Сьогоднішня молодь для когось видається інертною, для когось – «мажористою», а для когось – активною і прогресивною. Ми ж хочемо розповісти про молоду людину, яка не чекає, поки їй повісять якийсь ярлик, а активно творить свою кар’єру сама. Ігор Степанов – перспективний та ініціативний житель Тернополя, добре орієнтується у політичній ситуації міста та вирішив взяти участь у місцевих виборах. Про свою мотивацію, політичний вектор, те, яким має бути депутат, як працювати у команді та перші кроки у разі перемоги він розповів нашим журналістам.
«Як би не прикро було визнавати, але мислення значної кількості “ветеранів” політики засмічене стереотипами, шаблонами, впливом авторитетів, у сучасній політиці таким складовим не має бути місця»
– У 2019 році, коли відбулися парламентські вибори, у списках ми побачили багато нових облич. На місцевих виборах цьогоріч їх ще більше. В основному це молоді люди, дуже часто без досвіду в політиці. Розкажіть про себе трохи більше…
– Я народився і зростав у Тернополі. Займався спортом та й досі люблю поганяти м’яча. Моє дитинство пройшло у Старому парку. Навчався у 18 школі, згодом – в Українській гімназії ім. Івана Франка. Вступив до Тернопільського національного економічного університету на економічний факультет. Коли закінчував магістратуру, вже розумів, що в сучасному світі мало мати лише економічні знання, тому продовжив своє навчання на юридичному факультеті Міжрегіональної академії управління персоналом. Адже суспільству потрібні багатопрофільні професіонали, гнучка молодь, яка може переключатися з однієї діяльності на іншу у відповідності до вимог сьогодення. Згодом вступив на факультет державного управління Західноукраїнського національного університету.
– У принципі державне управління – частково споріднена галузь із юриспруденцією. Коли Ви зрозуміли, що хочете стати політиком?
– Ще з 18 років я почав цікавитися політикою. Тоді такий час був, самі розумієте – революція Гідності стала своєрідним перемикачем у суспільній свідомості, особливо це торкнулося молоді. Все ж почалося саме зі студентів. Вони хотіли кращого майбутнього для себе і для країни в цілому. Я не став винятком. Розумієте, я не б’ю себе кулаком у груди, розповідаючи усім про свої патріотичні настрої, але твердо знаю, що хочу жити в Україні, у Тернополі і не шукати в поневіряннях кращої долі за кордоном. Загалом після подій на Майдані став прискіпливіше спостерігати за політичною ситуацією у місті. Бачив, що є корисні ініціативи, але місту є куди розвиватися. Проте вектор діяльності депутатів не збігається з моїм баченням. Тому я вирішив спробувати свої сили, і ось тепер балотуюся до Тернопільської міської ради по округу №3, який включає в себе такі райони, як «Східний», Старий парк та “Канаду”.
– Ви кандидат у депутати від «Батьківщини». Чому обрали саме цю політичну силу?
– Політика – це командна гра. У ній неможливо реалізувати свою програму самостійно. І навіть якщо мені хтось заперечить, то аргументів не наведе. У цих виборах бере участь велика кількість партій. Одні з них вигулькували із забуття, інші, навпаки, постійно на очах і на слуху. «Батьківщина» – це партія з більш як 20-річною історією. Вона декларує поєднання національних, демократичних, християнських цінностей, реформаторства, патріотизму, державної солідарності, прав і свобод громадян, побудову конкурентоспроможної держави європейського типу. Для нас людина понад усе і українець – повноправний господар на своїй землі. Мені близька ця ідеологія. Окрім цього, на місцеві вибори 2020 року наша політична сила йде із повністю оновленою командою, і хочу зауважити, що в ній молоді та успішні управлінці, підприємці, державні службовці. Це люди віри й діла, які готові працювати над розвитком і процвітанням нашого краю. І, безумовно, такі люди можуть поділитися своїми знаннями для вирішення конкретних завдань, які повинні вирішуватись у міській раді нового скликання.
Я з повагою ставлюся до багатьох нинішніх політиків, але наше місто потребує свіжої думки і свіжої крові. Ми живемо в такий час, коли все розвивається швидко. Звісно, у політиків, які при владі, є багаторічний досвід, але вони не встигають за політичними викликами реального часу. Ми можемо довго розмовляти про нестандартні підходи у вирішенні завдань, критичне та креативне мислення, адже усі ці навички і життєво важливі ресурси просто необхідні усім, хто дотичний до політичних процесів. Вони дають змогу не потонути в інформаційній лавині, не піддатися маніпуляціям, допомагають приймати зважені рішення та відстоювати їх. У той же час, як би не прикро було це визнавати, мислення значної кількості “ветеранів” політики засмічене стереотипами, шаблонами, впливом авторитетів, у сучасній політиці таким складовим не має бути місця.
«Я бачу, що є можливість реалізовувати політику за мережевим принципом, без імперських структур»
– На думку експертів, нашій країні потрібне ціле покоління для того, аби політичні цінності почали змінюватись. У наших реаліях це кілька виборчих циклів. Чи можемо ми дозволити собі проводити таку селекційну роботу?
– Відслідковуючи політичні лозунги інших кандидатів, я часто чую, як вони говорять про те, що є хорошими людьми й ідуть у політику, аби щось змінити, при цьому дуже часто без конкретики або ж із популістичними обіцянками. Особисто я не вірю в такий підхід. Повинна бути чітка структура і відкриті правила гри. Бо без усвідомлення і чіткого бачення система починає переробляти тебе, пристосовуючи до себе. Це замкнуте коло у політиці, від виборів до виборів ми бачимо хороших людей, їх обирають, їм довіряють, а потім в один момент з ними щось відбувається і це вже не той кандидат, за якого ти віддавав свій голос. Особисті інтереси починають переважати, і вже не йде мова про позитивні зміни, а лише про бажання втриматися на плаву. І тоді це обходиться українцям дуже дорого.
У виборців є чудова можливість привести до органів місцевого самоврядування успішних молодих людей, які не потребують корупції і живуть якісно іншим життям, відмінним від своїх попередників. Зараз політикани намагаються втримати свою політичну систему, яка є застарілою, бо усі звикли, що є «кермувальник», який стоїть біля витоків та нав’язує свої правила. Але я бачу, що є можливість реалізовувати політику за мережевим принципом, без імперських структур. Завдяки цьому точкові політики можуть стати тією критичною масою, яка приведе нас до позитивних змін.
– Чим Ви керуєтесь у своїй діяльності?
– Я намагаюсь керуватися цінностями, а не власними інтересами. Не буду лукавити, інколи буває таке, що підловлюю свої думки, коли вони схиляються у сторону особистої зацікавленості. Та в такі моменти кажу собі: стоп. На моє переконання, важливо вміти жертвувати собою, навіть якщо твоя принципова позиція загрожує якимось втратам. У політиці кожен крок має наслідки. Адже від твоїх дій чи бездіяльності залежить те, як будуть жити тисячі тернополян наступних 5 років.
«Міське управління і самоврядування – це ті дві категорії, які є невід’ємними одна від одної, і взаємозв’язок громади та депутатів дуже важливий»
– На Вашу думку, яким повинен бути депутат?
– Депутат місцевої ради має бути рупором населення, трудових колективів, що знаходяться в окрузі, забезпечувати так званий живий “зворотний зв’язок”, доводити до відома ради, її виконавчого органу думку виборців з певного приводу, домагатися її врахування при ухваленні рішення. Саме після такого діалогу ми можемо говорити про успішне вирішення територіальних проблем. Фактично більшість проблем місцевого значення піддаються вирішенню і можуть бути розв’язані на місцях у тому випадку, якщо представники місцевої влади застосують неординарні, нетрадиційні, творчі підходи. Важливо бути послідовним, цікавитися, наполягати в раді на розв’язанні проблем правовим шляхом і проявляти бажання не тільки на словах, а й у діях.
– Ви балотуєтесь до Тернопільської міської ради. Розкажіть нашим читачам, з якою програмою йдете до людей?
– Ви ніколи не задавали собі запитання, чому в одних українських містах комфортно жити, а в інших – ні? Бо я часто це роблю. Звісно, можна говорити про історію та особливості розвитку, занепад промисловості, вдале чи невдале управління.
Точно знаю, що можу посприяти покращенню нашого міста на рівні району чи двору.
Міське управління і самоврядування – це ті дві категорії, які є невід’ємними одна від одної, і взаємозв’язок громади та депутатів дуже важливий.
Якщо відверто, я не хочу давати своїм виборцям популістські обіцянки. Можу гарантувати, що буду чути своїх виборців і разом з ними вирішуватиму їхні проблеми та проблеми міста в цілому. Я як житель свого району розумію, що потрібно нам усім. Для прикладу, район Старого парку вже 5 років без депутата на окрузі, на нижній «Канаді» лише в останній рік-півтора він з’явився. Відтак про благоустрій годі й говорити. Є багато проблемних ділянок, на яких зосереджу свою роботу. Для прикладу, дорога від обласної лікарні до вулиці Шухевича в жалюгідному стані і вже роки потребує ремонту. Дорожнє покриття вулиць Михайла Рудницького, Михайла Ломоносова, Чарнецького, Підгородня бажає кращого, це при тому, що у зв’язку з великою кількістю автомобілів, ці дороги стали транспортними артеріями міста.
Старий парк – улюблене місце жителів району, вночі він не освітлюється взагалі, після 8-ї там пересуватися небезпечно. В загальному в місті є ряд важливих проблем, які потребують нагального вирішення. Це і відсутність громадських вбиралень, і «столичні» ціни на проїзд у громадському транспорті, проблема з тим же транспортом після 8 вечора, коли маршрутку доводиться чекати більше години.
Як депутат я ініціюватиму модернізацію транспортної мережі міста, встановлення меж Старого парку без зменшення його площі та освітлення його території, модернізацію внутрішньобудинкових мереж старого житлового фонду у співфінансуванні з міською радою та мешканцями. Лобіюватиму питання аудиту зелених насаджень та газонів прибудинкових територій, заборону їхньої забудови та видалення, заборону забудови в старих районах без облаштування нових комунікацій (тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення) тощо.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Ігор Степанов, вибори 2020, газета "Номер один", новини Тернополя
3808