Політична партія «Правий сектор» іде на місцеві вибори у Тернопільській області. Їхня команда – це згуртовані, ідейні, освічені та щирі люди. Одним із них є Назар Сарабун – керівник політичної партії «Правий сектор» у Тернопільській області та кандидат у депутати до Тернопільської міської ради.
«Усю свою діяльність пропускаю крізь призму пам’яті та втрат, кожну справу роблю так, щоби жертви побратимів не були марними»
– Розкажіть про себе трохи більше…
– Народився я у селі Жовнівка, Бережанського району, Тернопільської області. Закінчив загальноосвітню школу в селі Потутори. Потім навчався у Бережанській гімназії імені Богдана Лепкого. Зростав на Бережанщині, і саме тут відбувалася визначна для мене подія, яка познайомила з українським націоналізмом, – це військово-патріотичний табір «Легіонер» імені Романа Шухевича. Упродовж дитинства я бачив працьовитість моєї сім’ї, що дало мені, я вважаю, значимий фундамент в особистому зростанні. Мої бабуся та дідусь займалися бджільництвом, я часто їм допомагав, для мене це було цікаво та захоплююче. Тому із впевненістю можу сказати, що моє дитинство в селі – це така своєрідна «школа», яка у свою чергу відкрила в мені любов до природи, до землі, до нашої автентичності та до України.
– Як проходили студентські роки і чим Ви займалися, окрім навчання?
– Був головою військово-патріотичного клубу «Легіонер», а згодом став членом організації «Тризуб» імені Степана Бандери. У Тернополі навчався в медичному коледжі за фахом «зубний лікар». Саме часи студентства стали для мене дуже активними у проведенні постійних вишколів, діяльності в лавах «Тризубу». Ця організація кристалізувала мене, дала націоналістичне підґрунтя, яке мені допомагає вести громадську діяльність і дотепер. Той час був сповнений навчанням, багатьма знайомствами. Найцінніше, що я отримав, – це люди. Не можна називати це просто дружбою, це щось більше та особливе – побратимство, коли люди єднаються спільною ідеологією та поглядами. Це допомогло мені утвердитися у своєму виборі, я зрозумів, що це та ідеологія, з якою я пройду по житті. Вона стала мені дороговказом шляху націоналіста. І саме це надає моєму життю сенс.
Найбільше, що мені імпонувало в «Тризубі», – це поєднання шляху християнства та націоналізму. Це така своєрідна дорога до Бога та до захисту й розвитку України.
– Значна кількість членів «Правого сектора» – ветерани російсько-української війни. Ви також брали участь у бойових діях на сході країни?
– Коли розпочався Майдан, у мене не виникло жодного сумніву в необхідності стати на захист своєї країни. Власне тоді я й мимоволі став членом «Правого сектора», тому що організація «Тризуб», в якій я тоді перебував, стала основним чинником та фундаментом створення «Правого сектора». На Майдані я вже мав певні обов’язки та завдання. Був комендантом та керівником груп, які протистояли «беркуту». Я чітко розумів, що ми виконуємо велику місію. Аналізуючи усі події, розумію, що зміна одного олігархічного клану на інший у 2014 році по суті не принесла жодної «гідності», за яку тоді ми боролися на Майдані. Тому вважаю, що важливість та актуальність «Правого сектора» зараз більша, ніж у момент його створення. На жаль, тоді ми мали слабке уявлення про розвиток подій. Дуже швидко Росія-агресор пішла у наступ. Спочатку Крим, який, можна сказати, «вкрали», і зразу початок війни на сході нашої країни, яка для мене, як і для багатьох моїх побратимів стала справою честі. Я брав участь у військових діях на сході в складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» у селищі Піски, Савур Могила. Тоді в мене відбувся переломний момент, бо війна – це такий етап та стан у житті, з якого не повертаються, в якому живуть морально, навіть фізично перебуваючи на мирній території. Набуті навики на війні для кожного можуть обернутися по-різному: хтось використовує їх для власного побуту та справи, а когось вони подавляють, тому власне одним із найголовніших видів моєї діяльності є допомога їм знаходити себе та реалізовувати в мирному житті. Багато людей, які брали участь у війні, є зараз кандидатами у депутати до місцевих рад.
Війна зробила мене стійким до різного роду нестандартних ситуацій, а втрата побратимів закарбувалася у свідомості назавжди. Тепер усю свою діяльність пропускаю крізь призму пам’яті та втрат, кожну справу роблю так, щоби жертви побратимів не були марними. Власне в цьому і полягає моя близькість із «Правим сектором», це, власне, й ідеологічні переконання, і людські втрати, які поніс «Правий сектор» у російсько-українській війні.
«Ми з бойовими побратимами сформували потужну команду ветеранів і йдемо у владу, щоби відстоювати інтереси громади»
– Після повернення з війни, чим продовжили займатися?
– Я довго шукав себе, пробував працювати за фахом – зубним техніком. Та всередині щось відбулося і змусило зробити переоцінку цінностей. Відчував, що кожна хвилина життя має неймовірно високу цінність, і я не можу просто працювати на когось, а маю робити значно більше. Бо на війні було кілька випадків, коли мав загинути, але Господь Бог та молитви рідних мене оберігали. На той час я продовжив займатися громадською діяльністю та очолив міський «Правий сектор» у Тернополі, а згодом -обласний.
На початку 2015 року розпочав свій проєкт, який вважаю справою усього свого життя. Це дитячо-юнацький табір «Дух нашої давнини». Виховання молоді для мене є однією з найважливіших місій в житті, бо це невидима, але неймовірно значуща інвестиція у майбутнє держави.
Наступним моїм проєктом було створення «Платформи альтернативної освіти Коло», згодом проєкт «Дім ветерана», ветеранська піцерія «Партізано». Наразі на етапі створення ветерансько-волонтерська бізнес-асоціація, де би ветерани змогли отримати фахову підтримку і започаткувати власну справу.
Сьогодні новим етапом у житті є самостійний і перший похід «Правого сектора» на місцеві вибори.
– Що для Вас політика?
– Особисто для мене політика – це мистецтво управління державою, тому зараз здобуваю третю освіту в Західноукраїнському національному університеті на третьому курсі за спеціальністю «політологія», бо вважаю, що тільки фахові політики зможуть розбудовувати державу. Для мене це можливість закріпити нашу діяльність на практиці. Бо коли «Правий сектор» буде представлено у владі, ми зможемо зробити набагато більше як в соціальній сфері, так і в економічній і в будівництві громад в цілому. У владу йдуть ветерани, які розуміють, що жертвували всім і навіть життям, а суттєвих політичних змін так і не відбулося. Тому ми з бойовими побратимами сформували потужну команду ветеранів і йдемо у владу, щоби відстоювати інтереси громади.
– Чому саме «Правий сектор»?
– Ми – єдина партія, яка гартувалася під обстрілами «градів» та досі зберегла свою структуру ще з 14-го року. 5 кандидатів є членами організації ще з 14-го року, і для мене це дуже важливо. Для мене ці люди і є «Правий сектор». Я знаю, на що вони здатні заради країни, знаю, що вони ідейні та перевірені часом. Вони загартовані війною. Ті, кому забракло духу і віри в нашу справу, відійшли і почали реалізовуватись в олігархічних проєктах. Ми ж будуємо «Правий сектор» уже 6-й рік. Тому для мене це не просто партія, це середовище однодумців, націоналістів, християн, достойних та жертовних людей. Це моя друга сім’я.
– Щоби Ви хотіли побажати українцям?
– Основне завдання сьогодні, яке постало переді мною, – донести до людей, чому «Правий сектор» іде на вибори і чому українці мають проголосувати за націоналістів.
Усім відомо, що націоналізм століттями горів у серцях Героїв України заради побудови єдиної соборної держави, і на Майдані у 2013-2014 роках націоналізм сформувався у «Правий сектор». Після революції Гідності розпочалася війна, і до того, як почала надходити допомога від волонтерів і небайдужих людей, ми не мали нічого – ні зброї, ні амуніції. І єдине, з чим ішли до бою тоді, це поклик наших пращурів-козаків, січових стрільців, вояків УПА, який і зараз підштовхує нас до дій. Це була націоналістична ідея – Українська самостійна соборна держава. Думаю, це все почалося заздалегідь до сьогодення, до новітньою̈ історії̈. Це було ще в часи УПА, коли націоналісти воювали за каїну, якої̈ навіть не було на адміністративній̆ карті світу. Зараз ми чітко розуміємо, що є послідовниками тієї, на той час, можливо, немодної̈ ідеї̈, яка зараз нам дала кордони, дала нашу землю і змогу її захищати. На жаль, в цій боротьбі ми втратили забагато людей, багато осіб просто відійшли, можливо, вони були слабші, можливо, в них ідея була не надто сильна, але ми зобов’язані продовжити свою діяльність у пам’ять про тих, хто вже не з нами.
«Правий сектор» став політичною альтернативою в країні, де раніше завжди орудували дрібні князьки, олігархічні проєкти, грантожери, різноманітні дрібні аморальні хвальки, які пересаджували дерева з одного місця в інше і на цьому вся їхня політична діяльність завершувалась. Україні потрібна нова, молода, жертовна політична еліта, яка зможе виховувати молодь, яка зможе розбудовувати інфраструктуру, яка зможе вносити свіжі, живі, дієві ідеї.
Команда «Правого сектора» Тернопільщини іде на місцеві вибори! Запрошуємо доєднатися до наших лав ветеранів свідомих людей, волонтерів, українців, які завжди нас підтримували. Ми разом маємо показати, що українська політика може бути іншою – проукраїнською, ефективною, дієвою і націоналістичною. Слава Україні! Слава нації! Українцям хочу побажати незламної віри в Бога та віри у нашу справу. Тоді ми неодмінно переможемо.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: вибори 2020, газета "Номер один", назар сарабун, новини Тернополя, Правий сектор Тернопіль
3808