15 років тому садист кинув у криницю маленького сина, а після тюрми вбив дружину
…Роки, проведені за ґратами, зробили з опецькуватого, по-сільському хитруватого Юрка небезпечну істоту. Важко навіть уявити, що 22-річному парубку довелося пережити в неволі. Засуджених за вбивство дитини, навіть власної, усі стороняться й люто ненавидять і у місцях неволі. І тут дітовбивці ставала у нагоді його тваринна інтуїція. Відчувши небезпеку, він миттєво оцінював ситуацію, тож коли зеки-відчайдухи декілька разів хапали молодика за грудки, він лише дурнувато посміхався, вдаючи повного ідіота, і ті нарешті дали йому спокій.
Їх поєднав «зелений змій»
Невдовзі вбивці знову пощастило: замість призначених судом 12 років позбавлення волі за так званим «законом Савченко» Юрія Г. звільнили на два з половиною роки раніше.
Без жодних планів, грошей і професії він повернувся додому, в с. Мала Лука Гусятинського району, й одразу попрямував до хати своєї дружини Олени В. Знав, що вона одразу вибачила йому смертельний гріх – убивство їхнього сина, адже провідувала Юрка в тюрмі і навіть там вийшла за нього заміж. Утім з’ясувалося, що дружина вірною не була, а вже рік живе з іншим у сусідній області.
Щоправда, молодиця не лише дозволила подружжю оселитися в її будинку, а й часом провідувала його, при цьому не забувала прихопити пляшку оковитої. Юрко ревнував до нестями, проте також був не проти випити і трохи розважитись, адже вони й надалі офіційно перебували у шлюбі.
Варто визнати, що 42-річній Олені В. не вельми добре велось у житті. Перший чоловік наклав на себе руки, залишивши її саму з трьома маленькими дітьми. Однак новоспечена вдова не довго ділила самотність із «зеленим змієм». Уже незабаром жіночка зустріла молодшого за себе на 12 років Юрія. Їх не зупинила велика різниця у віці, адже обидва були палкими прихильниками оковитої. Траплялося, що після спільної пиятики молодик безжально лупцював коханку, але на ранок вона йому все пробачала і, нашвидкуруч замазавши синці, бігла до крамниці, аби на останні гроші купити пляшку. Аж поки молодицю не позбавили материнських прав. Утім Олена цим не переймалася, адже відтепер могла жити, як заманеться.
Двічі вбив у середу
У 2005-му в них народився син. Півтора року потому, на початку жовтня 2007-го, Юрій допоміг односельцеві зібрати цукрові буряки. На знак подяки господар запросив на обід. Під час частування Юрко випив пів літра горілки, коли за ним прийшла Олена та забрала додому. Однак удома в нього розболілася голова й молодик із пересердя вдарив дружину стільцем по голові. Перелякана жінка побігла в сусіднє село за його матір’ю.
Задоволений, що в хаті нарешті настала тиша, чоловік ліг спати. Аж тут заплакав малий Андрійчик. Він узяв сина на руки та спробував напоїти молоком, але дитина кликала маму. Тоді Юрко щосили двічі гепнув його об землю. Потім узяв на руки і пішов до сусідів, але на сходах упав, і дитина вдарилась головою об бетон. Підводячись, ще й наступив малому на голову, а потім, тримаючи мертве дитя на руках, побіг до сусідів. Ті одразу відчули недобре і запропонували викликати «швидку». Тоді п’яненький Г., притиснувши зранене тільце сина до себе, утік до урочища Глибока Долина. Тут на покинутому дворі підійшов до криниці, зняв із дитини колготи. Однією панчохою обв’язав тулуб, до другої прив’язав камінь і жбурнув малого у воду. А сам декілька днів переховувався у старій хаті, сховавшись під ковдру. Саме за вбивство півторарічного сина у квітні 2008 року Юрія й засудили до 12 років позбавлення волі.
«Не діставайся нікому!»
Отож повернувшись із місць неволі, 30-річний чолов’яга навіть не думав шукати роботу, а жив, точніше пиячив, за рахунок рідних і дружини.
Того фатального дня, 30 листопада 2016 року, опівдні Олена приїхала до с. Мала Лука, аби відремонтувати та почистити димохід. Не забула привезти пляшку, тож, перш ніж братися до роботи, сіли почаркуватись. Сестра Юрія, взнавши про її приїзд, відправила чоловіка подивитися, чи вони не сваряться. Натомість подружжя радо запросило його приєднатися. Той відмовився і поспішив додому заспокоїти дружину.
Тим часом по обіді Олена зателефонувала своєму співмешканцю та повідомила, що вже збирається додому. Почувши, як п’яненька дружина каже чужому чолов’язі, що «скучила й цьомкає його», Юрко від ревнощів просто озвірів і щосили вдарив її кулаком по обличчю. Коли вона впала, продовжував бити руками, ногами, стільцем, аж поки в ньому не зламалася ніжка. Закривавлена жінка глухо стогнала, лежачи у калюжі крові та обхопивши голову руками.
Тим часом ревнивець налив собі горілки, випив і з ненавистю подивився на свою жертву. Він розумів, що знову скоїв тяжкий злочин плюс невідбуті два з половиною роки тюрми. Але він так не хотів знову за ґрати! Старанно вимив руки, почистив одяг і черевики, вийшов надвір та одразу попрямував до подвір’я сестри. Як і передбачав, вона з чоловіком поралась по господарству. Підійшов, попросив у родича цигарку. Сестра запитала, де Олена. «Поїхала додому», – спокійно відповів їй. Потім повернувся до себе та ще трохи походив по подвір’ї, аби його побачили сусіди.
Вже у сутінках зайшов до хати і, мимохіть подивившись на лежачу жінку, сів спиною до неї. Вона спробувала щось сказати, та він гримнув: «Мовчи, с..о!» Рішуче схопив ніж, підійшов і вдарив у шию. Як і казав співкамерник, крові було небагато. Він налив собі ще горілки, потім приніс із комірчини білі мішки і спокійно сів біля трупа. Спочатку зірвав увесь одяг і буденно, ніби це курка, відрізав і кинув у мішок голову жінки. Слідом полетіли руки та ноги. Тулуб запакував в інший лантух. Уже була глуха ніч, коли Юрко, закинувши за спину мішки з кривавою ношею, тихцем вийшов надвір і пішов до річки. На березі Збруча закинув їх подалі. Повернувшись додому, ретельно прибрав у хаті, спалив закривавлений свій та одяг і речі потерпілої. От тільки, як добрий господар, залишив ніж – лише старанно змив кров, а на ранок звично краяв ним хліб, сало, бараболі.
«То не кров, а краплі від борщу»
Утім холоднокровний убивця не помітив краплин крові на стіні й тумбочці. Саме ці бризки й видали тельбушника з Малої Луки. Адже вже наступного дня потерпілу почав розшукувати її співмешканець. Особливо його насторожило, що жінка не відповідала на телефонні дзвінки. У селі він почав розпитувати сусідів, сільського голову. Ті звернулися до Юрка, але вбивця запевняв, що Олена поїхала у Гримайлів до дітей. Відчуваючи недобре, до Юрка завітав брат і зі здивуванням зауважив, що у кімнатах ретельно прибрано. От тільки на тумбочці червоні краплі.
«То від борщу», – пояснив господар. Однак брат поділився своїми підозрами з сільським головою. Лише на десятий день Юрій зізнався у вбивстві Олени та показав, куди викинув мішки з тілом.
…І от наприкінці січня 2022 року в Чортківському районному суді прозвучав вирок жорстокому вбивці – довічне позбавлення волі. Чи розкаявся Юрій? Навряд чи, бо вперше потрапивши на лаву підсудних, він, стоячи на колінах, розповів про вбивство сина. А потім по-варварськи розправився з дружиною.
Марина Криниця
Джерело: Тижневик "Номер один"
3808