Перші відомості про Краснобрідську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці нам подає народний переказ другої половини XIV ст., що записаний на сторінках монастирського літопису.
За офіційним твердженням, ікона Мукачівської Богородиці походить із Греції, припускається, що з Константинополя, хоча є версія, що її написали грецькі майстри на території Італії. Висловлюють здогади про те, що вона була намальована ще раніше до зазначеної на ній дати – 1453 р. Також зауважується, що не відомо яким чином ікона могла потрапити до Риму, де і зберігалася до 1926 року.
Скоріш за все, внаслідок нападу турків на Візантію, рятуючи ікону від знищення, перевезено її до Риму, де вона зберігалася у папських палатах Ватикану.
Якось один сліпець, який подорожував тим краєм, умився водою з криниці і, щиро помолившись до Матері Божої, прозрів. На знак вдячності за своє чудесне зцілення він побудував біля криниці невеличку каплицю, де й помістив ікону Пресвятої Богородиці.
З тих пір стали тут збиратися з усіх сторін Галицької Лемківщини, а також північно-східної Словаччини численні паломники. Коштом і старанням князя Федора Корятовича тут було побудовано дерев’яну церкву і келії для декількох ченців як знак щирої подяки Божій Матері за опіку над краєм. У 1603 році Краснобрідський василіянський монастир дуже потерпів від пожежі і пограбування, але ця ікона Пресвятої Богородиці залишилася чудом неушкодженою. Невдовзі ця чернеча обитель була заново відбудована. Пізніше монастир ще не раз зазнавав нищення від пожеж і руйнувань під час воєнних лихоліть, але ікона Божої Матері вціліла.
Уже на початку 60-х років XVII ст. ця ікона була широко відома в краю своїми чудами. Чудотворну ікону Пресвятої Богородиці вірні почали прикрашати численними дарами-вотами в знак вдячності Господеві за ласки, які завдяки заступництву Матері Божої сходили на побожних прочан, що з вірою і надією приходили до цієї Краснобрідської чудотворної ікони.
З другої половини XVIII ст. Краснобрідська чернеча обитель, незважаючи на важкі часи, далі залишалася важливим відпустовим місцем Підкарпатського краю. Сюди з усіх околиць Срібної Землі і Галицької Лемківщини збиралися на багатотисячні відпусти на празники Зіслання Святого Духа і Покрову Матері Божої побожні прочани, щоби перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці отримати зцілення від тілесних і душевних недуг.
Тут у 1761 році було збудовано нову монастирську церкву з каплицею, у якій було поміщено чудотворну ікону Матері Божої.
Розповідають, що ікона знала чимало див. Одного дня до монастирської церкви в Мукачеві на Чернечій горі батьки привели сліпу дівчину віком п’ятнадцяти років і попросили отця Василя Ваврика, ЧСВВ, відправити за неї Службу Божу перед чудотворною іконою Божої Матері. Отець радо погодився, брати-студенти співали. Після освячення Чесних Дарів дівчина скрикнула схвильованим, але радісним голосом: «Я бачу!» Великою була радість батьків. Вони щиро дякували Богові і Пречистій Діві за отриману чудесним способом ласку.
Ще одне чудо відбулося під час стихійного лиха, яке сталося на Закарпатті. Проливні осінні дощі з 3 на 4 листопада 1998р. призвели до непередбачуваної повені, яка завдала великої шкоди багатьом людям. Постраждало чимало сіл і деякі міста. У Мукачеві о 2 годині ночі вода вийшла з берегів ріки Латориці й у нижній частині міста затопила цілий квартал. Сім’я, яка переховувала ікону, проживала саме на одній з вулиць цього кварталу. Рятуючись, вони покинули будинок, але забули ікону. Коли через два дні рівень води знизився і небезпека минула, родина повернулася додому. Великим було їхнє здивування, коли, ввійшовши до будинку, побачили, що кімната-каплиця, де завжди правилась Служба Божа перед чудотворною іконою, була сухою, на відміну від інших кімнат, що були залиті й понівечені водою. У такий спосіб збереглася неушкодженою чудотворна ікона Божої Матері.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417