Світлана родом з Івано-Франківщини, а Володимир – з Тернополя. Їхня історія розпочалася на початку повномасштабного вторгнення, коли Світлана, відчуваючи серце, сповнене патріотизму, як волонтер привезла допомогу у підрозділ, де проходив службу Володимир. З того моменту почалося їхнє спілкування – спершу через забезпечення, а згодом і зацікавленістю одне в одному, йдеться у повідомленні 105 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Два роки минуло, випробування, довгі розмови та спільні цінності зміцнили їхній зв’язок. І от, коли Володимир повернувся з фронту в відпустку за станом здоров’я, його мрія зробити Світлані пропозицію стала реальністю.
Зустріч відбувалася у Будинку вчених у Львові. Світлана думала, що Володимир запропонував зробити фотосесію на пам’ять, тож вони одяглися святково, а їхній товариш погодився організувати професійну фотомить. Проте наречений підготував дещо особливе. Його бойовий побратим, потайки, привіз запашні квіти, які мали стати частиною цього особливого моменту.
У момент, коли світло м’яко падало на обличчя Світлани, Володимир зупинився, глибоко вдихнув і став на одне коліно. Він витягнув каблучку, яка блищала, ніби втілення всіх їхніх сподівань і мрій. Для Світлани це було абсолютно неочікувано. Вона, ніби заворожена, спостерігала за тим, як Володимир говорить слова, які вона ніколи не чула раніше — слова про кохання і про бажання провести життя разом.
«Світлано, ти — моє світло у темряві. Ти моя віра, надія й любов. Чи станеш моєю дружиною?» — запитав він, дивлячись в її очі, сповнені захоплення та щастя.
Вона мало не розплакалася від емоцій. Серце билося швидше, а спека щастя охопила її. «Так, Володимире, я згодна!» — вигукнула вона, і сльози радості мало не потекли по її щоках.
Володимир надів каблучку на її палець і обняв її, поки навколо них звучали оплески товаришів та сміх радості.
Тепер для Світлани все навколо набуло нового сенсу. Окрім своєї адвокатської діяльності, вона і буде й надалі волонтерити. Сам Володимир має повернутися на передову,
З мріями про майбутнє, сповненими світла й надії, і вже після перемоги молодята разом втілюватимуть у життя щось нове. І хоча їхні серця розділятимуть відстань та час, вони впевнені: в любові й довірі під силу пережити розлуку, яка чекає на них попереду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
49527