Пауерліфтинг хоча й молодий вид спорту, однак на Тернопільщині він один з найпопулярніших і найдоступніших. Про всі нюанси цього силового виду спорту ми поспілкувалися з головою Тернопільського відокремленого підрозділу Федерації пауерліфтингу України Ігорем Лисим (І.Л.) та начальником обласного управління фізичної культури і спорту ТОДА Віктором Мацикуром (В.М.).
При правильному підході до тренувань ймовірність отримати травму мінімальна
– Розкажіть, що являє собою пауерліфтинг як вид спорту, які вправи в ньому застосовуються та чим цей вид спорту корисний для здоров’я?
І.Л.: Пауерліфтинг (з англ. powerlifting, power – сила, lifting – піднімати) – силове триборство, суть якого полягає у подоланні максимально важкої ваги для спортсмена. Пауерліфтинг включає три дисципліни: присідання зі штангою на спині, жим штанги лежачи на горизонтальній лавці і станова тяга, які в сумі визначають переможця змагань. Пауерліфтинг для початківців зміцнює кістково-м’язовий апарат, виробляє правильну осанку, покращує роботу внутрішніх органів, виховує волю і впевненість у своїх силах, збільшує працездатність усього організму.
– Які групи м’язів здебільшого працюють у спортсменів-пауерліфтерів?
І.Л.: Під час виконання базових вправ переважно працюють великі групи м’язів ніг, м’язів грудної клітки та спини. А також задіяні практично всі інші групи м’язів усього організму.
– Є такі поняття, як класичний та екіпірувальний жим штанги лежачи. Чим вони відрізняються?
І.Л.: Тим і відрізняються, що в екіпірувальному дивізіоні використовується спеціальна жимова майка, а у класичному вона заборонена.
– Кажуть, що після тривалих занять уже досвідчені майстри цього виду спорту мають проблеми зі спиною, хребтом. Наскільки це правда і загалом чи мають заняття пауерліфтиногом якісь протипоказання?
І.Л.: Тут усе відносно і залежить від індивідуальних особливостей організму, ритму життя, програми тренування спортсмена, від тренера тощо. При правильному підході до тренувань, а також при повноцінному харчуванні й відпочинку ймовірність отримати травму зводиться до мінімуму.
– Зі скількох років рекомендуєте займатися пауерліфтингом?
– І.Л.: Кажуть, за правилами починати можна з 12-ти років, але я б рекомендував із 10-ти.
– Щоби серйозно працювати зі штангою, потрібно бути підготовленим, пройти інші види спорту чи ним може займатися і новачок?
І.Л.: Пауерліфтингом може займатися як підготовлений, так і новачок.
– Пауерліфтинг – це виключно вид спорту для чоловіків чи дівчата теж у ньому є?
І.Л.: Поєднання дівчини і штанги вже давно не є екзотикою, оскільки на даний момент у кожному спортзалі є дівчата, які надають перевагу саме заняттям з вагою, аніж просто фітнесу. Пауерліфтинг – спорт не тільки для чоловіків.
– Чи не ображаються «ліфтери», коли їх називають молодшими братами важкоатлетів?
І.Л.: Ні, зовсім не ображаються, а дружать з важкоатлетами. І в міжсезоння навіть виконують для різноманітності вправи з важкої атлетики. Деколи важкоатлети навіть беруть участь у змаганнях з пауерліфтингу. Тому ми одна велика сім’я.
Екіпірування вартує кілька сотень доларів
– Пауерліфтинг – дорогий вид спорту, скільки потрібно коштів на амуніцію (взуття, трико, майка, пояс), снаряди, тренера?
І.Л.: Як і будь який інший вид спорту, пауерліфтинг теж вимагає вливання коштів. Для прикладу на екіпірування: взуття – 100 у.о, трико – 200 у.о, жимова майка – 250 у.о, пояс – 100 у.о і т.д.), але ж є і класичний пауерліфтинг, де затрати мінімальні. Також є ймовірність потрапити в зал пауерліфтингу, де більшість із тих речей уже є в наявності, і при великому бажанні спортсмена присвятити себе даному виду спорту, тренер може забезпечити його повністю чи частково.
В.М.: Екіпірування в пауерліфтингу, звісно, дороге, сумарно це кілька сотень доларів у рік, але займаючись класичним «безекіпним» триборством, таких витрат не буде. Тому, мабуть, і варто розпочинати свій шлях у цьому спорті з такого дивізіону, це забезпечить правильний розвиток сили і з часом дозволить перейти в «екіпірувальний» пауерліфтинг, маючи результати та досвід. Підібрати екіпірування може тільки фаховий тренер, який готує спортсменів та виводить їх на поміст змагань, бо тільки так можна дізнатися про всі нюанси його роботи. Не варто купувати щось за порадами дилетантів і робити спроби розібратися з цим самому під час виконання вправ, це призведе до травм. В обласній ДЮСШ з літніх видів спорту (директор Олександр Куриляк) є відділення пауерліфтингу, там працюють фахівці з великим досвідом, прошу звертатись зацікавленим саме сюди, а також у спортивний клуб «Олімп».
– Пауерліфтингом обов’язково займатися у спортивному залі чи, можливо, на вулиці, де є штанги?
І.Л.: У спортзалі. А де ж на вулиці можна знайти таке спортивне спорядження? Також варто тренуватися під наглядом тренера, щоб уникнути травм.
– Поділіться досягненнями тернопільських пауерліфтерів за 2018 рік.
І.Л.: Щоби поділитися цими досягненнями, не вистачить місця у газеті (сміється, – авт.). Скажу двома словами, у цьому році вже відбулися три чемпіонати України, а саме з пауерліфтингу, жиму штанги лежачи та серед вихованців ДЮСШ, де нашими спортсменами було завойовано понад 60 медалей.
– Як тернопільські пауерліфтери виглядають на рівні України, чи хтось із них входить до національної збірної чи збірних молодших вікових груп?
І.Л.: Серед усіх вікових груп тернопільські спортсмени виглядають на високому рівні: чоловіки – Бубен Тарас – 2 місце на ЧУ з жиму лежачи; жінки – Коляденко Мар’яна – 2 місце на ЧУ з жиму лежачи; юніори – Шаповал Назар – 2 місце на ЧУ з жиму лежачи; юніорки – Наконечна Анастасія – 1 місце на ЧУ з пауерліфтингу; юнаки – Гаврилюк Вадим – 2 місце на ЧУ з пауерліфтингу; дівчата – Полянська Марія – 1 місце на ЧУ з пауерліфтингу. Всі ці спортсмени є претендентами для участі у міжнародних змаганнях.
В.М.: Серед неолімпійських видів спорту в Україні пауерліфтинг приносить найбільше нагород та рекордів, українські триборці є традиційно лідерами на європейських, світових чемпіонатах, Всесвітніх іграх, комерційних турнірах серед професіоналів тощо. У Тернопільській області ситуація подібна – з кожних змагань наші спортсмени повертаються з нагородами, виконують нормативи на майстрів спорту України, встановлюють національні рекорди. Тому розглядаємо цей вид спорту як один з пріоритетних, що має достатню масовість, є доступним і приносить у скарбничку області значні спортивні результати.
– Чи стикаються тернопільські пауерліфтери з якимись проблемами, скажімо, відсутність фінансування поїздок на змагання, амуніції, снарядів тощо.
І.Л.: Члени збірної команди Тернопільської області відряджаються на змагання за рахунок управління фізичної культури та спорту ТОДА.
В.М.: Забезпечуємо участь у всіх офіційних змаганнях збірної команди області у всіх вікових категоріях та дисциплінах пауерліфтингу та жиму лежачи, фінансуючи проїзд, проживання та харчування спортсменів. З огляду на те, що в Україні та Тернопільській області є спортсмени, що виступають за інші федерації, ми намагаємось не розпорошувати фінансування та підтримуємо саме обласний осередок Федерації пауерліфтингу України (керівник Ігор Лисий), якій Міністерство молоді та спорту офіційно делегувало повноваження розвивати цей вид спорту в країні.
Для популяризації пауерліфтингу потрібно вливання великих коштів
– Пауерліфтинг – неолімпійський вид спорту, але у Вас є Всесвітні ігри. Навіть просто потрапити туди – це вже мрія. Чи за історію тернопільського пауерліфтингу хтось брав у них участь. І загалом, хто є найвідомішими місцевими спортсменами з цього виду спорту?
І.Л.: Всесвітні ігри – змагання дуже високого рівня. Досі ще ніхто з тернопільських пауерліфтерів туди не потрапляв, але ми над цим працюємо. Найбільш відомими і заслуженими спортсменами Тернопільської області є Тамара Багрій (заслужений майстер спорту України, багаторазова чемпіонка і призерка світу та Європи) та Лілія Проць (майстер спорту України міжнародного класу, багаторазова чемпіонка і призерка світу та Європи).
– У молодому віці всі люди спішать жити і женуться за почуттями та задоволенням. Спортсмени ж живуть за окремим графіком, я би сказав, у своєму світі, де все підпорядковується програмі тренувань і календарям змагань. Не виникало у Ваших підопічних відчуття відчуженості від світу?
І.Л.: Кожна людина обирає своє. Якщо спортсмену приносить задоволення як сам процес підготовки, так і виступ на змаганнях (особливо, якщо бореться і займає призові місця), то він буде цим займатися, для нього спорт і буде його світом. Відчуття відчуженості не може бути, тому що провідні спортсмени багато подорожують Україною та світом і отримують чимало позитивних вражень від змагань.
– Чи впливають на виступи «ліфтерів» судді і чи загалом у Вашому виді спорту від них багато залежить?
І.Л.: Якщо спортсмен технічно правильно виконує вправу і в суддів не виникає на рахунок цього сумнівів, то й оцінка буде об’єктивною. Також за роботою суддів спостерігають члени журі, що унеможливлює несправедливе рішення суддівської колегії.
– Для розуміння повідомте, якими є обласні рекорди в кожній вправі, скажімо, для легковаговиків, середньоваговиків та тяжів, назвіть прізвища володарів цих рекордів (вагу виберіть довільну, наприклад, до 59 кг, до 93 кг і понад 120 кг)?
І.Л.: У ваговій категорії до 59 кг рекорд у жимі штанги лежачи належить Михайлу Шаблію – 170 кг, до 93 кг – Тараса Бубену – 275 кг (жим штанги), понад 120 кг – Артуру Олійнику– 280 кг (жим штанги).
– Силові види спорту, такі як пауерліфтинг чи важка атлетика, не надто радують великою популярністю. Їх практично не транслюють по телебаченню, хіба що під час Олімпіади. А побачити афіші з якимись змаганнями можна лише у великих містах. Це саме можна сказати і про Тернопіль. На Вашу думку, чому люди так мало знають про пауерліфтинг?
І.Л.: Для того, щоби популяризувати будь-який вид спорту, потрібно вливання великих коштів, тобто пошук спонсорів.
– Для популяризації пауерліфтингу має бути багато змагань, щоби зацікавлені люди бачили, що це за вид спорту. Чи проводять на Тернопільщині змагання з пауерліфтингу, вони місцеві чи всеукраїнського рівня?
І.Л.: У Тернополі кожного року проводяться відкриті чемпіонати області з пауерліфтингу та жиму лежачи серед усіх вікових груп. А також ми практикуємо виїзди на відкриті обласні змагання у Львові.
В.М.: Спільно з осередком Федерації пауерліфтингу України проводимо щороку чемпіонат області з триборства, окремо – з жиму лежачи, кубок області, чемпіонат серед ДЮСШ, також підтримуємо проведення інших турнірів.
– Навколо пауерліфтингу є один стереотип: усі спортсмени, щоби досягти високих результатів, вживають «хімію» і потім мають проблеми з серцем. Чи це правда і які з дозволених стимуляторів можна використовувати у цьому виді спорту?
І.Л.: Це стереотип. Спортсмени, які досягають високих результатів, рано чи пізно проходять процедуру допінг-контролю. Немає у пауерліфтингу дозволених стимуляторів. Використовувати можна харчові добавки, вітаміни, мінерали тощо.
– Чи є якісь продукти харчування, які не бажано споживати пауерліфтерам?
І.Л.: Звичайно є. Це ті ж самі продукти харчування, які не бажано споживати будь-якій людині (сміється, – авт.).
– Де в Тернопільській області є осередки пауерліфтингу – клуби, спортивні зали тощо ?
І.Л.: У м. Тернополі – це СК «Олімп» (ТЗОШ №23) та СК «Побержим» (Палац спорту), м. Бережани – СК «Аякс», м. Бучач – СК «Геркулес», м. Чортків – СК «Спортлайф», м. Кременець – спортивні клуби «Спарта», «Воднік», «Кремінь», смт Озерна – СК «Гладіатор», с. Малий Ходачків – СК «Ходаки».
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418