З 1 по 30 вересня триває прийом проектів на реалізацію «Громадського бюджету Тернополя», в рамках якого мешканці міста можуть безпосередньо вирішувати, як витратити певну частину коштів із міської казни. З якими труднощами цьогоріч стикнуться тернополяни, на які суми можуть претендувати та, головне, чи реалізувала мерія проекти, що стали переможцями у 2016 році?
Голосують тернополяни «із пропискою»
Сума, якою зможуть розпоряджатися тернополяни у 2018 році, сягає 9,4 млн. грн. Щоправда, боротися доведеться за дещо зміненими правилами. Зокрема, проекти повинні ділитися на великі (вартістю від 301 тис. грн. до 1 млн. грн.) або малі (вартістю від 100 до 300 тис. грн.).
На етапі голосування тернополяни зможуть віддати свій голос лише за один великий та один малий проект.
– Подавати проекти може будь-хто. Не обов’язково, щоб це були тернополяни чи навіть громадяни України. Обмежень немає. Щодо віку, то авторами можуть ставати особи, яким виповнилося 16 років. Голосувати за проекти можуть також люди, яким виповнилося шістнадцять, проте виключно тернонополяни з місцевою реєстрацією. Я особисто був проти цього, проте більшість проголосувала таким чином, – розповідає член номінаційного комітету, депутат міської ради Назарій Зелінка.
За словами депутата, до участі не допускаються проекти, які містять комерційний характер. До слова, у цьому році реалізовувати проекти-переможці будуть виключно структурні підрозділи ТМР.
Перший поданий проект «Допоможи малюку народитися здоровим» отримав позитивний висновок від виконавчих органів міської ради та рекомендований номінаційним комітетом до голосування. Це поки що єдина ініціатива, яка надійшла від тернополян.
– Якщо проектів буде менше, ніж коштів, передбачених на їх реалізацію, то я особисто буду рекомендувати в цьому році не реалізовувати жодного. Повинна існувати конкуренція, а не так, що всі подані проекти автоматично стануть переможцями, – вважає Назар Зелінка.
До слова, деякі тернополяни нарікають, що в цьому році, порівняно з минулим, дуже слабка промоція «Громадського бюджету». Саме тому, мовляв, так мало охочих подавати свої ініціативи. Проте голова номінаційного комітету, депутат Любомир Балук переконує, що інформування достатньо і тернополяни активізуються в останні дні подачі заявок.
– Я не можу сказати, що мала промоція. Про громадський бюджет повідомляємо в соціальних мережах, у громадському транспорті. Днями розробили також і рекламні листівки, які розмістимо по місту. Люди активно цікавляться. Думаю, що до закінчення терміну подачі проектів стане більше, – розповідає Любомир Балук.
Тим, хто планує подавати свій проект, пан Балук радить серйозно поставитися до формування проектно-кошторисної документації.
– Розробники проектів повинні більш детально підходити до формування проектно-кошторисної документації. Наприклад, проект «Мультиспортивний зал», який виграв у минулому році, зараз не реалізується, бо люди порахували, що вкладуться в один мільйон гривень. Проте насправді там лише ремонт покрівлі обійдеться в таку суму. Загалом проект, і це вже підраховано спеціалістами, вартуватиме понад 4 млн. грн. Тобто самі автори повинні тверезо ставитися до своїх проектів. Як на мене, не важко, дізнатися, скільки коштує обладнання чи ремонт, навіть через інтернет, – пояснює Любомир Балук.
«Виграти ми виграли, а як реалізувати – то «глухо»
Дійсно, «Мультиспортивний зал», про який згадав депутат Любомир Балук, зараз знаходиться у підвішеному стані. Його автор Михайло Онишків у телефонній розмові з нами розповів, що річ не лише у так званому перевищенні ліміту, а й у бюрократії, з якою він стикається не один місяць.
– 1 вересня ми самостійно зв’язалися з директором ДЮСШ і домовилися про підписання документів щодо приміщення. Та кілька днів тому я отримав відповідь від ДЮСШ про те, що ми не вірно склали договір і т.д. Паралельно я спілкуюся з Крутем (начальник міського управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту, – авт.). Не раз ставив йому запитання: що робити з тим, що наш проект переходить за межі одного мільйона? Також запитував його, хто я взагалі в даному проекті. Бо поки що своїх впливів на процес реалізації ініціативи просто не бачу. При тому, що представляю велику команду і повинен мати можливість корегувати процес. Так, нехай міська рада – виконавець, але ж мене теж мають чути, – каже Михайло Онишків. – А тут складається так, що починали ми в одних рамках робити, нас згодом загнали в інші, а тепер працюємо вже у третіх. З кожним днем, з кожним дзвінком нас усе більше затискають у лещата, і я як автор почуваюся зараз дискомфортно. Виграти ми виграли, а як реалізувати – то «глухо».
І найбільшою проблемою, на думку Михайла, є навіть не те, що проект вартує понад мільйон гривень.
– Гроші – це похідне. Я думаю, що нам головне цю штуку запустити. Та вже є нова інформація, що за мільйон має бути зроблено весь зал. Це чую вже разів п’ятнадцять, хоча в положенні про це раніше не йшлося. Я продовжую це робити, але не розумію, чому мені ставлять бар’єри. Може я просто заходжу не в ті приміщення? Можливо, керівники великих структур хочуть зробити щось інше, а я реально кажу їм: «Панове, тут буде мультизал!» Може, у цьому ще проблема? Я реально з цього вже жартую. Бо по-іншому може поїхати дах, – сміється пан Михайло.
Активіст переконує, що мільйон бюджетних коштів їм був потрібен, щоб облаштувати саме приміщення. І тим паче, вони не є фінансистами, щоб достеменно прорахувати кожну копійку.
– Колосальним недоліком громадського бюджету є те, що не було створено структури, яка б могла рахувати проектно-кошторисну документацію. Якби була така людина, то мій проект просто б не долучили до голосування, а так номінаційний комітет з усіма його регаліями допустив його. І тут, коли ми виграли, раптом з’ясовується, що він перевищує мільйон. У даному випадку слід подумати над створенням комітету, в який увійдуть люди, які можуть написати кошторис. На сайтах недостатньо інформації про цінову політику будь-яких робіт, щоб формувати об’єктивну картинку, – переконує Михайло Онишків. – Здебільшого кошториси пишуть приватні фірми. А як їх залучити? За гроші, звісно. Причому не малі! Йдеться про 30-40 тис. грн. Немає в активістів коштів, щоб стартувати з 40 тисяч до проекту і при цьому бути переконаним у тому, що він виграє.
«Мультиспортивний зал», згідно з задумом авторів, мав стати свіжою, потужною структурою, яка «зарядить» півміста. Та мрії поки що лише на папері.
– Поки я з’ясовував одне-інше, оббігав чотирьох людей, пройшло півроку. Проект зараз у критичному, підвішеному стані. Ми командно будемо вирішувати, що робити далі. Можливо, вийдемо з відкритою заявою і розповімо всю історію того, з чим стикнулися за цей рік у кабінетах ТМР, – підсумував Михайло Онишків.
Не задоволені реалізацією автори проекту «Молодіжний центр – відкрита платформа для комунікації, навчання та втілення проектів», який також мав отримати мільйон із бюджету. І тут труднощі вже не у коштах. Автор проекту Ігор Яремчук пояснює, що зараз їх ініціативою повністю опікується управління у справах сім’ї, молодіжної політики та спорту ТМР. Активісти змирилися з тим, що проект буде (якщо буде) далеким від того, яким вони бачили його на практиці.
– Була домовленість, що проект реалізовуватиме новостворена ГО «Молодіжний центр». Проте та домовленість нічого для ТМР не вартувала. Відповідно вони «збили» нас із курсу. Ми сиділи, чекали, а з боку міськради у серпні отримали листа, що коштів нам не дадуть, а перенаправляють їх на управління пана Крутя. Далі ми отримали листа з проханням розповісти, як бачимо проект, і повідомили, що облаштовуватимуть центр на базі кінотеатру ім. О. Довженка. Проте відповідати, розписувати щось їм не плануємо. Це тільки витрата часу. Хай роблять так, як хочуть. Побачимо, що буде далі. Наразі все зависло у повітрі. Гроші – у ТМР, відповідальність, значить, також на них, – каже Ігор Яремчук.
Пан Яремчук пояснює, що ключовою позицією у рамках реалізації проекту було приміщення в центрі міста, а не на околиці.
– Ми збирали громадські організації, обговорювали це питання. І всі в один голос сказали, що ніхто не буде їздити в «Довженка». Це вже суперечить суті проекту. Всі візуалізації базувалися на іншому приміщенні. Тим паче, що на базі «Довженка» міськрада вже кілька разів намагалася створити молодіжний центр. Ледь не кожен радник Надала хизувався тим, що у «Довженка» буде центр. Можна навіть знайти ці заяви у мережі інтернет. Думаю, що наш проект теж згасне, – з сумом каже Ігор Яремчук.
Зараз активісти повністю відмежувалися від свого проекту. Кажуть, що раніше «билися», стукали у кабінети, проте запал із таким ставленням просто згаснув.
Декому щастить!
Заради об’єктивності варто сказати, що є ініціативи, авторам яких вдалося знайти порозуміння із чиновниками ТМР. Зокрема, це стосується проекту «Науково-демонстраційний освітній центр «Центр науки». Один із його авторів, Христина Білінська, каже, що їм уже передали в користування приміщення.
– Ми як громадська організація не можемо перевищувати порога закупівлі у шість тисяч гривень. Тому перекинули надані нам кошти на управління освіти. Вони мають придбати нам установки. Вже маємо приміщення площею 620 кв. м. Фактично проект перебуває на етапі активної закупівлі. Будемо намагатися відкрити центр до кінця року, – каже Христина Білінська.
До слова, один мільйон гривень для «Центру науки» також буде недостатньо, щоб придбати все те, що планують активісти. Тому вони шукають грантове фінансування за кордоном. Можливо, маючи приміщення, додаткові кошти, шукали б і авторів проекту «Мультиспортивний зал». Однак чомусь такий варіант у мерії не розглядають.
Щодо інших великих проектів, то, згідно з офіційними даними на сайті міської ради, станом на сьогодні реалізованим можна вважати «Тернопіль Fest» (проведено три фестивалі) та проект «Чужих дітей не буває», у рамках якого було придбано обладнання, проведено тренінги та консультації і на завершенні ремонтні роботи у виділеному приміщенні на бульварі Петлюри, 6. Всі інші – на стадії розробки кошторису та підготовки до реалізації. З малими проектами, вартість яких не перевищує 100 тис. грн., ситуація ідентична.
Тут є важливий момент. Реалізувати проекти-переможці можна виключно до 31 грудня. В іншому випадку кошти, закладені на ініціативи, просто повернуться до міської казни. А тим, хто попри труднощі та невдачі минулорічних переможців усе ж планує боротися за бюджетні кошти, є над чим задуматись. Як мінімум – бути готовим до того, що не завжди перемога приносить бажаний результат…
Джерело: Тижневик "Номер один"
3409