На території Копичинецької громади є лікарня, яка обслуговує кілька громад. Однак вони не хочуть платити за її утримання. Така ж ситуація з геріатричним центром. Коли існувала медична субвенція, каже голова Копичинецької громади Богдан Келічавий, ми ще давали раду з цією проблемою. А що нам робити тепер, коли фінансування лікарні йде через Національну службу здоров’я? Як діяти в цій ситуації та чи реально допомагає міжмуніципальне співробітництво, розповіли експерти.
– Різноманітні меморандуми можна прирівнювати до джентльменської домовленості між сторонами. Жодної юридичної сили вони не мають. Натомість договори про міжмуніципальне співробітництво є адміністративними, тож вони мають виконуватись в обов’язковому порядку після підписання й реєстрації у міністерстві. Цими договорами передбачено п’ять форм співробітництва, із них щонайменше три мали би вам підходити. Йдеться про спільне комунальне підприємство, спільний проєкт чи спільний орган управління. На громади, які не виконують умов договору, чекають стягнення у примусовому порядку. Я раджу вам користуватися Реєстром договорів міжмуніципального співробітництва, який Мінрегіон щомісяця публікує на своєму сайті… Зазвичай підписання таких договорів проходить без труднощів. Найбільша проблема – перемовини між громадами під час укладання цих документів. І що більше ви пропрацюєте це питання, врахувавши у тому числі й власні непередбачені витрати, то краще згодом ваш договір працюватиме, – каже експерт із юридичних питань Віра Козіна.
Як відзначив спеціаліст із фінансових питань Віктор Венцель, бюджетне законодавство дозволяє громадам співфінансувати роботу лікарні на стадії формування бюджету. Це універсальний та дієвий механізм, який використовують доволі часто. Головне, щоби громади домовилися між собою, знайшовши певний прийнятний для всіх алгоритм розрахунків.
– Договори про міжмуніципальне співробітництво можуть стосуватися не тільки медичних закладів, а й освітніх, наприклад, музичної школи, спортивних, культурних об’єктів тощо. Тут дуже важливо розрахувати частку кожної громади у фінансуванні цього об’єкта. Нам відомо, що дуже часто громади вважають, що не повинні платити за утримання об’єктів, які не знаходяться на їхній території, мотивуючи це тим, що працівники таких об’єктів сплачують ПДФО до бюджету іншої громади. Отже, пропорції часток є дуже важливими. Однак тут виникає запитання: яким чином можна передбачити необхідні витрати у бюджеті громади перед підписанням таких договорів чи після нього? – підсумував заступник міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода.
Джерело: Тижневик "Номер один"
46643