Історія футбольного Тернополя твориться сьогодні. На минулому тижні у Файному місті відбувся головний футбольний матч країни – фінал кубка. У вирішальному поєдинку зустрічалися київське «Динамо» та луганська «Зоря». Кияни святкували перемогу, більшість вболівальників тому раділи, бо так було роками прийнято, що футбольні шанувальники, особливо старої «закалки», фанатіли від «динамівців». Практично всі, хто побував на матчі або дивився його по телевізору, не стримували позитивних емоцій як від самої гри, так і від організації футбольного свята. Що ж відбувалося за красивою «обгорткою», наші журналісти вирішили дослідити, запросивши до розмови одного з головних ініціаторів проведення кубкового фіналу, голову Асоціації футболу Тернопільщини Тараса Юрика.
– Пане Тарасе, у кого виникла ідея проведення фіналу кубка у Файному місті?
– Це було восени 2019 року. Тоді якраз стало зрозуміло, що у фіналі не гратимуть гранди українського футболу, бо донецький «Шахтар» на ранніх стадіях зійшов із кубкової дистанції. У розмовах із президентом Української асоціації футболу Андрієм Павелком я завжди виступав з ідеєю проведення у Тернополі різного рівня матчів. І тут, зважаючи на те, що не буде дербі «Динамо» – «Шахтар», для якого потрібен був вмістимий стадіон, Андрій Васильович запропонував: «Давай спробуємо провести фінал у Тернополі». УАФ здійснює загальну організацію фіналу, тому власне подібна пропозиція і надійшла. Тоді я навіть здивувався, бо уявити не міг, що подібного рівня матч може відбутися в Тернополі. До того просив про матчі молодіжної чи жіночої збірних, тобто будь-який формат, аби тільки пожвавити футбольне життя Тернопілля. Я однозначно сказав, що Тернопіль готовий прийняти фінал! Хоча треба було знати позицію влади Тернополя, бо неможливо організувати таке футбольне свято без її підтримки. Набрав міського голову Сергія Надала, щоби зрозуміти, чи буде згода від міста, тому що міський стадіон – комунальне підприємство Тернополя. І в будь-якому випадку проведення такого матчу, якщо б позиція міста була негативна, апріорі було б неможливим. Міський голова дав однозначну відповідь, що це дуже хороша ініціатива, і запевнив, що з боку міської влади буде повна підтримка й допомога, щоби кубок відбувся у Файному місті.
– Це рішення приймалося колегіально, чи не було противників?
– За кілька днів до засідання виконавчого комітету УАФ Андрій Павелко запитав мене, чи питання з господарем фіналу і його проведенням у Тернополі в 2020 році виносимо на розгляд, щоби включити його до порядку денного. Я дав ствердну відповідь. Звичайно, що в деяких членів виконкому було запитання: чи зможе Тернопіль на високому рівні провести фінал? І воно було абсолютно логічним, бо в тому стані, в якому був на той час стадіон, він не відповідав цілому ряду критеріїв щодо проведення подібного матчу. Сумніви в декого були, але мені вдалося переконати членів виконкому, й Андрій Васильович зайняв однозначну позицію, мовляв, потрібно давати шанс бачити футбол не лише у великих містах, а й у містах, де люблять футбол і мають для цього певні можливості. Стадіон у нас був, можливо, не з тими інфраструктурними елементами, але допрацювати простіше, ніж будувати щось з нуля. Кілька членів виконкому УАФ утрималися, але загалом підтримка була 2/3 голосів. Тоді повірили у нас, що цей проєкт може відбутися!
– Пригадую, після офіційного рішення до Тернополя приїздила комісія з УАФ, яка склала цілу теку зауважень. Чи не було у Вас перестороги, що щось може піти не так?
– Мене не злякало те, що там написали, хоча позицій до усунення недоліків було й справді багато. Тішила політична стабільність цього періоду, децентралізація, збільшення коштів у бюджетах органів місцевого самоврядування. Загальна ситуація виглядала такою, що знайти додаткові кошти можна без якоїсь особливої напруги для місцевого бюджету. Можливо, більше питання стояло, чи встигнемо виконати запланований обсяг робіт, бо деякі з них у першу чергу пов’язані з повною заміною освітлення, будівництвом телевізійної платформи для камер. А часу було не та багато до травня 2020-го.
– Чи володієте інформацією, скільки коштів було витрачено на підготовку стадіону до фінального матчу?
– Точних цифр не знаю, більше це питання до представників муніципалітету. Знаю, що найбільші суми було виділено на заміну освітлення і влаштування платформ. Що ж до футбольного газону, то перед тим, влітку, його перестелили, тому фінал кубка мав стати першим матчем для трав’яного покриву, який ще не експлуатувався.
– У 2020 році фінал таки не відбувся в Тернополі. У чому причина і якою була Ваша позиція в цьому питанні?
– Той фінал спокійно могли б провести у Тернополі, і в плані організації, напевно, це було б найпростіше. Десь за місяць до його гіпотетичного проведення ситуація з карантинними обмеженнями не зміниться, і було зрозуміло, що глядачі не можуть потрапити на фінал. У Тернополі 30 років не було фіналу, ми його проведемо без глядачів і в найближчих 30 років Файне місто швидше за все не отримає можливості проводити матч такого рівня. Ідея ж була зробити свято у Тернополі, а коли футбольна Тернопільщина знає, що до них приїхали топ-команди, а на стадіон ніхто не потрапить, нас би неправильно зрозуміли. Тоді я звернувся до Андрія Павелка і запропонував, щоби його перенести, але з умовою, що ми його проведемо наступного року. Дуже сподівався, що через рік знімуть хоча б якісь карантинні обмеження і тернопільський глядач зможе побачити один із ключових поєдинків українського футболу. Тоді неоднозначно приймалося це рішення, деякі подавали інформацію, що в Тернополя забрали фінал, але з погляду сьогоднішнього дня вважаю, що це було правильно.
– За останній рік додатково виконувались якісь роботи на стадіоні та довкола нього, щоби прийняти гостей якомога краще?
– Було виконано великий обсяг косметичних робіт, до останнього дня дещо дороблялося, адже було багато представників від УАФ, в яких є великий досвід проведення подібних матчів, тому в них виникали постійно якісь незначні зауваження, які доводилося оперативно ліквідовувати.
– До певної міри несподівано у Тернополі перед фіналом відбувся ще й півфінал кубка. Чи не став він на заваді проведенню головного матчу року?
– По-різному можна сприймати ситуацію. З однієї сторони, може й півфінал і завадив, а з іншої – вказав на проблеми в плані організації безпеки і системної організації самого матчу. Ми повинні розуміти, що тернопільський стадіон збудований давно і одна з таких перешкод сьогоднішнього дня в плані дотримання безпеки – це відсутність зовнішнього периметра спортивної арени. Тобто стадіон має хорошу чашу, в яку не просто потрапити, але не має зовнішнього периметра. Побудувати систему першого захисту від якихось агресивних дій на нашому стадіоні дуже важко. І на такому рівні матчу це проявилося.
– Після півфіналу «Агробізнес» – «Динамо» один з відомих футбольних журналістів лякав громадськість, що фінал у Тернополя можуть забрати. Чи були для цього передумови?
– Такі думки реально були, хоча з боку футбольних органів публічно з цього приводу ніхто не висловлювався. По-перше, не все було гаразд під час півфіналу в плані безпеки, по-друге, мали місце певні думки команд-фіналістів, що базуються в Києві, які виявляли бажання провести матч саме у столиці, бо це їм зручно, легко і не потребує для власників клубів додаткових фінансів на переїзд, проживання тощо. Але подібні рішення приймаються УАФ, а не командами. У даному випадку потрібно віддати належне Андрію Павелку, котрий зайняв принципову позицію і рішення не було змінено. Також важливою була підтримка обласної адміністрації і міської ради. Перші при координації із силовиками гарантували безпеку, другі мали зробити все, щоби в належному стані підготувати сам стадіон і навколишню територію.
– Великі дискусії виникали довкола розповсюдження квитків. Багато вболівальників не зуміли потрапити на стадіон…
– Зважаючи на карантинні заходи, відповідною протиепідеміологічною комісією міської ради було прийнято рішення про можливість потрапляння на фінал обмеженої кількості глядачів (20% від вмістимості стадіону), а саме 3 тисячі. Це було виважене рішення, адже Тернопіль перебував у «помаранчевій» зоні і ніхто не хотів, щоби через футбол різко збільшилася кількість хворих на ковід, адже життя і здоров’я людей мають бути на першому місці. Що ж до квитків, то їх і було 3 тисячі. Було прийнято рішення розповсюджувати їх шляхом колективних заявок. Одна частина квитків була передана міській раді. Вони їх розподіляли за колективними заявками по цільових групах – серед вчителів, лікарів, військових. Інша частина квитків була в Асоціації футболу Тернопільщини. Ми розуміли, що всіх, хто бажав потрапити на фінал, ми задовольнити не зможемо. Тому АФТ розподіляло квитки у першу чергу серед футбольних груп, а саме: серед дитячих спортивних шкіл, ветеранів, а також команд, які змагаються у чемпіонатах області і районів. Тому інформація про те, що на фіналі були тільки чиновники і депутати, не відповідає дійсності. Вкотре хочу вибачитися перед тими шанувальниками футболу, хто не зміг потрапити на стадіон, зважаючи на всі перелічені обставини, це було просто неможливо.
– Чим особливим був сам кубковий матч?
– По-перше, це історична подія для Тернополя. По-друге, тішить те, що до нас приїхала велика кількість зірок українського футболу: Олег Протасов, Анатолій Дем’яненко, Андрій Шевченко тощо. І найголовніше – це схвальні відгуки керівництва УАФ про організацію фіналу. Тернопіль показав, що може на високому рівні проводити такі грандіозні футбольні заходи.
– Чи вдалося на фіналі витримати норми безпеки?
– За моєю інформацією, близько 600 людей було залучено до зони безпеки (стюарти, ветерани АТО, представники різних правоохоронних структур не лише Тернопільщини). На матчі було багато ультрасів «Динамо», а також «Карпат», які доєдналися до «динамівських» (близько 200 чоловік), які не мали квитків, але хотіли потрапити на стадіон, щоби «подвіжувати». Якщо не помиляюся, з їхнього боку у трьох місцях була проба прорватися. Коли почалося це загострення й атака на кілька входів, єдиним способом зупинити агресивні дії ультрасів було перекриття всіх входів. Звичайно, це не пройшло без наслідків. Уболівальники, які прийшли трішки пізно, хоча всіх просили зайняти місця до 18.00 (матч розпочинався о 19.00, – авт.), деякий час не могли потрапити на стадіон. Загалом поліція відпрацювала на фіналі дуже професійно, тому треба віддати їм належне.
– Яким особисто для Вас був цей матч?
– Коли ти налаштований на те, щоби фінал пройшов якомога краще, майже не бачиш самого футболу. Особливо знаючи, що безпекова ситуація була непростою. Глядачі, які були на стадіоні, так і ті, що дивилися з екранів телевізора, цього не відчували, насправді загроз було дуже багато, тому для мене матч був напружений і нервовий саме з точки зору безпеки. Особливо основний, вже у додатковому часі вдалося побачити саму гру. Я з дитинства вболівальник «Динамо», тому було подвійно приємно на урочистій церемонії нагороди футболістів та тренерів. Це неймовірні емоції!
– На завершення, яка перспектива тернопільського стадіону, адже зроблено значні капіталовкладення?
– Якщо ми говоримо про інвестиції, то вони не зроблені заради фіналу кубка, ця інвестиція дає можливість тернопільському стадіону в майбутньому претендувати на проведення цікавих матчів високого рівня, а вболівальникам отримувати неймовірні емоції. Чи можемо ми говорити про матчі національної збірної України? Напевно, ще поки що не можемо, але ми кілька років тому не могли говорити і про фінал кубка. Було поставлено певну планку, ми її досягнули, і сьогодні можна ставити для себе інше завдання…
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: спорт, Тарас Юрик, тернопіль, фінал, футбол
3808