В Івано-Франківську у храмі Св. Йоана Хрестителя, що на вулиці Микитинецькій, є чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої Станиславівської, яку в травні 2010 року у вигляді копії повернули у місто.
Попри всі перипетії навколо образа, він відразу почав творити чуда. Варто згадати тільки історію хлопчини, якого ікона і молитва врятували від смерті після того, як він випустив собі кулю у скроню. І це не єдиний випадок зцілення.
Настоятель храму й ініціатор повернення ікони в місто отець Володимир Вінтонів розповідає про численні видужання від цукрового діабету, від переломів, безсоння, психологічних розладів, вдалі операції, видужання від безпліддя і навіть допомогу у вирішенні різноманітних життєвих проблем, які відбувалися саме за посередництва ікони. Пропонуємо вашій увазі ще одне свідчення про чудо зцілення за посередництва ікони.
У Світлани Долішньої від раку помер тато, згодом – мама. Ледь не смертельний діагноз поставили і самій жінці. Перед операцією вона прийшла до церкви Йоана Хрестителя, але храм був зачинений. Тоді Світлана стала на молитву під дверима і дуже зраділа, що у шпаринку їй вдалося побачити частинку чудотворного образа Матері Божої Ласкавої Станиславівської, помолилася і з легким серцем пішла до лікарні. Так легко, каже жінка, їй ще не було ніколи.
Чимало людей спілкуються з цією привітною тендітною жінкою, навіть не здогадуючись, який біль і радість їй довелося пережити. Тяжко сказати, чи жила би вона досі, якби не її велика віра і те, що пощастило жити поряд з уже згаданою церквою… Через два роки після смерті мами Світлана виявила у себе аналогічні симптоми. Лікарі, до яких звернулася, навіть не сумнівалися в потребі негайної операції. Інакше метастази злоякісної пухлини проникнуть у тіло, а далі – тяжка смерть у муках. Що може її очікувати, Світлана знала: до операції залишилося три дні. Ще був час відвідати Службу Божу, по закінченню якої настоятель церкви, отець Володимир Вінтонів, підійшов до своєї постійної парафіянки і звично запитав: «Ну що, Світлано, як справи?» Почувши відповідь, аж на лиці змінився: «Чому ж раніше цього не сказала?..» Жінка тільки розвела руками.
– Сьогодні я буду в тебе! – сказав священик.
– Отець молився наді мною п’ять годин. Це було дуже довго і дуже тяжко, – розповідаючи, Світлана ледь втримується від плачу. – Але як добре стало потім!… Коли отямилася від наркозу, в операційній нікого не було. Одна лежала на столі, і найперше, що подумала, було: «Я ще на цьому світі чи вже на тому?»
Але почула, що за вікнами бушує гроза, гримить, блискає. Пізніше її діти розповіли, що гроза почалася саме тоді, коли вона опинилася на операційному столі. На зовсім ясному небі раптом з’явилася темна хмара – і як полилося! Цей дощ ніби змив оте все зло, гріхи, які ще були в ній.
Після операції жінка не взяла жодного знеболювального уколу. Інші дивувалися: невже її нічого не болить? Але ж і справді не боліло. Більше того, вже через день зуміла переконати лікарів відпустити її додому. Окрім усього іншого, їй морально тяжко було перебувати в лікарні. Адже два роки перед тим у сусідній палаті лежала її мама. Хірург дуже цього не хотів робити: у пацієнтки ще сочилася кров зі швів, і взагалі, як можна було відпускати людину, якій тільки вчора зробили доволі складну операцію?!
– Зі мною все буде добре, ось побачите, – запевняла пані Світлана. – Я під охороною.
Не пояснювала лікареві, яку саме охорону, але мала на увазі Матір Божу Ласкаву Станиславівську, образ якої зберігається у церкві Йоана Хрестителя на вул. Микитинецькій і саме котра, переконана Світлана, прийшла на допомогу, коли з нею сталася біда. Оперували пані Світлану у вівторок, а в неділю вона вже була на літургії.
Власне чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої Станиславівської, яка нині зберігається у церкві Йоана Хрестителя, так само об’єднує християн. Адже сюди приходять не тільки жителі Івано-Франківська, а й Львова, Тернополя, Хмельницького, Чернівців, Стрия, Жидачева, Галича, Богородчан, Калуша, Мукачевого…
– У цій невеличкій церкві почуваєшся як вдома, – каже пані Світлана. – Та ні, навіть краще. Не раз буває, що вдома ледь ноги пересуваю, тиск піднявся чи якась інша біда. Але йду до церкви, бо треба щось там допомогти. З останніх сил доходжу туди і наче разюча зміна настає. Повна енергії, ніби нізвідки сили з’являються…
– Мабуть логічно, що місце, яке обрала для себе Матір Божа Ласкава Станиславівська, має бути незвичним. Адже тут навіть тиша цілюща. Кожен присутній у хвилини перед відправою може почути, як до його серця промовляє Господь, як розмовляє Ласкава. Адже тиша – це мова Бога, – каже настоятель храму, отець Володимир Вінтонів.
У кожної людини, яка переступає поріг цього храму, своя історія оздоровлення, зцілення, вирішення проблем свого життя. Це, без перебільшення, місце постійного чуда. Потрапити сюди доволі просто — вистачить прийти у будній день о 18 год. на Службу Божу до маленької церквиці над річкою, що на вул. Микитинецькій. До церкви, де збуваються мрії… До місця, де навіть тиша зцілює…
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418