Наша розмова з кандидатом у народні депутати по 165-му виборчому окрузі Іваном Чайківським видалася непростою. І це зрозуміло, адже ми підняли дуже складу тему – пенсії. Зараз в Україні на одного працюючого припадає кілька пенсіонерів – це об’єктивна реальність, продиктована як скороченням життя людей, так і трудовою міграцією та зменшенням народжуваності.
Виникає запитання: де брати гроші для пенсіонерів і як зробити, аби пенсії зростали. Про це розмірковує людина, яка вже 20 років працює в аграрному бізнесі, створила майже 2500 робочих місць та чесно сплачує податки (тільки за минулий рік компанія «Агропродсервіс», засновником якої є Іван Чайківський, сплатила майже 200 млн. грн. усіх видів податків та платежів до бюджетів різних рівнів, з яких і виплачуються в тому числі пенсії.
Ми повинні розуміти, говорить Іван Чайківський, що пенсіонери залежні виключно від своєї пенсії, вони рідко мають змогу підзаробити і їхня працездатність все-таки є нижчою, ніж молодшого покоління. Тому ми маємо подбати, щоб їхньої пенсії вистачало на безбідне життя. Чи можна цього досягти? Як економіст, відповідально заявляю, що це можливо, але не відразу.
По-перше, в основі всього лежить економіка. Якщо вона запрацює – піде грошовий оборот, почнуться інтенсивніші сплати до бюджетів і звідти вже будуть надходити кошти для пенсій та інших соціальних виплат. Звісно, економіка не запрацює сама собою, держава має встановити єдині ефективні правила, які будуть незмінні протягом тривалого періоду, аби інвестор відчував себе захищеним. Адже щоби почати бізнес, він бере кредит чи вкладає у нього важко зароблені кошти. І тільки тому, що в нас так швидко міняються правила гри, інвестори бояться заходити в Україну, а своїх коштів державі не вистачає. Навіть гроші МВФ ми використовуємо для проїдання, а не для розвитку. Саме тому у парламенті має сформуватися група економістів-практиків, котрі розроблять пакет законів, який перетворить Україну у сприятливий майданчик для інвестицій. Інвестор, який не буде відчувати страху за свої гроші та бізнес, дасть нам ту довгоочікувану оновлену фінансову кров для нашої економіки.
По-друге, є інший шлях, тісно пов’язаний з інвестиціями, – повернення заробітчан додому. Ми говоримо не тільки про створення робочих місць, а й про заснування ними власної справи. Ми хочемо, щоби люди ставали господарями, які будуть опиратися на власні сили. Це власне ще одна велика група працездатного населення, яка наповнюватиме бюджет для подальших виплат пенсій.
І третій крок – збільшення пенсій та їхнє справедливе вирівнювання. Не може людина в селі, фізично пропрацювавши все свідоме життя і втративши при цьому навіть здоров’я, отримувати найменшу пенсію. Тому шкалу виплат треба переглянути не тільки з урахуванням стажу, а й інтенсивності тієї роботи, яку людина виконувала, надати більшої ваги важкій праці, навіть якщо її прирівнюють до некваліфікованої.
Усе це реально зробити за 3-4 роки лише при одній умові – мати бажання робити позитивні зміни для людей. А виробити стимулюючі правила для інвесторів та оживити економіку здатні лише успішні внутрішні інвестори, які пройшли тернистий шлях бюрократичних бар’єрів, вистояли, мають за плечима великий досвід творення і чітко розуміють, що треба зробити, аби українська економіка встала з колін і запрацювала на повну потужність.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811