала в руках жодного ґаджета: планшета чи смартфона. І наші діти не є винятком. Часто складається враження, що сучасна дитина тільки те й робить, що сидить в іграх, соціальних мережах, фільмах і мультиках. А без улюбленого ґаджета стає некерованою та істеричною.
Дійсно, багато підлітків самі говорять, що відчувають сильну залежність від своїх ґаджетів. Але все ж таки це не залежність у патологічному сенсі слова, коли, розлучившись із якою-небудь звичкою, людина фізично почувається погано чи не може себе контролювати.
Так, залишившись без улюбленого смартфона чи планшета, діти і підлітки почуваються незатишно, вередують, шукають шляхи повернути його. Однак якщо їх відволікти на щось інше, то вони забудуть про своє зацікавлення до того моменту, поки у них знову з’явиться вільний час. Це швидше побутова залежність від предмета, який дає комфорт.
Точно така ж залежність існує в сучасних дорослих від зручної пральної машинки, посудомийки або мультиварки чи автомобіля. Просто звичка до ґаджетів більше впадає в очі, тому що традиційно асоціюється не з необхідністю, а з розвагою.
Спілкуючись із батьками, я часто чую категоричні думки, щоби заборонити дітям повністю користуватися будь-якими ґаджетами, мотивуючи це тим, що тривале “сидіння” у телефоні чи комп’ютері погіршує сон, виснажує, а також може спровокувати депресію.
Звичайно, це має рацію. Проте не варто повністю забороняти дитині користуватися найрізноманітнішими ґаджетами. Сучасні діти мусять вільно орієнтуватись як у реальному, так і у віртуальному просторі, цього вимагає сучасний світ, який усе більше стає технологічним. Тому повної заборони щодо комп’ютера не повинно бути. Інша справа, що потрібно контролювати й обмежувати час, проведений перед монітором.
Перше, що необхідно взяти до уваги батькам, коли вони хочуть обмежити час користування дитиною ґаджетами, – завжди пропонуйте альтернативу! Ніколи не забирайте, скажімо, смартфон із грою, нічого не запропонувавши взамін. Щоби дитині не хотілося постійно грати в ігри чи дивитися мультфільми, створіть їй умови для цікавішого проведення часу: гуртки за зацікавленням, спільні прогулянки у цікаві місця, гарні книжки.
Учасниця однієї торонтівської он-лайн групи для українських мам, де я веду щотижневу рубрику “Мамою Бути Просто”, поділилася своїм досвідом, як у дитинстві її батько ефективно вирішував цю проблему (стиль та мову збережено): “У мене тато забирав до вечері всі гаджети до своєї шухляди, не запирав її, але казав, що повчитись і наговоритись є час до вечері, потім час із сім’єю та відпочивати морально від електроніки. Я швидко звикла і дійсно побачила користь у цьому. Тонким моментом із закриванням у мене батько хотів на довірі будувати відношення. І я завжди могла забрати, щоби він не знав, просто він казав, що сенс у цьому, щоб я сама зрозуміла, що треба відпочивати мозком ввечері і набиратися сил. Ми розмовляли, дивилися всі разом фільми, які хотіли, тато нам міг щось смачне приготувати. Це дуже зближувало! З часом, коли він побачив прогрес, то повернув мені все на умовах, що я сама буду відкладати все до вечері без контролю”.
Якщо ви хочете знайти ефективну заміну ґаджетам, дозволяйте дітям грати в цікаві для них ігри, навіть якщо в результаті одержите безлад у кімнаті. Найчастіше діти, які обмежені тісними рамками заборон і обмежень в реальному світі, найбільше прагнуть зануритись у світ віртуальний.
По-друге, не робіть із ґаджета особливу винагороду для дитини. Наприклад, якась гра як приз за виконане домашнє завдання. Таким чином ви самі ж зробите зі смартфона чи планшета щось надзвичайно бажане, цінне, те, що дитина всіма силами намагатиметься отримати.
По-третє, а скільки часу ви самі проводите в руках зі смартфоном чи планшетом? Дуже часто діти бачать саме цю картинку – занурені в екрани голови батьків. Ми самі показуємо своїм дітям приклад, як використовувати сучасні технології! І що би ми не говорили власний приклад завжди є важливішим за будь-які слова. Якщо ми самі занадто часто “губимося” у телефоні, наші діти неусвідомлено роблять з цього такі висновки:
- віртуальний світ важливіший і цікавіший від реального;
- це нормально – переривати розмову, щоби прочитати повідомлення у телефоні чи перевірити свій статус у соціальних мережах;
- “достукатись” до мами (тата), коли вони у віртуалі, буває досить складно.
Ми, батьки, швидше схильні концентруватися на тому, як покращити поведінку своїх дітей, як обмежити їхній час за планшетом. А на власній поведінці сфокусуватися куди складніше! Смартфони пронеслися над нашим поколінням, немов торнадо. “Зависаючи” у віртуальних світах, ми часто забуваємо знаходити рівновагу.
Ми, батьки, спершу повинні демонструвати своїм дітям здоровий підхід до використання ґаджетів точно так само, як формувати звичку до здорового харчування.
Для цього візьміть собі за правило кілька простеньких порад:
– гаджети – окремо, спілкування в реальному світі – окремо, не змішуйте одне та інше! Наприклад, завершіть розмову чи переписку до того, як забирати дитину зі школи. Переступайте поріг закладу з почуттям повної присутності тут і зараз. Зустрічі і привітання – життєво важливі моменти соціального життя;
– виберіть «недоторкані» години та місця. Встановіть у родині правила. Наприклад, як у випадку, який я навела вище. Переконайтеся, що дорослі їх теж дотримуються!!!
– дисциплінуйте себе і свій смартфон. Ні, він вам не потрібен постійно. Пам’ятайте, що це всього лише інструмент. І ви ним керуєте, а не він над вами.
Ще раз – діти постійно спостерігають, навіть коли ви цього не помічаєте. Наше завдання – показати їм, що найбільш захопливі речі бувають тільки в реальному житті!
Наталія Гаєвська, сімейний психолог, кандидат психологічних наук
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417