Державна виконавча служба України входить до системи органів виконавчої влади. На неї покладено дуже важливу функцію – забезпечення реалізації державної політики у сфері організації та забезпечення своєчасного, повного і неупередженого, примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. Така необхідна щоденна копітка праця захищає конституційні права та свободи громадян. Це часто буває нелегко, і лише справедливі й безкомпромісні представники цієї професії гідні бути для українських громадян «рукою закону» і зміцнювати віру в силу державного законодавства. Напередодні Дня працівника виконавчої служби ми поспілкувалися з людиною, яка, мабуть, знає чи не все про роботу ДВС. Наш співрозмовник – начальник Управління державної виконавчої служби Андрій Хічій, який розповів про основні проблеми, з якими стикаються державні виконавці, реформування, реєстр боржників та особливості роботи.
«Сам факт проголошення рішення суду не свідчить про те, що відбулося відновлення порушеного права і встановлено справедливість»
– Якби не юридичний фах, то що?
-Нічого. Я завжди хотів бути юристом, хоча, окрім юридичної, маю ще й технічну освіту.
– Як довго Ви працюєте у Державній виконавчій службі і чим було продиктоване бажання обрати юриспруденцію?
– Працюю в органах Державної виконавчої служби з 1995 року. Думаю, що це покликання (посміхається, – авт.). Я досліджував трохи свій родовід. Сам я народився у Тернополі, але батько мій родом із Бережанщини. І виявилось, що у тому ж населеному пункті, де народився мій батько, проживали люди з таким же прізвищем і вони були правниками. Думаю, це десь частково і на мене вплинуло.
– А чим Вам подобається професія державного виконавця, адже це досить відповідальна та нелегка праця, і негатив присутній, адже є достатньо невдоволених людей?
– Подобається тим відчуттям справедливості, яке тебе переповнює, коли виконано рішення суду. Сам факт проголошення рішення суду не свідчить про те, що відбулося відновлення порушеного права і встановлено справедливість. Я вважаю, що завдяки Державній виконавчій службі чи приватним виконавцям рішення набувають саме того змісту, коли відбувається поновлення права, за яким зверталася людина. Я не зовсім згоден з тим, що є негативні моменти у роботі виконавця, бо якщо ти знаєш, що за тобою є і правда, і справедливість, то негатив – це другорядне. Звісно, від невдоволення сторін ніхто не застрахований, але виконавець, на мою думку, повинен абстрагуватися від негативів, адже він відновлює порушене право.
– Наскільки мені відомо, зараз розпочато реформу зміни управлінської ланки теруправлінь Мін’юсту, як це вплине на органи ДВС?
– Зараз відбувається реорганізація органів юстиції. Органи ДВС залишаються у структурі реорганізованого новоствореного органу юстиції. Ми нікуди не зникли (посміхається, – авт.). Також проводиться реформування інституту виконання судових рішень. У Міністерстві юстиції шукають ту оптимальну модель функціонування, яка б задовольнила сьогоднішні потреби суспільства. Це дозволить у свою чергу покращити стан виконання судових рішень, принаймні я в це вірю.
– Уже кілька років в Україні поруч із державними виконавцями діє інститут приватного. Яка різниця між цими двома суб’єктами?
– Як на мене, суттєвої різниці між ними немає, адже основне завдання в них одне – забезпечити виконання рішень судів, а також документів, які, згідно з законом, визнані виконавчими, за винятком тієї категорії справ, які не підвідомчі приватним виконавцям. Для прикладу, це стосується: рішень про відібрання й передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною, рішення, за якими боржником є держава, державні органи, НБУ, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності, рішень про виселення та вселення фізичних осіб, рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена, рішень про конфіскацію майна. Вичерпний перелік цих категорій справ є у законі.
«Створення інституту приватного виконавця якісно позначається на виконанні судових рішень»
– Як би Ви охарактеризували інститут приватного виконавця?
– Створення інституту приватного виконавця – це великий плюс, адже відбувається конкуренція між виконавцями, що якісно позначається на виконанні судових рішень. Та, на мою думку, цей напрямок, безперечно, потрібно вдосконалювати та реформувати. Вважаю, що між державним і приватним виконавцем не повинно бути різниці у підвідомчості за категоріями стягнення у виконавчих провадженнях. У Законі «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець може самостійно визначати брати йому справу чи ні. Для прикладу, приватний виконавець може відмовитись у прийнятті виконавчих документів зі стягнення комунальних платежів або заборгованості по зарплаті чи аліментах. Так може трапитися в тому випадку, коли кількість справ цієї категорії у приватного виконавця становить 20 і більше відсотків. На моє переконання, такої норми не повинно бути.
Розумію, що приватний виконавець самостійно отримує плату за рахунок основної винагороди і йому потрібно утримувати офіс, а державний виконавець на бюджетному забезпеченні. Але якщо проаналізувати систему фінансового забезпечення виконавчої служби, то вона фінансується за рахунок виконавчого збору, який стягує державний виконавець. Таким чином запровадження Інституту приватних виконавців в Україні – це позитивний крок на шляху до створення конкуренції в галузі забезпечення виконання судових рішень та інших виконавчих документів, який дасть можливість підняти на вищий рівень забезпечення фактичного, повного виконання рішень суду та інших органів влади, посадових осіб та відновлення порушених прав й інтересів стягувачів у виконавчому провадженні.
– Приватний виконавець отримує основну винагороду 10% від суми стягнення, у державного ж це 2%. У той же час у приватних виконавців є право вибору, вони можуть брати собі ті справи, у яких велика сума до стягнення, натомість справа, де сума не висока, потрапляє до державного виконавця. Виходить, що бюджетники заробляють менше, а роботи у них більше. Чи справедливо це?
– Тут, звісно, варто сказати, що брати чи не брати справу у своє провадження це є рішення приватного виконавця. Реформування, які зараз відбуваються в органах юстиції, пов’язані з тим, щоби підняти заробітну плату державного виконавця. Крім того, не можна рахувати так, що ось у приватного – 10%, а у державного – 2%. Візуально здається, що дисбаланс відчутний, але ми повинні розуміти, що із тих 10% приватний виконавець оплачує близько 40% від цієї суми в державну казну, крім цього, він повинен повернути собі ті видатки, які поніс на утримання того ж офісу і на забезпечення ведення того ж виконавчого провадження. Це математика не проста, і потрібно розуміти, що не завжди сам факт пред’явлення документа про виконавче провадження свідчитиме про те, що його буде виконано. Бо, для прикладу, фактично немає майна або сторони зайшли в суди і скасували виконавчий документ. До речі, зараз дуже поширена практика, коли пред’являють виконавцям виконавчі написи, а коли державний або приватний виконавець доходить до стадії реалізації майна, в судовому порядку ті написи скасовують. Відповідно виконавець нічого не отримує, хоча велику частину роботи було виконано. Також багато чисто юридичних колізій у законодавстві, які перешкоджають у забезпеченні виконання рішення суду. Також вони впливають на оплату праці державного виконавця. До прикладу, в нас є велика кількість справ, де стороною є банківські установи. Як тільки виконавець доходить до стадії реалізації, банки відкликають виконавчі документи і припиняється виконання. Ми розуміємо, що стягувач із банком домовились і банк вирішив відкликати документ, адже вже провів переговори і домовились про форму розрахунку, але разом з тим ніхто не рахує, які витрати понесла державна виконавча служба на забезпечення виконавчого провадження, а також на ненадходження коштів до Державного бюджету від стягнення виконавчого збору. Вже мовчу про те, що державний виконавець провів цілий ряд процесуальних заходів, визначених законом для того, аби майно було виставлено на реалізацію. Після відкликання виконавчого документа виконавець не отримує винагороди, адже не забезпечив фактичного виконання виконавчого провадження. На рівні Мін’юсту ми піднімали це питання неодноразово перед Міністром юстиції і Департаментом виконавчої служби, аби його врегулювати. Я вважаю, що на тій стадії, коли майно перебуває на реалізації, відкликання виконавчого документа може бути дозволено лише у випадку, коли стягувач до реалізації повідомив виконавця про сплату боржником боргу, а боржник вніс на рахунок органу виконання чи приватного виконавця виконавчий збір/основну винагороду. Якщо на стадії реалізації майна немає такого повідомлення, я вважаю, що в будь-якого стягувача має бути відсутнє взагалі право відкликання документа без виконання. Хочеш відкликати? Будь ласка, направ до виконавця повідомлення про те, що рішення суду виконано, боржник вносить кошти виконавчого збору на депозитний рахунок органу виконавчої служби чи основну винагороду приватному виконавцю, і це буде підставою для закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним повним виконанням та зняття майна з реалізації. В разі не внесення таких змін в діюче законодавство, бюджет України буде недоотримувати значні кошти, бо 50% від суми виконавчого збору, який стягнув державний виконавець, іде на загальний фонд, а решта коштів – на спеціальний фонд Державного бюджету, які скеровуються на рахунки Мін’юсту, за рахунок цих коштів і здійснюється фінансування діяльності органів ДВС.
«У середньому на одного виконавця припадає від 500 до 700 проваджень»
– Після створення інституту приватного виконавця Ви не помітили такої тенденції, що бажаючих працювати у державному секторі органів виконавчої служби стало менше?
– Вважаю, що створення Інституту приватних виконавців не призведе до зменшення бажаючих працювати державним виконавцем . Хоча питання не просте і, мабуть, на нього варто дивитися у розрізі того, яких фахівців сьогодні готують заклади освіти, а також на матеріальний та фінансовий захист виконавців.
Від підготовки молодого покоління фахівців залежить: ким хочуть стати, чого хочуть досягти, чи не страшні їм складнощі на життєвому шляху. Юриспруденція – це робота у постійній зоні ризику, бо ти працюєш із живими людьми і твоя дія чи бездіяльність може призвести до незворотних наслідків. Я хотів би порадити молодому поколінню бути більш упевненими, мати мету та бажання досягти її, і тоді не буде виникати питання, в якій сфері працювати – приватній чи державній. На жаль, мені здається, що наше молоде покоління не таке загартоване і не готове до викликів суспільства і складнощів у житті. Також, мабуть, основною складністю є заробітна плата державних виконавців, адже це прямо впливає на мотивацію, а питання грошового забезпечення для молоді стоїть дуже гостро.
– Чи є якась гранична кількість проваджень, яка припадає на державного виконавця?
– У законі граничної чисельності проваджень, які б мали припадати на одного виконавця, не має, реєстрація надходження виконавчих документів проводиться в автоматизованій системі виконавчих проваджень, у якій працює державний виконавець, автоматизована система розподіляє виконавчі документи між державними виконавцями, виходячи з залишку виконавчих проваджень у виконавця, тобто в кого найменший залишок, тому система автоматично розподіляє виконавчий документ. Завантаженість виконавців є сьогодні чи не основним чинником, який впливає на своєчасне, якісне та повне виконання.
Якщо взяти державних виконавців міста, то зараз у середньому на одного виконавця припадає від 500 до 700 проваджень. Це реальна цифра і вона є.
Для нормальної роботи державного виконавця середня кількість виконавчих проваджень не повинна перевищувати 200 виконавчих проваджень в провадженні одного виконавця. Така кількість виконавчих проваджень виникла у зв’язку з тим, що зараз дуже багато виконавчих документів не мають перспективи на виконання. От, наприклад, за нашою статистикою є близько 1000 виконавчих документів щодо колективних сільськогосподарських підприємств, які вже давно не діють. Ці провадження висять ще з 2000-х років. Їх неможливо виконати, адже КСП фактично немає, вони існують на папері. Ліквідувати їх немає повноважень, а примусити їх ліквідуватись немає можливості, бо немає ні керівників, ні суб’єктів. Відповідно ці провадження – зайве навантаження, бо виконавець витрачає час на те, щоби відкрити провадження, вчинити дії щодо перевірки майнового стану, потім – закрити, і так по колу. І немає механізму, що робити з цими боржниками. Чи, для прикладу, є така категорія адміністративних матеріалів, які стосуються осіб, що ведуть асоціальний спосіб життя. У них немає ні майна, ні коштів, відповідно будь-які стягнення, які накладають контролюючі органи на них, безперспективні для виконання та не виконують їх ключову роль, яка полягає у переосмисленні правопорушником своєї поведінки та не вчиняти такі правопорушення в майбутньому. Свого часу і я, і мої колеги вносили пропозицію, щоби для такої категорії громадян не застосовувати штрафні санкції, адже для цього є громадські, виправні та суспільно-корисні роботи. Це би, по-перше, підняло авторитет держави в особі контролюючих органів, оскільки правопорушник був би покараний і реально відбув би адміністративне покарання. Бо зараз, порушник знає, коли йому призначають штраф, покарано його не буде. І цей вплив у вигляді штрафу не має жодного наслідку, адже порушник не переосмислить своїх дій і далі буде так поводитися. А якщо правопорушника буде притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді громадських, виправних чи суспільно корисних робіт, то навіть якщо це не поміняє неправомірну поведінку правопорушника, то суспільство відчує користь, яка проявлятиметься у виконанні таких робіт.
«Згідно зі статистикою, близько 30% усіх виконавчих проваджень, що відкриті в органах виконавчої служби, стосуються заборгованості по аліментах»
– В Україні два з половиною десятиліття існували закони, які зобов’язували батьків піклуватися про власних дітей та виплачувати аліменти. Але мільйони малюків за ці роки про це навіть не чули через безвідповідальність батьків та повну безпорадність держави. Ініціатива «#ЧужихДітейНеБуває» була позитивно сприйнята як батьками, так і представниками влади. А як Ви можете оцінити результати та її впровадження?
– Міністерство юстиції обрало і визначило цей напрямок одним із пріоритетних не випадково. Згідно зі статистикою, близько 30% усіх виконавчих проваджень, що відкриті в органах виконавчої служби, стосуються заборгованості по аліментах. До моменту реформування цього напрямку в області було близько 9 тисяч справ, із них 4500 стосувалися злісних неплатників аліментів. У більшості випадків вони не платили не тому, що не мали коштів, а знали, що вони безкарні. Не скажу, що на них не було важелів впливу, адже кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів існувала давно. Та довести це у суді фактично нереально, адже правоохоронні органи відмовляли у порушенні кримінальної справи з цього приводу. Та найстрашніше в цій ситуації те, що злісні неплатники вчиняли такі неправомірні дії по відношенню до своїх дітей. Ініціатива «#ЧужихДітейНеБуває» дала реальні результати у стислі терміни. Ті громадяни, які мали можливість платити, але через різні причини не платили, почали погашати свої заборгованості. Можу сказати, що сьогодні з 4500 виконавчих проваджень, що стосувалися злісних неплатників, тільки по 1980 виконавчих провадженнях є заборгованість до 6 місяців, решта платять аліменти, і я вважаю, що це хороший показник. Тут свою роль зіграло обмеження права виїзду за кордон, і ці зміни в законодавстві примусили платити боржників навіть наперед, щоби не бути у реєстрі боржників. У такий реєстр можна потрапити в тому випадку, якщо є заборгованість із виплати аліментів.
До речі, реєстр боржників – це потужний інструмент. Якщо в особи виникла заборгованість, виконавець робить відмітку про це, й особа автоматично потрапляє у реєстр боржників. Що воно дає? З моменту попадання в цей реєстр особа не зможе вчинити жодного правочину. Нотаріус чи реєстратор зобов’язаний перевірити в реєстрі боржників особу, яка звертається до них, і якщо такий запис у реєстрі є, відмовляють у такому правочині і зобов’язані повідомити виконавця, що особа зверталася, а державний виконавець у свою чергу повинен накласти арешт на майно та повідомити про це нотаріуса або державного реєстратора. Я би сказав, що це революційний підхід, зараз до цього вже підключаються і банки. На сьогоднішній день внесено зміни про фінансові операції, де прописано, якщо клієнт звертається в банк для відкриття рахунку, то фінансова установа перевіряє, чи не є він під обтяженнями, і якщо так, то відмовляє у фінансовій операції і також повідомляє про це державного виконавця.
Якщо розмір заборгованості по сплаті аліментів перевищує 4 місяці (та 3 місяці для батьків важкохворої дитини), законом встановлено можливість накладення обмежень на неплатників аліментів щодо: виїзду за межі України, керування транспортними засобами, користування зброєю, полювання, вирішення питання про виїзд дитини за кордон. Мін’юст уже настільки вдосконалилось, що така заборона підписується електронним цифровим підписом і цей документ у той же день потрапляє у реєстр прикордонної служби та національної поліції. І при спробі перетину кордону або якщо поліцейський зупинив авто за будь-яке порушення, проводиться перевірка в цих реєстрах, що додатково впливає на боржника.
– Яка відповідальність за несплату аліментів?
– У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їхнього повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості. Передбачено штраф за несплату аліментів у відсотках від суми заборгованості: понад 1 рік – 20%, понад 2 роки – 30%, понад 3 роки – 50%
Якщо розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує 3 місяці: відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників, майно боржника арештовується виконавцем, вилучається та реалізується, виконавець звертається до суду щодо застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
У разі відсутності відомостей про місце перебування боржника за поданням виконавця судом виноситься ухвала про його розшук.
До неплатників аліментів, заборгованість яких перевищує 6 місяців (та 3 місяці для батьків важкохворої дитини), суд може застосовувати адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. Подальша несплата аліментів – 240-360 годин. Якщо порушник ухиляється від виконання суспільно корисних робіт, до нього може бути застосовано адміністративний арешт до 10 діб за рішенням суду. За злісне ухилення від суспільно корисних робіт – позбавлення волі на строк до 2 років. До злісних неплатників застосовується кримінальна відповідальність, передбачена статтею 164 Кримінального кодексу України: громадські роботи до 240 годин, арешт до 6 місяців, обмеження волі до 3 років.
– На Вашу думку, простіше працювати з фізичними чи юридичними особами?
– Немає складності, адже специфіка роботи однакова як із фізичними, так і з юридичними особами. Сьогодні багато інформації виконавець отримує не встаючи з робочого місця. Реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
– Які зміни потрібно ініціювати в системі ДВС?
– Надзвичайно проблемним є отримання інформації щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано до 2003 р., оскільки відповідна інформація не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і існує лише на паперових носіях. Для її отримання державний виконавець змушений звертатися з письмовим запитом до МБТІ. Також інформація щодо транспортних засобів, оскільки у державного виконавця відсутній безпосередній доступ, а районні сервісні центри надають доступ до реєстру через ключ державного виконавця лише в їхніх центрах. Крім того, в Єдиному державному реєстрі МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їхніх власників містяться відомості лише щодо автомобілів, які були зареєстровані з 2012 р. А ще інформація щодо ідентифікаційного податкового номера боржника, оскільки у державного виконавця відсутня можливість за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження направляти запити до органів ДФС України для отримання відповідної інформації.
Крім того, для оперативного з’ясування інформації про боржника та його майнового стану, вважаю за необхідне розширити практику надання безпосереднього доступу, насамперед, до тих реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України. Зокрема до Реєстру довіреностей для з’ясування опосередкованих даних про майно боржника. Також потрібно опрацювати можливість безпосереднього накладення арешту та оголошення у розшук виконавцем транспортних засобів боржника в Єдиному державному реєстрі МВС України, розробити спільні порядки обміну інформацією з органами, установами та організаціями, що володіють даними про майно боржників на паперових носіях. У разі наявності у виконавця можливості одночасно з відкриттям виконавчого провадження отримати весь обсяг інформації щодо боржника та його майнового стану, єдиним питанням залишиться дотримання встановлених Законом строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій з урахуванням особливостей конкретного рішення, яке примусово виконується. Також вирішити потрібно питання виконання зведених виконавчих проваджень. Це ті, де відкрито декілька проваджень стосовно одного боржника. Як бути у випадках, коли провадження в різних органах чи у державного і приватного виконавця? Я впевнений що Мін’юст, з яким ми постійно комунікуємо, врегулює це питання. Також було би доцільно зробити електронний арешт без винесення паперової постанови і направлення її в банк, і щоби було створено реєстр, до якого були б підключені банки, які самі бачили б, що накладено арешт. Завдяки цьому забезпечувалось би фактичне виконання рішень судів і в часі би скорочувався термін виконання рішення суду. Та ситуація, яка є зараз, банку вигідніша, бо він бореться за клієнта, і поки ми проводимо усі документальні процедури, боржник встигає вивести кошти.
– Щиро вітаю Вас із прийдешнім професійним святом. Бажаю Вам високого професіоналізму, почуття відповідальності в утвердженні справедливості й законності у суспільстві, успіхів у цій нелегкій, але такій необхідній справі. Дякую за розмову.
– Спасибі за вітання.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812